Київ, центр міста, вулиця Ярославів Вал. Свого часу тут, у дворі будинку під номером 15, спроектував та підняв у повітря свій перший гелікоптер Ігор Сікорський. Згодом увесь світ визнав його геніальним авіаконструктором... Минуло понад сто років, і тепер у тому самому дворі, де колись здійснилась мрія піднятися в небо, небайдужі до своєї історії кияни вимушені влаштовувати акцію протесту. Причина: будинок в якому провів своє дитинство та юність авіаконструктор, тепер на межі знищення.

Про те, що саме у цій будівлі колись жив всесвітньо відомий Ігор Сікорський, сьогодні важко здогадатись. Будинок-примара із вибитими вікнами, крізь які видно напівзруйновані стіни, стоїть без жодних розпізнавальних знаків. Колись на ньому була пам’ятна дошка. Та головне в цьому реченні слово «була».

— Минулого тижня я почув про ситуацію з садибою Сікорських, про те, що вона руйнується. Разом із однодумцями вирішили організувати акцію, щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми, — розповідає учасник учорашнього дійства, голова правління молодіжного руху Києва Арсеній Пушкаренко.

Сьогодні садиба перебуває у власності Міністерства оборони України. Кілька років тому цю будівлю було передано в довгострокову оренду (приблизно на 50 років) Міжнародному благодійному фонду «Музей історії повітроплавання та авіації імені Сікорського». Тоді, переконують організатори акції, представники фонду обіцяли розмістити там музей імені відомого авіаконструктора. Здавалося б, чого ще бажати? Та сталося все не так...

На календарі — 2012-й, а не те, що музею, навіть вікон у будівлі немає. Замість афіш із розкладом роботи — оголошення «обережно, падає цегла». Арсеній Пушкаренко припускає, що в такий спосіб втілюється в життя вже звичний для столиці підступний план забудовників: довести до руйнації історичну будівлю, зрівняти її із землею і натомість поставити висотний офісно-розважально-житловий чи ще якийсь центр.

— Та ми, українці, цього просто не можемо допустити, — каже А. Пушкаренко. — Ця акція — лише початок. Ми зібрали понад сотню підписів на захист садиби і передамо їх голові Київської міської державної адміністрації. Далі — виводитимемо тему на міжнародний рівень. Будемо шукати виходи на американське посольство, яке свого часу висловлювало готовність допомогти у відновленні садиби та облаштуванні там музею. 

Небайдужа громадськість пропонує владі такий алгоритм дій з порятунку садиби: по-перше, повернути будівлю в комунальну власність міста. Потім — за бюджетні кошти її відновити. А до організації музею залучити благодійників. От тільки чи реально виконати цей план — питання.

— Захистити садибу може тільки громадськість, — переконаний голова постійної комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець. — Влада не може. І не захоче. Бо якщо навіть згідно із законом будинок можна повернути в державну власність, то чи будуть у держави гроші для того, щоб його ремонтувати... 

Між тим, у листопаді минулого року Комітет Верховної Ради України з питань культури та духовності провів виїзне засідання в історичній частині Києва. Тоді було складено цілий перелік пам’яток, які доводяться до знищення. У ньому — і будинок родини Сікорських.

— Ми підготували проект постанови, надіслали листи очільникам столиці... Але жодної конкретної реакції не отримали. Сьогодні до таких делікатних речей, як захист культурної та історичної спадщини, влада не готова, в неї закладені вуха. Єдине, на що вона хоч трішечки реагує, — це громадськість. Та для цього мають піднятися не 10—15 людей, — переконаний голова комітету Володимир Яворівський.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.