Секретар Конституційної Асамблеї Марина Ставнійчук вважає, що новостворений консультативно-дорадчий орган при Президенті України дасть змогу суспільству істотно прискорити вихід із тривалої кризи.
— 20 червня в Києві відбулося перше засідання Конституційної Асамблеї, в якому взяли участь перші особи держави. Чим викликана урочистість у цій, здавалося, фаховій дискусії з конституційного процесу?
— Сьогодні на порядок денний вноситься не просто тема оновлення вітчизняної Конституції. Президент Віктор Янукович звернув принципову увагу саме на це, виступаючи під час відкриття першого засідання Конституційної Асамблеї. На його думку, модернізація Основного Закону допоможе розв’язати кілька найважливіших проблем українського суспільства. По-перше, це шанс укласти довгоочікуваний суспільно-політичний договір у країні між владою і народом. По-друге, на базі внесених до Конституції змін можна буде забезпечити системне узгодження вітчизняного законодавства. І, по-третє, чи не найважливіше, це допоможе створити фундаментальні умови для модернізації всієї країни.
На переконання глави держави, легітимність конституційного процесу буде забезпечена активною співпрацею на сьогоднішньому етапі Асамблеї з Верховною Радою. Не випадково керівництво парламенту, більшості її профільних комітетів та фракцій прийняли запрошення взяти участь у першому засіданні Асамблеї і вже на першому етапі організації роботи виступили з важливими пропозиціями.
Системне оновлення Конституції неможливе без глибокої, насамперед наукової дискусії, для якої в Асамблеї зібралися найбільш авторитетні правознавці-конституціоналісти, вчені, експерти в інших галузях права, науки в цілому. Було вирішено проаналізувати виконання чинної Конституції, визначити пріоритети майбутнього конституційного процесу, його цілі, методи та завдання і, зрештою, напрацювати концепцію з пропозиціями для майбутнього законопроекту. Для цього були створені сім комісій за найважливішими напрямками досліджень та роботи. На початку липня керівники сформованих комісій Конституційної Асамблеї вже подали до координаційного бюро перші пропозиції щодо подальшої організації роботи. Крім вітчизняних експертів, до цієї роботи будуть активно залучені й європейські фахівці.
— Чим займатиметься Асамблея найближчим часом?
— Експерти проаналізують практично всі розділи Основного Закону. Комісії відпрацюють питання, що належать до їхнього відання. Аналіз повинен бути ґрунтовним — із урахуванням національного досвіду та європейських тенденцій по усій тематиці, але насамперед щодо розвитку інститутів місцевого самоврядування, системи вітчизняного правосуддя.
Потребує спеціального вивчення проблема захищеності Конституції. Як відомо, Конституційний Суд упродовж свого існування демонструє відмінний підхід до цієї проблеми. Аби точніше зрозуміти його позиції, застереження, Асамблея має проаналізувати правові підходи Конституційного Суду. Можливо, варто точніше узгодити, зокрема, зміст та застосування розділу ХІІІ Основного Закону, де визначено процедуру внесення змін до Конституції, із дотриманням ст. 5 про право народу визначати і змінювати конституційний лад. Крім того, існують класичні європейські моделі, які забезпечують розумний баланс між захищеністю, стабільністю та розвитком основоположних законів. Нам, очевидно, варто і їх взяти до уваги.
Наступне засідання ми розраховуємо провести до 20 вересня цього року. Протягом кількох днів, у які планується провести друге засідання Конституційної Асамблеї, учасники зроблять та обговорять низку важливих доповідей. Плануємо, що для початку буде розглянуто «теорію процесу» (з погляду європейського конституціоналізму), проаналізовано основні засади конституційного ладу, історію його формування в Україні. Експерти готують аналіз та порівняльний огляд із становлення інститутів центральної влади в Україні та у зарубіжних країнах, обговорять переваги й вади застосованих механізмів, можливості врахування досвіду інших країн. Історичний підхід дасть змогу краще зрозуміти, чому за 20-літній період української незалежності чимало конституційних положень так і не спрацьовували ефективно, а аналітичний огляд — сформувати прогноз розвитку на майбутнє.
— Формально вони діяли, але суспільству не вистачило правової і політичної культури для їх дотримання...
— У будь-якому разі йдеться про забезпечення статусу України як правової держави, про необхідність безумовного панування принципу верховенства права. На такому підході постійно наголошувалося на першому засіданні Конституційної Асамблеї, на цьому твердо наполягає Глава держави. Тож зміни до Конституції мають відбуватися виключно у передбаченому конституційному порядку. Такий підхід поділяє Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), Парламентська Асамблея Ради Європи. Це загальноєвропейський підхід властивий не тільки Україні. Іншого шляху для модернізації Конституції немає. Нещодавно такий підхід підтримано і Європейською Комісією.
Як на мене, проблеми часто полягають не так в легітимності конституційного процесу, як у різного роду політичних спекуляціях. Пригадаймо, як не тільки правознавцям, науковцям, освітянам чи громадським діячам, а й представникам політичної еліти (насамперед представленим в парламенті) було запропоновано взяти участь у роботі Конституційної Асамблеї. Це дало б можливість пересвідчитися в об’єктивності аналізу. Однак деякі з опозиційних сил відмовилися від співпраці, хоча Асамблея відкрита для спільної діяльності у різних формах й нині, й на майбутнє.
