Напевно, ніколи до Донецької області не була так прикута увага країни, як за останні два роки. Причина очевидна: центральну владу в Україні сьогодні очолюють вихідці з цього регіону. Їхні досягнення та помилки, рівень професійної компетентності чи брак досвіду в необхідній галузі визначають ставлення до краю загалом. Водночас не можна не зазначити: самі представники донецької управлінської еліти звикли висувати суворі вимоги насамперед до себе. Наскільки відповідають завдання, які ставить керівництво країни, потребам мешканців краю? Наскільки досяжна задекларована мета? Як втілюються в області принципи відкритості влади, демократичного обговорення проблем, участі громадськості в їх розв’язанні? Про це — бесіда з головою Донецької обласної ради Андрієм ФЕДОРУКОМ.

— Андрію Михайловичу, останнім часом у пресі активно обговорюється питання надання Донецькій області значних субсидій і трансфертів з державного бюджету. У зв’язку з цим навіть звучать обвинувачення в тому, що «вся Україна годує Донбас». А як ви охарактеризували б роль регіону в розвитку країни?

— Якщо взяти трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам у 2012 році, то частка області в загальній сумі становить 9,7 відсотка. Це порівняно з питомою вагою кількості населення регіону. Тому говорити про те, начебто вся країна годує наш край, м’яко кажучи, неправильно.

Одержувані областю з держбюджету трансферти в основному носять соціальну спрямованість і сприяють розв’язанню питань соціально-економічного розвитку територій. Наприклад, наш регіон є пілотним у реформуванні охорони здоров’я. Тому в цю сферу також були спрямовані кошти, щоб показати, як може ефективніше працювати програма охорони здоров’я в країні загалом. Цього року область одержить 96 мільйонів гривень на продовження будівництва центру позитронно-емісійної томографії — комп’ютерної томографії, капітальний ремонт і реконструкцію лікувальних закладів, закупівлю дорогого устаткування. Цей центр стане найсучаснішою медичною установою, в якій будуть впроваджені новітні досягнення та краща світова практика діагностики на ранніх стадіях і лікування онкологічних захворювань. І якщо наші напрацювання в галузі охорони здоров’я матимуть позитивний ефект, — їх впроваджуватимуть в інших регіонах.

Нарівні з іншими приймаючими містами Євро-2012 Донецьк одержував певні кошти для підготовки до чемпіонату. Але не можна не зазначити, що в наш регіон значні кошти вклав і приватний бізнес. Тепер для області передбачено цільову субвенцію з державного бюджету на підготовку спортивних об’єктів, на яких проводитиметься чемпіонат світу з легкої атлетики у 2013 році. У змаганнях візьмуть участь близько 1300 спортсменів з 212 країн. Така популяризація спорту позначається не тільки на іміджі регіону, а й усієї країни загалом. Від цього виграють і західні області, які обслуговують уболівальників, що приїздитимуть на змагання.

— Президент України закликав власників і керівників найбільших підприємств Донеччини підвищити зарплату персоналу, бо зростання заробітної плати в області нижче за середнє по країні. На ваш погляд, бізнес прислухався до цього побажання?

— Усі завдання, накреслені Президентом, знайшли розуміння, підтримку та реалізуються. Середня заробітна плата в регіоні становить 3323 гривні (квітень 2012 р.) Це більш як у середньому по країні, однак темпи зростання невеликі. Підвищення заробітної плати стане додатковим стимулом до зростання якості виробленої продукції, що підвищить матеріальну забезпеченість людей, збільшить надходження до бюджету. У цьому зацікавлені представники і бізнесу, і влади. У тому числі й ми зустрічаємося із представниками бізнес-структур, з органами місцевого самоврядування на місцях і пояснюємо: час, коли платили зарплату в конвертах, минув. І якщо порушуємо питання про те, щоб поліпшити охорону здоров’я, освіту, робити соціальні послуги, забезпечити пільгові категорії населення тим, чого вони потребують, — то треба розуміти, що нічого з повітря не береться.

Торік обласний бюджет більш як на 60 відсотків було перевиконано за рахунок надходження прибуткового податку. Ми легалізували близько 50 тисяч робочих місць. Цього року вже виведено з тіні близько 43 тисяч робочих місць. Йдеться не про те, щоб збільшити податки, а про те, що кожен повинен вносити свою частину. За рахунок цього зможемо реалізовувати намічені програми, і передусім — соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича.

