У середу ввечері мені та ще сотням тисяч українських уболівальників, які дивилися на Першому національному пряму трансляцію Олімпіади в Лондоні й уболівали за наших гімнастів, без попередження несподівано включили зовсім інший он-лайн. Замість спортивного снаряда й атлета я раптом побачила жінку-політика в ньому, яка за якусь чималу суму (у такий-то прайм-тайм!) грубо порушила плани країни повболівати за свою Олімпійську збірну.
Потрапивши із всесвітнього свята краси і сили на з’їзд на кукурудзяному полі й відчувши себе чужою на ньому, перше, що захотілося зробити, — вимкнути телевізор. Тим паче що обдуреним уболівальникам за допомогою біжучого рядка великодушно повідомили, що трансляцію спортивної гімнастики продовжать через... годину. Натиснути на кнопку зупиняло тільки одне: буквально за півгодини до безпардонного вторгнення кандидатів у депутати в мій життєвий простір канал анонсував пряме включення півфінального бою нашої шаблістки Ольги Харлан. До нього залишалося менше 35 хвилин. «А раптом ця бодяга завершиться не через годину, а через півгодини?», — подумалося з оптимізмом. І справді! Через півгодини з’їзд, на якому навіть не оголосили першу п’ятірку, завершився. Однак ніхто не й думав повертати нас у Лондон. Усіх, хто сидів по той бік голубого екрана, продовжували тримати в селі Буки Сквирського району. Хоча там уже нічого не відбувалося.
Делегати з’їзду поважно розходилися, сміялися на камеру, бігали й галасували діти, жіночий голос істерично репетував, щоб їй залишили поїсти (напевно, на фуршеті) і все... І, знаючи, що за тисячі кілометрів від цього непотрібного «інтергаласу» наші запекло борються за медалі, а ми не можемо їх підтримати, хотілося рвати й метати.
Раптово пауза перервалася. Але, на жаль, камера перенесла нещасних уболівальників не на змагання шаблістів, а в збитий посередині поля прес-рум, куди за цей час дійшла лідер партії і спортивна зірка — гордість і візитна картка нашої країни. Але про Олімпіаду його не запитували. Не запитували, що саме він має намір зробити, щоб відродити в Україні дитячі спортивні школи, щоб побудувати басейни, щоб підняти наш спорт з колін... Пролунало кілька запитань і невиразних відповідей на них, потім знову пауза, і прийшли ще кілька «номерів списку», які повторювали все те, що вони вже говорили на сцені... Ведучий, котрий з’явився в кадрі, тягнув проплачений ефір, як міг, але виходило в нього це погано і недоладно...
Отакі «Олімпійські пристрасті» (згідно з телевізійною програмою) тривали 1 серпня з 19.30 до 20.30. Сумно. На цьому полі нічого не змінюється. Увесь «попкорн» як і раніше зосереджений у руках людей, які раз на п’ять років хочуть, щоб ми знову їх працевлаштували. Зазначте, при цьому «безробітні» не доїдають останній шматок хліба, адже можуть собі дозволити увімкнути нам себе улюблених замість Олімпійських ігор...