— Після першого засідання в засобах масової інформації з’явилося чимало припущень стосовно Асамблеї.
— Варто розставити крапки над «і». Спочатку опозиція звинувачувала владу у підступних намірах, начебто Конституційна Асамблея запропонує суспільству обирати Президента у підконтрольному парламенті. Але суть президентської пропозиції полягала у визначенні п’яти пріоритетів майбутнього конституційного процесу. Жодний з них не стосується порядку обрання Президента чи Верховної Ради, адже нині не йдеться ні про форми управління органів влади, ні про способи їхнього обрання. Тобто такі претензії не витримують жодної критики.
Згодом інші закиди стосувалися невідповідності новоствореної Конституційної Асамблеї традиційному змісту схожих інституцій у класичному розумінні. Тим часом, аналізуючи тенденції сучасного конституціоналізму, можна пересвідчитися: подібні публічні інституції доводять ефективність і об’єктивність незалежно від назви. Особливо це стало очевидним за наслідками нещодавніх світових подій революційного характеру в різних країнах. Більш того, доволі часто (до парламентської процедури) саме такі публічні формати забезпечують більше легітимності в умовах недовіри до парламенту та інших державних інституцій. До речі, на це прямо звертає увагу і Венеціанська комісія.
Тим паче що сьогодні не йдеться про переписування Основного Закону шляхом докорінних змін пріоритетів і перезаснування держави. Конституція 1996 року хоч документ перехідного періоду, однак містить абсолютно правильні засади державного суверенітету і якості незалежної української держави, які, як на мене, лише частково, сутністно потребують змін. Президент України у своєму виступі визначив, що оновлення має зачепити механізми посилення конституційних гарантій прав і свобод людини, у тому числі реального забезпечення ефективного і незалежного судового захисту прав і свобод; розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії; збільшення ефективності механізму організації державної влади, її удосконалення та збалансованості; створення належних конституційних засад реформування і місцевого самоврядування з метою забезпечення його ефективності. Насамкінець модернізація Основоположного закону має торкнутися питання встановлення конституційних засад участі України в інтеграційних процесах.
Публічний, дискусійний формат Конституційної Асамблеї було обрано для суспільного діалогу на цю тему не випадково.
— А звідки виникли розмови стосовно перебирання Асамблеєю парламентських повноважень?
— Можливо, з того, що неполітична фахова дискусія змусить об’єктивно поглянути на роль єдиного законодавчого органу державної влади. Україна завжди прагнула до зміцнення вітчизняного парламенту, підвищення його професійності. Це об’єктивна суспільна вимога і демократична необхідність. Безумовно, законодавчу гілку влади можна і потрібно зміцнити інституційно, в тому числі на конституційному рівні, забезпечивши механізм стримування противаг у широкому сенсі державного управління. Парламенту можна надати більше установчих функцій, ширших повноважень у формуванні виконавчої влади чи контрольних функцій у різних сферах.
Але погодьтесь, чимало залежить від особистої відповідальності парламентарія. Якщо народний депутат усвідомлює її, ніхто не зможе зруйнувати реальний парламентаризм. Однак якщо парламентарій відчуває себе статистом чи «кнопкодавом», замість якого в залі голосує його картка, не допоможуть жодні найкращі конституційні механізми та гарантії.
Виборець повинен чітко усвідомлювати двозначність ситуації, особливо під час парламентських виборів. На жаль, сьогодні він розбещений, чимало хто заробляє на виборчому процесі. Виборець ставить владі слушні вимоги, але частину претензій йому варто було б адресувати до себе. Реальний парламентаризм — це спільна відповідальність депутатів і виборців.
— Стосовно яких проблем Конституційна Асамблея може сформувати єдину думку в той час, коли її годі очікувати від Верховної Ради?
— Є чимало таких дискусійних питань, починаючи, наприклад, з вибору виду виборчої системи.
Як на мене, можливість політичної структуризації надавала б пропорційна система відкритих списків, починаючи з прозорого механізму формування списків депутатів, завершуючи можливостями ефективної організації роботи професійного парламенту.
Я також є прихильницею ідеї запровадження в Україні єдиних виборчих циклів на конституційному рівні. Не може країна жити у безперервному виборчому процесі... Варто уважно придивитися до досвіду, зокрема, Франції та Росії, коли впродовж декількох місяців формується склад парламенту і обирається глава держави. Це дозволяє на одній електоральній хвилі збалансовано оновлювати обидва інститути — президента і парламенту, що мають взаємодіяти, спільно визначати і проводити внутрішню і зовнішню політику, формувати уряд, кожен в своїх аспектах.
Час вводити до Конституції поняття органічних законів, які разом з Конституцією створили б основу законодавства України. Це надало б можливість запропонувати до прикладу стабільний Виборчий кодекс... Щодо усіх цих та багатьох інших принципових ідей Конституційна Асамблея цілком здатна запропонувати авторитетне фахове бачення, що могло б вплинути на широку громадську думку, на подальший позитивний розвиток Української держави та суспільства.
Бесіду вів Василь ЗОРЯ, спеціально для «Голосу України».
