Третій поверх проти другого

Нинішній голова Львівської ОДА Михайло Костюк здивувався, коли почув, що власником адміністративної будівлі виявилася обласна рада. Після того, як ОДА заборгувала за оренду приміщення, представників виконавчої влади намагалися позбавити кабінетів.

Традиційно співіснують дві гілки влади, як в українській байці про кота і собаку. Тільки час від часу міняються ролями, залежно від впливу на регіон господарів другого чи третього поверхів.

Деколи доходить до абсурду. У пік протистояння декому з керівників доводиться виїжджати за межі області, аби не потрапити під нищівну критику опонентів.

Історія протистояння бере початок з 1990 року. У Львові на виборах переміг демократичний блок. Головою обласної ради стає дисидент і антикомуніст В’ячеслав Чорновіл. Йому дістається кабінет на третьому поверсі. На другому ще засідає секретар обкому компартії України В’ячеслав Секретарюк. Протистояння двох В’ячеславів вийшло на всеукраїнську арену. Обласна рада проводить Галицьку асамблею у Тернополі, а комуністи збираються на Івано-Франківщині.

Усіх помирив Іван Плющ. Приїхав до Львова. Послухав обидві сторони і сказав кілька мудрих слів: не лякайте всю Україну Львовом, нормальні там хлопці. Протистояння на зламі двох епох ще можна пояснити. Перша демократична обласна рада боролася зі старою системою. Приймала революційні ухвали, робила кроки до роздержавлення сільського господарства і промисловості. Кроки обласної ради були спрямовані на демонтаж радянської імперії. Протистояння було закономірним.

Конфлікти деколи розгоралися з дрібничок. Наприклад, хто має право ставити автомобілі на стоянці перед «білим домом», або з намагання перекрити другий поверх. Львівські депутати традиційно вважали себе демократами. Як у цивілізованих демократичних країнах завжди намагалися контролювати виконавчу владу. Винятком залишився час правління аграрної команди голови ОДА Михайла Гладія, яка відразу взяла під контроль обласну раду. Після чого депутати голосували, як у старі радянські часи — майже одноголосно.

Найбільше протистояння випало на долю голови облради Михайла Сендака, який пережив тиск облдержадміністрації та податкової. Вистояв і не зламався. Після чого депутати розправили крила і перетворили раду на вотчину, де можна вирішувати й бізнесові справи. Це сталося після приходу в сесійну залу депутатів-бізнесменів. На певному проміжку часу вони переплутали раду з базаром. Після гучних звинувачень депутата Верховної Ради Івана Деньковича бізнесові пристрасті трохи вгомонилися, рада повернулася в наїжджену колію.

Якщо заглянути в минуле, то найвладнішим головою ОДА все-таки був нині покійний Степан Сенчук. Контролював і адміністрацію, і раду. Останні три керівники ОДА — Василь Горбаль, Михайло Цимбалюк і Михайло Костюк, кожен з яких «кермував» Львівщиною не більше року, не впливали на перебіг подій в обласній раді. Саме часта зміна керівників виконавчої гілки влади привела до того, що з облдержадміністрацією перестали рахуватися і дивилися на її представників, як на тимчасових людей.

Останніми роками голова облради і депутатський корпус мають більший вплив, ніж чиновники з ОДА. До речі, вони щиро заздрять працівникам апарату облради, де стабільність і спокій, де кожна нова мітла не мете по-новому.

Голова Львівської ОДА Михайло Костюк у розмові з кореспондентом «Голосу України» говорив відверто: «Більшість часу я провів у транспортному коридорі. Це специфіка залізниці. Тепер роблю для себе багато відкриттів. Навіть не підозрював, яка велика в області культурна спадщина».

Керівник регіону прийшов із залізниці, де завжди панувала напіввійськова дисципліна. Мало того, привів з собою ще двох керівників-залізничників з транспортного коридору — заступників голови ОДА Івана Груника і Михайло Янковського. Ще один заступник голови прийшов з міліції — полковник Олег Рудницький. У команді Михайла Костюка два залізничних «генерали», один — міліцейський і полковник. Ніби грізна сила, але на конкретні результати роботи майже не впливають.

З перших днів голова ОДА не знайшов порозуміння з депутатами. Важко однозначно сказати, яка причина і хто винен. Чи жорсткий стиль управління Михайла Костюка, який за найменшу провину кричить: «Пишіть заяву на звільнення». Чи небажання звітувати перед депутатами. Чи брак досвіду роботи в органах державного управління та місцевого самоврядування. Людина жодного дня не пропрацювала ні в районній, ні обласній адміністраціях. Це не залізниця, де нема ні політичних партій, ні депутатів, ні соціуму. Це велика політика, де потрібно бути ще й дипломатом.

