Позамежні навіть для найпівденнішого українського міста Севастополя липневі температури (днями сусідка всім мешканцям нашого будинку демонструвала термометр із позначкою 56 С0 — тримала його на вікні, під прямими сонячними променями) творять дива не тільки з морською водою, асфальтом, відпочивальниками, водіями автотранспорту, а й ошелешують дачників-городників.
Минулих вихідних батьки дружини запросили нас на дачу для допомоги у збиранні врожаю. Знімаючи огірки, раптом помітив екземпляр, що вразив своїми розмірами: не кожен баклажан на сусідній грядці міг посперечатися з ним. Але найбільше здивувало те, що за такої богатирської статури (зображені на фото помідори середньостатистичних розмірів — 6,5—7 сантиметрів у діаметрі) плід був зовсім зеленим, тобто використовувати його для розведення сорту було зарано. Якщо чекати, коли пожовкне, то «агурос» (так стародавні греки охрестили плоди трав’янистої рослини із сімейства гарбузових) у довжині та діаметрі додав би безсумнівно.
На жаль, зважити тещин вдалий огірок я так і не встиг — дружина вирішила, що велетня треба рятувати від пожовтіння. Поки я шукав штангенциркуль і терези для визначення точних параметрів диво-огірка, овоч безславно пропав — дружина нещадно покришила його в салат. Утішився лишень тим, що залишилося фото.
Після смачного вітамінного обіду з допомогою знімку обчислив приблизні розміри огірка-чемпіона: близько півметра завдовжки та майже десять сантиметрів у діаметрі. І навіть інформація з Інтернету про те, що німецькі вчені колись вивели сорт огірків, які важили до десяти кілограмів кожний, враження від салату не зіпсувала.
Фото автора.
