Телефонний дзвінок від Ганни Василівни Поліщук із села Малинівки Малинського району, що на Житомирщині, був тривожний. Жінка розповіла, що кожного літа життя її односельців та мешканців частини райцентру перетворюється на справжню муку.
Біда в тім, що з 2009 року в селі працює потужна свиноферма, де близько 10 тисяч свиней великої білої породи. Задушливий сморід розвіюється не тільки селом, а й містом — неможливо всидіти в хаті навіть при закритих вікнах та дверях.
— Рівчак, що поряд із нашим помешканням, переповнений сечею, яка стікає до городів, — продовжила жінка. — Вода в криницях давно стала непридатною. Дерева, що багато літ тут росли, повсихали, а земля вкрилася товстим сухим шаром. Невже не можна обладнати виробництво так, щоб не страждали від нього люди?
Я вирушив до Малинівки. І ось що почув від її жителів.
Бізнесменам — прибутки, а людям — сморід?
— Справді, проблема, пов’язана зі свинокомплексом, у нашому приміському селі існує не перший рік, — розповіла малинівський сільський голова Клавдія Савченко. — Куди ми тільки не звертались: і в санстанцію, і на сходах села не раз порушували це питання, на місце виїжджали й районні комісії. А віз і нині там. До речі, належної допомоги закладам соціально-культурної сфери села керівники свиноферми не надають. Достукатися до них неможливо, — продовжила К. Савченко. — Я сама бачила, як вантажівкою у лісосмугу, що за селом, вивозяться відходи виробництва та сеча тварин. Літні люди та діти через це хворіють на алергію, бронхіальну астму...
— Ми живемо поряд із фермою, і на запах звідти стараємося вже й не звертати особливої уваги, — сказала депутат Малинівської сільради Наталія Парфіненко. — Та подивіться, на що перетворився ставок поблизу ферми, де років 10 тому водилася риба, плавали гуси, качки. Тепер він нагадує вигрібну яму... Чула, що до сусідів приїжджали родичі з Чехії. Коли в ніс вдарив отой «аромат», вони питали: «Що це?» Їм пояснювали, що тут — свинокомплекс, але гості не могли второпати, як так можна вчиняти з людьми.
Колишній голова колгоспу-передовика «Шлях до комунізму», заслужений працівник сільського господарства, почесний громадянин Малинського району Сергій Цвік зауважив, що, коли він очолював господарство, там утримувалося 6 тисяч голів свиней. Тоді й щоденний харчовий раціон у тварин був не такий, як сьогодні, коли застосовують біодобавки, антибіотики, за рахунок яких тварина замість 6—7 місяців виростає за 4—5. Годування свиней із використанням преміксів та біодобавок — стимуляторів швидкого росту та ваги — зробило їх послід ще смердючішим. Колись тварини отримували концентровані й збалансовані корми з додаванням зеленої маси, вареної картоплі тощо. А нині не побачиш жодної вантажівки, яка б везла для них «живий» корм. А свиноферма, до того ж, працює у закритому режимі.
Селяни, як з’ясував у розмовах, писали скарги повсюдно. Та їх не почули. Скільки вже про цю проблему говорять у владних кабінетах керівників району, а справа з місця не зрушується. Дехто з малинівців змушений навіть змінювати місце проживання. Хіба це нормально? Тим часом податки, котрі нібито столичні підприємці сплачують до бюджету сільради, не варті підірваного здоров’я та порушення нормального життя мешканців.
— Минулого року до нас не надходило жодної скарги від людей, а в червні нинішнього — дві, — сказала начальник Малинського міжрайонного управління Головного управління Держсан-епідемслужби в області Надія Штиль. — Восени 2013 року наші працівники побували на свинофермі з плановою перевіркою. Виявили факти недотримання санітарно-захисної зони, на керівників наклали штраф і рекомендували ліквідувати недоліки. Оце й всі «суворі» заходи, які ми, згідно з чинним законодавством, можемо застосувати.
Начальник управління ветеринарної медицини в Малинському районі Віктор Гвоздецький сказав, що сморід від свинокомплексу набив оскому. Приміщення ферми, розрахованої на утримання до 10 тисяч голів свиней, споруджено ще за радянських часів, з дотриманням відповідних будівельних норм. Нинішні керівники свинокомплексу стверджують, що нічого нового не зводили. А некомфортні умови проживання людям створює щоденне відкриття лагуни (сечозбірника), яке дає сильні випари в навколишнє середовище. Частково вирішити справу на певний період можна, задіявши сусідню непрацюючу лагуну. Є домовленості на виготовлення проектної документації для накриття обох сечозбірників.
Добре знайомі з цією проблемою і в райраді та райдержадміністрації. Про це сказав керуючий справами депутат райради Ігор Малегус. Вечорами неможливо вийти на вулицю, відчинити кватирку, бо не продихнути від неприємного запаху.
Вихід є. Головне — бажання
Директор Науково-дослідного інституту регіональних екологічних проблем Житомирського національного агроекологічного університету, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Микола Дідух каже, що подібні стоки є джерелом хімічного та біологічного забруднення довкілля. В Україні щороку збирається близько 50 мільйонів тонн рідкого гною. Дієвий спосіб поліпшити ситуацію — спорудження біогазових установок. Біогаз іде для підігрівання води на фермі, підготовки корму для тварин тощо. Після бактеріального бродіння біовідходи не містять шкідливих речовин — нітратів, нітритів, амідного азоту, домішок «живого» насіння бур’янів, гельмінтів. Подібні біогазові установки ефективно працюють вони у Німеччині та Данії. З’являються вони і в Україні. Завдяки таким новаціям значно зменшилися викиди вуглекислого газу та аміаку в атмосферу.
Житомирська область.
P. S.
Коли матеріал було підготовлено до друку, прес-служба облдержадміністрації повідомила, що два потужні свинокомплекси — у Головенці Житомирського району і Малинівці Малинського району — проектують спорудження біогазових установок на 2015—2016 роки. Альтернативне паливо отримуватимуть шляхом утилізації відходів виробництва.
