Шановний Олександре Володимировичу!
У Спеціальній контроль-ній комісії Верховної Ради України з питань приватизації в порядку контролю та у зв’язку із зверненням народного депутата України В. Й. Матвєєва проаналізовано ситуацію, що виникла напередодні оголошеного конкурсу з продажу пакета акцій ПАТ «Миколаївгаз» у розмірі 25% плюс 1 акція.
Треба сказати відверто — ця ситуація видається нам тривожною.
На фоні формального дотримання законодавчих вимог і оголошених умов конкурсу вкрай важливий державний ресурс передається до рук фактично підставних штучно створених структур з іноземними інвестиціями від невідомих в Україні фізичних осіб.
Так, один з «конкурсантів» і найімовірніший «переможець» — ПрАТ «Газтек» — має лише 2 працівників (включаючи, ймовірно, директора Ю. Пушенка) та суцільні збитки протягом двох років в Україні, а акціонерами цього товариства вважаються 4 кіпрські офшорні компанії, зареєстровані на фізичних осіб-іноземців. При цьому «Газтек» вже володіє іншими пакетами акцій українських компаній, у тому числі і «Миколаївгазу», де товариство, за умови перемоги у конкурсі, матиме контрольний пакет акцій.
Другий учасник конкурсу — така ж фірма, основним акціонером якої є громадянка Гонконгу. Кому ж держава віддає свій стратегічний ресурс? Як подібні паперові «переможці конкурсу» можуть ефективно використовувати своє право власності на такі життєво важливі для громадян нашої держави об’єкти?
Зрозуміло, що фактично йде концентрація ресурсів газорозподільних підприємств держави в руки однієї особи, прізвище якої численні ЗМІ та інтернет-ресурси називають ще з початку року, — це відомий усім бізнесмен Д. Фірташ. Якщо це насправді так і згадана особа діє законно, бажаючи чесно придбати те, що держава виставляє на продаж, — тоді чому використовуються такі складні підставні схеми, діють фірми відомі у літературі як «Рога и копыта»?
Виходить, щось не так у цих конкурсах, якщо справжній майбутній хазяїн не може прямо брати у них участь.
Взагалі, продовжуючи аналогії з вже згаданим невмирущим сатиричним твором, треба сказати, що «здесь чувствуется лапа Корейко, который не очень чтил Уголовный кодекс».
Багато хто з фахівців і аналітиків вважає також заниженою у десять разів початкову ціну продажу пакету. Тут, звичайно, можна сперечатися, але все ж факт недовіри до таких продажів у суспільстві є незаперечним.
Нам у Комісії зрозуміло, що не Фонд державного майна визначає стратегію і основні умови розпродажу державного майна, але ж зі зміною ставлення до цієї стратегії у майбутньому відповідальність будуть нести і певні посадові особи ФДМУ.
З повагою, Голова Комісії Євген МАРМАЗОВ.
P. S. Конкурс, як і було заплановано, відбувся 1 серпня 2012 року. Переміг «Газтек»...