Єланецький район — найменший за чисельністю в Миколаївській області, але не за територією. Можливо, саме ця помітна віддаленість населених пунктів між собою і зіграла на користь згуртованості між громадами. Тут завжди й усе роблять разом: і працюють гуртом, і відпочивають.
Правилом доброго тону серед керівників сільгосппідприємств Єланеччини вважається під час весняно-польових робіт чи жнивної кампанії підставити плече своєму сусіду, якщо ти першим впорався зі своїм комплексом робіт. Або ж так само звичними речами тут стало те, як із власної ініціативи товаровиробник може упорядкувати сільську вулицю там, де живе, відремонтувати дитсадок, безплатно забезпечити городиною дітей у пришкільному оздоровчому таборі чи ветеранів.
Запитаєте, звідки така свідомість? Скоріш за все, люди бачать ставлення до них з боку очільників виконавчої та представницької гілок влади, тому так само по-господарськи відповідають.
— Простій людині здається, що держава починається з Єланця, — каже голова райдержадміністрації Андрій Добровольський. — Тому я вважаю, що дзеркалом оцінювання будь-яких соціальних ініціатив є активне життя людей, їх оптимізм та почуття радості від спільного відпочинку і дозвілля.
Зазначу, у єланецької влади чимало напрацювань, спрямованих на залучення населення до різностороннього життя сьогодення. Наприклад, півтора року тому за кошти районного бюджету придбали для культпрацівників Будинку культури власний мікроавтобус та сценічні костюми, і тепер «культура на колесах» популяризує таланти аматорів художньої самодіяльності із райцентру в сільських клубах — переїжджаючи від села до села. Звичним стало й те, що у кожному населеному пункті педагоги та школярі закріплені за шанованими одинокими людьми — ветеранами війни та праці. Завдяки такому шефству підготовлено книгу спогадів та свідчень очевидців про їх звитягу, документи та матеріали якої передано до шкільних музеїв.
А віднедавна за ініціативи РДА та районної ради відродили гарну ініціативу спільного відпочинку на природі. Вдалим місцем для таких виїздів стали мальовничі краєвиди луків уздовж тихої заводі річки Гнилий Єланець.
— За останній час уже втретє районна влада організовує транспорт, щоб мешканці різних сіл мали можливість гарно відпочити, — розповідає голова районного товариства інвалідів Іван Гервась’єв. — Приїжджаємо сюди десь на початку сьомої ранку, і увесь день кожен може займатися, чим захоче. Одні — рибалять (а рибка тут водиться, повірте, ще та: і короп, і карасик, і щука!), інші — грають у шахи, ще хтось — за м’ячем бігає чи пісень у холодочку під деревами співає.
Ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід І групи Іван Гончаренко додає, що кожен рибалка скидається з улову на спільну юшку по найкращій рибині. Щоб усім дісталося удосталь, варять декілька п’ятдесятилітрових казанів.
— Бува, з людиною тут вперше познайомився, а спілкуючись, складається враження, що знався з нею усе життя, — додає колишній фронтовик. — Тут, за 10 кілометрів від райцентру, не відчуваєш вікової дисгармонії, хоч поруч так багато дітей та молоді. Зазвичай більшість приїжджає «на Гнилий Єланець» сім’ями. Щоб ми спокійно рибалили, на місці відпочинку на всяк випадок чергує карета швидкої допомоги з лікарні.
Для медиків така поїздка — як заохочення за старанність у роботі. «З природи» ніхто ніколи з порожніми руками не повертається. Кращі рибалки ще й отримують грамоти за активне дозвілля та цінні подарунки від профспілки. Це — вудки та усяке рибацьке приладдя, чайники, термоси, парасольки. Завжди знаходить можливість побути у такій неформальній обстановці разом з людьми і голова РДА Андрій Добровольський (разом зі своїми заступниками) та голова районної ради Олег Москаленко і його помічники. Демократичність та людяність у поведінці «перших осіб» — нині дуже важливі чинники для формування мікроклімату довіри та стабільності у суспільстві.
Миколаївська область.
Фото автора.
