На ювілейному ХХ Міжнародному спортивному фестивалі інвалідів «Балтське літо» я познайомилась з людьми, які мають величезну силу духу і волі. До цього думала, що це тільки в кінофільмах людей з обмеженими фізичними можливостями наділяють такими вольовими рисами характеру, які й дають їм можливість виходити переможцями у двобої з недугою та сягати вершин життєвих і спортивних. Та ні! Ось вони, живуть поруч! Знайомтесь!
Директор Балтського районного фізкультурно-спортивного центру інвалідів «Фенікс» Олег Соколов (на знімку) — один з основних організаторів і засновників фестивалю «Балтське літо». У 1998 році Олег уперше переміг на Міжнародному турнірі в Києві в гонках на візках. Тоді йому й спало на думку започаткувати фестиваль. Спочатку були тільки турніри з трьох видів спорту. Та згодом розширились до семи: баскетбол, регбі, боча, дарсинг, настільний теніс, слалом, спортивна риболовля. І все це — на візках.
Я була свідком і справжньої азартної боротьби, і бажання перемогти, і вміння порадіти за свого колегу. Бурхливі оплески й вигуки «браво!», радісний сміх і щастя в очах — це потрібно бачити, щоб відчути, як пульсує життя в цих людях, прикутих до інвалідних візків.
Фестиваль давно набув статусу міжнародного, тож до Балти приїжджають не лише спортсмени з усіх областей України, а й з Молдови, Білорусі, Росії. За ці роки і Олег Соколов здобув почесні звання чемпіона України з настільного тенісу, плавання, легкої атлетики. Сьогодні він — неодноразовий призер чемпіонату України з баскетболу, неодноразовий переможець Міжнародних турнірів у сусідніх країнах.
Упродовж десяти років мама Олега — Галина Соколова — залишається його помічницею та порадницею, бере активну участь у підготовці фестивалів. А його брат Руслан грає у збірній України з баскетболу на візках і теж здобуває перемоги. Як і нинішнього літа, коли Україна виграла в Білорусі з різницею у два очка.
Нині О. Соколов працює інструктором активної реабілітації в Сімферополі. Та душею лине додому, де на теренах районного фізкультурно-спортивного центру інвалідів хотів би стати в нагоді людям під час реабілітації. Щоб і вони знайшли своє місце під сонцем. Та будівля центру вже тривалий час у дуже занедбаному стані (внаслідок її переходу на баланс від одного власника до іншого). Члени центру зустрічаються і тренуються в інших приміщеннях, де почуваються не зовсім комфортно.
За підрахунками фахівців, ремонт будівлі обійдеться в 400 тисяч гривень. Цих коштів у місцевому бюджеті немає. Тож, якби благодійники відгукнулися і за власний кошт провели ремонт, вони зробили б воістину велику справу. Адже члени фізкультурно-спортивного центру «Фенікс» — люди з обмеженими фізичними можливостями, які прагнуть жити повноцінно, займатися спортом і здобувати перемоги. Тут, у центрі, вони почувалися, як удома, де можна у вільний від занять час поспілкуватися, знайти однодумців, які розуміють твій душевний стан, нарешті, просто посидіти й поміркувати. Сьогодні такої можливості вони позбавлені. Крім того, у них немає спортивного інвентарю. Замість м’ячів діти тренуються... яблуками. Щоправда, в одній з міських шкіл зберігається тренажер, який подарували молдавські колеги Олегу, і чекає свого часу. Оце й усе багатство закладу. Проте і його вони поки що не можуть використати.
Не знайшли призначення в районі й підіймачу для інвалідів, який мали б використовувати в автобусах. Він іржавіє десь в автопарку, а коштує цей щедрий дарунок молдавських спонсорів понад 6 тисяч євро. Київські благодійники подарували «Феніксу» принтер, факс, ксерокс, та... центр не має комп’ютера. Однак у серпні комп’ютер таки має бути. Його пообіцяв подарувати «Феніксу» голова Одеської облради Микола Пундик, коли дізнався про проблему.
Звичайно, бажано, щоб усі проблеми людей з обмеженими фізичними можливостями вирішувались оперативно. Адже те, що ці люди роблять, — воістину подвиг. І багатьом з нас потрібно в них повчитися, як жити й перемагати, як цілеспрямовано йти до мети і досягати її, як тренувати силу духу і волі — для того, щоб відродитися, як птах Фенікс.
Балта Одеської області.
Фото надане автором.
