Попрацювали з «плюсом»

Спочатку все проходило доволі спокійно, аж поки голова ОДА Василь Ядуха не «зачепився» за одну цифру. Хотів розпекти керівника Старокостянтинівської райдержадміністрації за те, що в районі надто низький, порівняно із середньообласним, рівень заробітної плати, аж підлеглий раптом зауважив, що це цифри першого кварталу, а вже за результатами півріччя район серйозно підтягнув цю позицію. Уточнити дані голова хотів у першого заступника і начальника управління соціального захисту. Та, як на те, обоє не мали відповідних довідок під руками. Тоді й полетіло в зал привселюдне: «Та на х... мені потрібні такі заступники і керівники!?»

Після такого словесного пасажу принишкли всі. Догани, попередження, заборони присвоювати чергові ранги і виплачувати премії летіли в зал одна за одною. Пригадати щось подібне за багато останніх років навряд чи вдалося б навіть досвідченим апаратним працівникам. Тим паче що причини, яка була б справді промовистою та очевидною, наче й не було. Адже мінусових показників у звіті не так уже й багато. І цей факт завжди сприймався як перемога влади, але зовсім не привід для дисциплінарних покарань. Ну хіба що незначний, лише на 1,1 відсотка, спад промислового виробництва. Щоправда, це на фоні того, що в державі ця цифра зросла на 0,4 відсотка. Але навіть невеликий знавець економіки може зрозуміти, що різниця не така вже й вагома, щоб можна було говорити про різку динаміку галузі.

Тим більше, навіть для мінусів є виправдання. Майже третину валового продукту промисловості Хмельниччини становить виробництво електроенергії на ХАЕС. А зробила станція кілька технічних перерв — от тобі й спад.

За великим рахунком, проблему варто було б робити зовсім не з цього, а з того, що альтернативи цьому потужному виробничнику серед інших галузей в області просто немає. І хоч би як старанно трудилася армія представників влади на місцях, вона не вплине ані на цифри зростання, ані на їх спад. Навіть за дуже великого бажання.

Загалом промисловість області працювала доволі нерівномірно. Хтось у легкій та переробній промисловості досяг зростання від шести до сімнадцяти відсотків, порівняно з минулим роком, а хтось при виробництві харчових продуктів та в хімічній промисловості має спад від восьми до шістнадцяти відсотків. Але хіба це хоч якось залежало від дії влади на місцях?

Хоч як старайся, але саме тоді, коли тому чи іншому підприємству якраз і потрібна певна підтримка, на місцях ніхто її не може надати. Тоді — підприємство саме по собі, місцева влада — сама по собі.

Загалом важко уявити собі, як чиновники на місцях, що уособлюють владу, можуть боротись за високі надої, вирощений урожай чи збережені ферми. А між тим якимись далекими комуністичними лозунгами повіяло на тій же колегії, коли раптом з’явилися зауваження, що в деяких господарствах «неправильно» збирають урожай, мовляв, косять недозріле, а перестигле зерно залишається в полі.

Хто знає, може, десь і трапилось щось подібне, але хто і кому повинен, а головне — може робити зауваження щодо того, як працювати на його ж ділянці, нехай навіть не на власній, а орендованій. Адже кожен вирощений там центнер — це ризики, перемоги чи втрати самого орендаря. І навряд чи знайдеться багато таких, хто, вклавши в посівну особисті капітали, готовий у жнива працювати собі на збиток. Тому висока «відповідальність» саме влади за роботу на полях, а тим більше — її перемоги в битві за рекордні врожаї вже давно асоціюються швидше зі старими партійно-радянськими часами, аніж з реаліями сьогодення.

Але це зовсім не завадило дістати на горіхи декому з аграрних чиновників. Насамперед тим, у чиїх районах тваринництво зазнало цілковитого краху. Скажімо, як зазначив голова ОДА, в Ярмолинецькому районі на всі господарства залишилося всього... 75 корів. А в Новоушицькому на фермах взагалі забули про тваринництво — там немає жодної(!) корови, повністю знищено поголів’я великої рогатої худоби.

Та хіба про це стало відомо лише тепер? Обидва райони вже багато років поспіль згадуються саме як аутсайдери у цій галузі. Натомість Теофіпольський довгий час був якщо не лідером, то принаймні доволі успішним саме в аграрній галузі. І раптом довелося почути: там теж знищується тваринництво, вирізається не те що велика рогата худоба, а вже й свині. І якось з усього виходить, що винними в цьому стали зовсім не економічні, соціальні та фінансові умови і правила життя на селі, а керівники райагровідділів та їх куратори в обласних коридорах влади.

Не варто скидати відповідальності з чиновників — це факт. Але що можна вимагати з того, хто практично не може вплинути на ситуацію. І заради чого це робити?

Напередодні згаданої колегії очільник області побував на прийомі у Президента. Про що насправді йшлося там, навряд чи ми колись дізнаємось. Офіційно було повідомлено, що в рамках зустрічі говорили про соціально-економічний та культурний розвиток Хмельниччини. Також обговорювалися шляхи вирішення проблемних питань життєдіяльності регіону.

Збіглося це чи ні, але вже буквально за кілька днів проблемні питання почали вирішуватись саме з доброї прочуханки для місцевого чиновництва. Одному з районних голів РДА Василь Ядуха навіть порадив «навчитись зводити кінці з кінцями, бо інакше згориш, як сірник».

Але чому раптом виникла така «гаряча» ситуація? Адже у владі на місцях немає не тільки чужих людей, а й таких, кого беруть на посаду в результаті певних політичних компромісів. Навпаки, виконавча влада постійно демонструє свою монолітну єдність. А про здобутки вже й говорити не доводиться — варто лише переглянути рекламні ролики, що постійно транслюються на загальнодержавних каналах.

Тому подібний прочухан на місцях важко не пов’язати із виборчими перегонами. Не так здобутки, як чиновники повинні стати захисниками влади на місцях. А вимагати завжди простіше від того, хто від тебе в залежності або у страху. Наразі в хід пішов батіг. А яким буде пряник, може знати лише той, кому він обіцяний.

Ірина КОЗАК.

Хмельницький.