Пріоритети у кожного свої. Одні коптять небо, живучи для себе, інші активно переймаються інтересами ближнього, піклуються про тих, хто потребує допомоги. Саме до таких і належить секретар Озерської сільської ради Оксана Одинцова (на знімку).
2010 року друзі та односельці порадили молодій вчительці «іти в депутати».
Виборці знали: вона не байдужа до проблем села, до людей. Не раз були свідками, як болісно Оксана Миколаївна реагувала на проблеми громади. А їх — хоч греблю гати.
Одна з них — озеро Болитце, яке щезло з очей жителів села Озера протягом останніх років. Саме за князівства попередньої головихи Лариси Кушніренко. Вона тишком-нишком пустила варягів, які мали ту водойму почистити. Ті й «почистили» — спочатку закидали джерело, а згодом і все озеро засипали піском (на знімку внизу). Куди дивилися правоохоронці, зокрема, природоохоронна прокуратура — розмова окрема...
Суть в іншому — нинішня сільська влада отримала у спадок від ненаситної пані Лариси (продавала все: і землю, і пасовища, і об’єкти соцкультпобуту) безводне і безземельне село. Нині в багатьох криницях практично зникла вода, громаду позбавлено можливості розбудовувати і свої обійстя і сам населений пункт.
Ось чому два роки тому озеряни чекали виборів. Хотіли, щоб перемогла нова команда порядних людей, серед яких була і Оксана Одинцова.
На їх радість, Кушніренко була позбавлена права лізти у владу на новий строк: за два місяці до виборів її затримали працівники УБОЗу саме в той момент, коли вона брала хабар за продаж землі.
Більшістю голосів тоді обрали Вадима Мартинова, теж учителя. Одним із головних його і депутатів завдань стало викриття злочинів Л. Кушніренко та відшкодування збитків селу.
У громади, якщо говорити конкретно, не залишилось землі для облаштування стадіону, нового кладовища (покійників ховають у два яруси в старих могилах). Мами бідкалися: дитячий садок не вміщує усіх малюків, а його приміщення потребує капітального ремонту. В школі немає спортивного залу. В лісах, попід дорогами назбиралися купи сміття...
Сьогодні люди із задоволенням приходять до сільської ради, в кабінет голови і секретаря. Тут ніколи не образять, як бувало, завжди нададуть допомогу. Оксана Миколаївна, скажімо, зуміла знайти спільну мову з підприємцями села — активними партнерами в усіх гарних починаннях. Де вона навчилася комунікабельності та вмінню завойовувати аудиторію, — запитую Оксану Миколаївну.
— У сільській восьмирічці в мої шкільні роки поряд завжди була наставник Надія Іванівна Ліщук. Мудрий класний керівник, жінка з активною громадською позицією. Саме вона посіяла в моїй душі зерна принциповості та справедливості. І сьогодні вона частий гість у сільраді. Хто, як не колишня вчителька, дасть розумну пораду? Головне на будь-якій посаді — сумлінно працювати та любити людей. Мене односельці просять видати довідки, проконсультувати, радяться, як вирішити проблему... Часто просто приходять поділитись своєю радістю.
Найбільше часу у секретаря йде на підготовку документів, тому грамотність і фаховість — не менш важливо, ніж душевне спілкування із земляками і гостями. Оксана Миколаївна реєструє акти цивільного стану, вчиняє нотаріальні дії, веде роботу військового та паспортного обліку громадян тощо.
Київська область.
СІЛЬРАДОЮ З 2010-ГО:
Облаштовано автобусну зупинку, організовано рух автобусів за маршрутом Озера — Київ; побудовано за допомогою спонсорів дитячий майданчик, відремонтовано дороги. Минулої весни у селі ліквідували багаторічні сміттєзвалища. В громадських місцях встановили урни для збору побутових відходів.
Почали заміну вуличних трансформаторів, підключили до Інтернету комп’ютери сільської бібліотеки і сільради, створюється її власний сайт. У планах нової команди — будівництво бюветів, центрального водогону, стоматологічного кабінету, капітальний ремонт дитячого садка.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
