До Ленінського рушили мальовничим берегом Каховського водосховища. Та було не до чудових краєвидів: машину підкидало на вибоїнах — дніпропетровсько-криворізький дорожній рай скінчився, тож «поласували» прозою провінційних околиць. А от і дім, у якому мешкають наші давні читачі — подружжя Іваненків.
Зустрічає господиня — Алла Петрівна (на знімку), котра не один раз розповідала нам у телефонних розмовах про біду села. «Нам заздрять односельці, бо ми поблизу моря живемо, — в один голос бідкається подружжя. — Тож воду беремо з нього. Але не тільки з питною, а й з технічною водою в Ленінському — проблема. Селяни вклали кошти у реконструкцію водогону, але з крана тече рідина... зеленого кольору!»
До розмови долучилася сусідка наших читачів і багаторічних передплатників Людмила Миколаївна Куптій: «Улітку простіше з водою, а взимку доводиться брати її з ополонок. Видно, комусь з нашої влади вигідно розвозити питну воду за гроші й мати з цього зиск: вартість одного куба 40 грн., а машини — 200 грн. Де нам, пенсіонерам, набрати стільки грошей? А молодь звідси повиїжджала...»
Зустрічаємося з директором комунального господарства при Ленінській сільраді Олександром Селянком, який пояснює: «Вода не подається упродовж майже п’яти років. Адже азбестовий водогін фактично зруйнований, бо довго стояв без вологи. Та й люди не платили за цю послугу. Проте ситуація все-таки змінюється: коштом сільради та депутатів різних рівнів удалося відремонтувати частину мереж і ось уже два місяці вода подається до будинків селян».
Утім, коли вона дійде нарешті до осель наших передплатників, не береться прогнозувати ніхто. Кажуть, область виділяє кошти, але тільки під проекти. Обіцяють почати розв’язувати проблему після виборів. Тільки після яких?
— Хтось добряче має на цьому «лівому шматку», — вважає юрист Шафагат Нагієв. — Бере на точці розподілу воду по 5 грн. 40 коп. за кубометр, а підрахунок обсягу робить «на око». Продає ж воду по 40 грн. за куб. А річ ще й у тім, що ми говоримо про ринок, а живемо за мірками радянських часів. І бізнесмени, що крадуть воду у держави, і самі мешканці сіл, хочуть споживати воду з централізованого водогону, але не бажають платити за це. Та й лічильники її споживання не поспішають установлювати.
У Дніпропетровську запитання, коли у Ленінському буде вода, ставили не в одному службовому кабінеті. Тут про проблему знають, бо в області від її відсутності страждає ще 500 населених пунктів. Створена навіть спеціальна програма «Питна вода Дніпропетровщини», за допомогою якої місцева влада начебто намагається поліпшити ситуацію. Та якось не дуже виходить...
Нас здивувала агресія, з якою чиновники звинувачували у нерозв’язанні проблеми самих ... мешканців нещасних сіл Апостолівського району. Скажімо, в тому, що селяни не бажають створювати і подавати проекти! Так і уявляємо Аллу Петрівну з її чоловіком та сусідкою за творінням такого шедевра...
А хіба це не завдання представників місцевої влади? Селяни розповіли нам, як, доведені до відчаю, одного разу пообіцяли перекрити рух транспорту на трасі, коли дізналися, що до Апостолового їде глава облдержадміністрації Олександр Вілкул. Районні начальники ледве умовили їх не робити цього, пообіцявши «все владнати». Та обіцянка — цяцянка...
На знімку: Володимир Іваненко: «Оце п’ю, щоправда, часом жабенята трапляються, то я їх випльовую». Жарт, звичайно, але не такий уже далекий від правди...
Факт
За повідомленням Рахункової палати України, Дніпропетровська область — одна із семи областей України з найбільшими відхиленнями показників якості питної води від установлених санітарних вимог. Технічний стан водопровідних мереж надзвичайно поганий, майже половина з них потребує заміни. Витоки та втрати питної води сягають чверті обсягу.