Петро Жук, керівник Центру з вивчення інформаційних проблем територій НАН України, вважає, що причина конфліктів — на поверхні й має два аспекти. Перший — матеріальний. В області діють різні групи впливу як політичні, так і олігархічні. Влада теж хоче отримати певні дивіденди і використати адміністративний ресурс у своїх інтересах. Багато бажаючих розділити спільний пиріг.

Другий аспект — електоральний. Основна політична сила в обласній раді — «Свобода» — перед виборами лобіює свої інтереси. Похвалитися особливо нічим. Репутація похитнулася. Приймаються популістські рішення, які має виконувати виконавча влада. Облрада добилася, що змінили попереднього голову ОДА Михайла Цимбалюка, який був патріотом. А чого добилися? Прийшов жорсткіший керівник, який нічим особливим не може похвалитися: ні інтелігентністю, ні патріотизмом, ні конкретними результатами. Голови ОДА інших областей висловили свій протест проти мовного закону, а керівник Львівщини мовчить. У протистоянні двох гілок влади найшла коса на камінь, іскри від якої летять на всю область. Така точка зору соціолога Петра Жука.

Під час прямих телетрансляцій жителі області бачать, як депутати вже в котрий раз вимагають відставки керівника регіону. На сесіях облради дуже часто постає це питання.

13 березня шляхом таємного голосування 74 депутати висловили голові ОДА Михайлові Костюку недовіру. Не вистачило чотири голоси до двох третин депутатів, аби Президент автоматично підписав наказ про відставку керівника регіону. Виконавчу владу звинувачують у бездіяльності та відсутності економічних зрушень. Дійшло до того, що Михайло Костюк відмовився представляти економічні програми і ховався у Києві під час сесійних засідань облради. А коли вимагали його присутності, брав відпустку за власний рахунок.

Михайло Костюк протистояння пояснив так: «Деяким депутатам не подобається, що ОДА ремонтує дороги не там, де є інтереси мажоритарників. Та й школи ремонтуємо, де є потреба, а не інтереси депутатів. Я не збираюся підігрувати політичним аутсайдерам».

З наближенням виборів протистояння буде наростати. Депутати впевнені, що Михайло Костюк буде сприяти партії влади у фальсифікації виборів. Будь-яка перевірка податкової трактується як тиск на опозицію.

Можна було б ще довго розповідати про дрібні уколи, якими обмінюються то ОДА, то облрада, але вже сьогодні для більшості експертів очевидно, що співпраці не буде, поки областю керує залізничний «генерал» Михайло Костюк.

Під час останніх пікетів дійшло до того, що голова ОДА не приїжджав на роботу, бо депутати вимагали, аби той висловився щодо мовного питання. Після чого Михайло Костюк став роз’їжджати районами області.

— Ми бачили намети під стінами ОДА і як працівників не пускали на роботу, — коментує ситуацію «Голосу України» Володимир Подгорнов, президент Українського фонду «Громадська думка». — Це був хороший піар для влади і депутатів. Але нині викликають рядових учасників пікетів у правоохоронні органи і вимагають давати свідчення. Рядові опозиціонери не мають захисту. Вони дихають у потилицю лідерам і вимагають рішучих дій. Це роздратування на рівні звичайних людей буде зростати і далі, бо почнуть закручувати гайки.

— Чому дві гілки влади не можуть знайти спільну мову? — запитуємо.

— Представництва державних адміністрацій були створені як тимчасові. Обов’язки виписані нечітко, повністю розмиті. Виборчому органу нав’язують якусь адміністрацію. Ради стали незрозумілими придатками. У даному випадку — це двовладдя, яке задовольняє всіх, бо нема конкретно з кого спитати і з ким домовитися. Ситуація загострилась у Львові. Але процес піде далі. Грошей на всіх не вистачить. Київ хоче тримати регіони на короткому повідку. Рано чи пізно постане питання про створення облвиконкомів. Перший дзвінок пролунав. Першими змін вимагають в Галичині. Далі підтягнеться центр та інші регіони.

Голова Львівської облради Олег Панькевич, попри молодий вік, має серйозний досвід роботи в органах державного управління. Неодноразово обирався депутатом, керував Бродівською райдержадміністрацією. Колишньому вчителеві легко спілкуватися з жителями області та знаходити спільну мову з опонентами. Це типовий сучасний керівник, який віддає перевагу демократичним методам. Має дві вищі освіти — історик та юрист. Олега Панькевича ніхто жодного разу не звинувачував у лобіюванні інтересів бізнесу чи не в об’єктивності.

— Ми повинні контролювати роботу виконавчої влади, — говорить голова облради Олег Панькевич. — Це наша функція. Нас обрав народ. Декому з облдержадміністрації це не подобається. Це пережитки минулого, з якими треба боротися. Ми повинні разом сідати за стіл і думати, як змінити наше життя на краще.

Львів.