Репортаж із залу суду з неліричними відступами
Ох, і розплодилося ж в юній державі пройдисвітів! Але не це дивує. Чому до них у спритно розставлені сіті потрапляє так багато «золотих рибок» — наївних і довірливих? Чому не вчаться на помилках інших і кидаються в обійми пройдисвітів за першим їхнім закликом на кшталт «Кредит протягом дня»?
«Тополиный пух, жара, июль...»
Мені б на пляж, у тінь під освіжаючий морський вітерець, а я їду в Київський районний суд. Тут з березня 2011-го слухається резонансна кримінальна справа за обвинуваченням «групи товаришів», які за п’ять років обманним способом захопили квартири і будинки понад 800 одеситів.
У залі засідань більшість присутніх (15 представників сумнозвісної фірми МІАР) — підсудні. Але клітка порожня. І озброєних міліціонерів поруч немає. Усі лиходії перебувають на підписці про невиїзд. Начебто вони, змовившись, як стверджує слідство, не пограбували своїх жертв на мільйони гривень, а украли кожний окремо курку з подвір’я чи велосипед з дачної ділянки.
Звиклі до вільного польоту, обвинувачувані поводилися, немов діти — розмовляли по телефону, читали, дрімали, колупалися в носі. Їм, схоже, давно неабияк набридло ходити до суду, як на роботу, слухати самих себе, потерпілих, свідків. Вони з адвокатами намагаються досягти неможливого: довести суду, що «кидалово» чинили не в складі злочинного угруповання, а кожний окремо.
З постанови першого заступника Генерального прокурора Віктора Пшонки (2010):
«...Таким чином, Мигулич, Хантаз, Никупин, Пропопенко, Єсифанова, Аврахова і Рибалко (прізвища змінено. — Авт.), діючи за попередньою змовою між собою, ввели Степанову Л. П. в оману й заволоділи правовстановлюючим документом на квартиру.., а потім і самою квартирою, заподіявши шкоду в розмірі 214 280 гривень...».
При мені сторони процесу спілкувалися з одним зі свідків. Цілих пару годин суддя С. Галій, прокурор, адвокати з’ясовували, що він знає по епізоду (їх усього в справі 16, а розслідується, якщо так можна назвати безрезультатні потуги «ментовських» детективів, ще понад 30). Чоловік під перехресним вогнем почувався явно некомфортно. Але, мабуть, йому було не так моторошно, як Людмилі Балабановій, котра як потерпіла давала показання на січневому засіданні. Я уявив, як було 82-річній жінці відповідати практично на одні й ті самі запитання адвоката, підсудних, головуючого. З 9.30 до 19.00. Під знущальні репліки й хіхікання тих, хто позбавив її частини будинку, а в суді намагався заплутати. Вона, часто не розуміючи, чого від неї хочуть, на межі сил понад десять годин захищала своє добре ім’я. Чому суд не припинив тоді насилля над хворою жінкою, яка втратила житло, а згодом і сина, котрий передчасно помер?
«Гуляй, Емеля, твоя неделя!»
Відповідь у тій самій площині, що й запитання: чому хоча б керівники МІАРа досі не в клітці? Щоб і сьогодні, перебуваючи на волі, тероризувати своїх жертв, погрожувати їм розправою й замітати сліди?
До слова, «предводителя дворянства» Омеляна Мигулича, який організував контору з пограбування земляків, у 2009-му Печерський райсуд столиці посадив за ґрати, але лише на тиждень. Апеляційний суд Києва скасував постанову своїх колег, обравши запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. «Гуляй, Емеля, твоя неделя!» До слова, за кілька годин до цього доленосного для пройдисвіта рішення той самий суд звільнив з-під варти великого «засівателя» суддю Зварича...
Непрофесіоналізм слідчого чи холодний розрахунок?
...Засідання, на якому я побував, не зачепило ні щирими промовами, ні безпристрасною поведінкою учасників процесу. Пожвавлення в задушливому залі викликала хіба що «змагальність» між суддею й одним з адвокатів. Останній обурився тим, що прокурор і головуючий влаштували свідкові... допит. Вам смішно? А суддя змушений був кілька разів озвучувати банальні правові аксіоми про право й обов’язок з’ясувати істину. А пошук її без допиту на судовому слідстві неможливий...
У зв’язку із цим згадалася розповідь очевидців, які побували в травні нинішнього року в Приморському районному суді. Там старший слідчий обласної міліції Наталя Маришева, з якою я свого часу безуспішно намагався зустрітися з розслідуваної справи, попросила Феміду взяти під варту пана Мигулича. Її слуга ізолювати запеклого «вовка» і тим самим полегшити життя потерпілим відмовився. І цілком правомірно — професіонал Маришева вимагала ґрати для лиходія за нібито скоєний ним злочин... в 2000 році.
Це що — спеціально розіграний пасьянс на користь Омеляна? Таке запитання, гадаю, не може не поставити собі «око государеве». Воно не один рік пильно стежить за «солов’ями-розбійниками», що прославили Одесу-маму, і, мабуть, дивується, чому «найголосистіші», на рахунку яких грабежі на сотні тисяч гривень, досі не в клітці. Це вирішує слідчий — особа незалежна в процесуальному плані, скажете. Тоді, може, міліцейському начальству слід подумати про зміну «особи»...
У Мигулича, за твердженням правоохоронців, дюжина гріхів, узятих на душу останнім часом, а Маришева згадала давні. Чого б це? Невже з пам’яті слідчого вивітрилися події у квітні 2012-го: чергове захоплення будинку в селі під Одесою? На вулиці опинилася жінка з декількома неповнолітніми дітьми. Виганяли родину без представників державної служби й навіть без відповідного судового рішення...
Як бачимо, співтовариші із групи захоплення чужого майна продовжують безкарно «МІАРитися», даючи приводи для кримінальних переслідувань. Але потерпілі не бачать старань і наполегливості погононосіїв у розкритті нововиявлених «подвигів» Омеляна та його команди.
...З того, як мляво триває судовий розгляд і як нахабно й цинічно поводяться підсудні, потерпілі дійшли висновку: вердикт буде нескоро, зловмисники, що розорили не одну родину, переконані, що вийдуть сухими з води.
Упевнений, висновок неправильний. Чи згодна зі мною прокуратура?..
Одеса.