Якщо подивитися на цю тему з погляду макроекономіки, то одне робоче місце в будівництві дає 3,3 робочих місця в суміжних галузях. І, звичайно, треба розвивати технологічніші виробництва, дивитися на глибину переробки продукції. Завжди дешевше й невигідніше продавати сировину, ніж уже перероблену продукцію. Іншого шляху в нас немає. Давайте не обговорювати, як поліпшити життя в країні, — це абстрактне поняття. Ми повинні дійти до кожної людини, яка скаже, що саме має поліпшитися: для одних важливий культурний розвиток, для інших —економічний. Ми провели соціологічне дослідження та побачили, що на першому плані для жителів області вже не питання зарплат, а створення інфраструктури. Це значить, що люди перейшли від реалізації одних завдань до інших.

— Серед головних тем, порушених Президентом, була й проблема охорони навколишнього середовища. Глава держави заявив, що кожен новий інвестиційний проект повинен передбачати й екологічну складову. Які «найкричущіші точки» ви виділили б і які найбільші проекти будуть реалізовані в області для оздоровлення атмосфери, води, ґрунту?

— Так сталося, що область має величезне екологічне навантаження: на території, що становить лише 4,4 відсотка від загальної площі країни, зосереджено п’яту частину промислового потенціалу. При цьому майже 80 відсотків економіки області — екологічно небезпечні виробництва металургійних, вуглевидобувної галузей, виробництва електроенергії та  коксу. Це з одного боку. З другого — за рахунок саме цих галузей ми наповнюємо державний бюджет, даємо поштовх розвитку і регіону, й країни.

Розв’язання проблеми я бачу у створенні технологічніших нових виробництв, що мінімально впливають на довкілля, і в реконструкції вже наявних. Наприклад, ПрАТ «Донецьксталь» — металургійний завод» планувало закрити мартенівське виробництво в кінці року. Але коли разом з керівництвом підприємства за стіл переговорів сіли обласна рада, обласна адміністрація, міська рада, — це завдання вирішили вже у квітні. Це приклад ефективної роботи влади та бізнесу. Після закриття мартенівських печей на 30 відсотків знизився викид в атмосферу шкідливих речовин. А наступного року на заводі з’явиться нове електросталеплавильне виробництво, екологічніше й менш енергоємне.

Такі приклади можна знайти і в інших галузях: модернізація електрофільтрів на двох енергоблоках Зуєвської ТЕС, будівництво нової доменної печі на Єнакіївському металургійному заводі, відкриття цеху сіроочистки на Макіївському коксохімічному заводі. Тепер в обласній раді готується проект з оздоровлення басейну річки Сіверський Донець.

Думаю, найближчим часом таку програму ми приймемо. Реалізація конкретних проектів дає можливість оздоровлювати Донбас.

Не можу залишити без уваги проблему смітників. Полігони для сміття будували двадцять років тому, і технологічні умови для їх безпечної роботи в той час не передбачалися. Тепер у нас є програма з керування твердими побутовими відходами, перший етап якої — обладнання цивілізованих сучасних полігонів для побутових відходів. Наступним етапом має стати будівництво сміттєпереробного заводу, з урахуванням громадської думки. Без підтримки ні в цій справі, ні в будь-якій іншій нічого не вийде. Адже ми йдемо шляхом розвитку громадянського суспільства, де кожна людина має власну думку: одному проект подобається, іншому — ні. Треба шукати компроміси, а вони народжуються в діалозі.

— Як ви оцінили б суспільні настрої в області напередодні парламентських виборів? Чим пояснити локальні протести громадян, що час від часу виникають, їхнє невдоволення якимись рішеннями місцевих органів влади? Чи готова область до проведення прозорих і чесних виборів?

— На мій погляд, сьогодні йде політизація проявів суспільного невдоволення. Опозиційні політичні сили хочуть побудувати свою виборчу кампанію на критиці влади й дій місцевого самоврядування. Але заявляти, що влада робить щось не так, набагато легше, ніж робити. Жодна опозиційна сила не хоче шукати вихід шляхом ведення якогось конструктивного діалогу. Усі сьогодні готуються до виборів. Наші опоненти зацікавлені у збереженні соціальних проблем хоча б на найближчий час, щоб одержати якусь підтримку електорату.

Але не можна не помітити, що влада стала ближче до народу, ніж п’ять років тому. Якщо раніше неможливо було потрапити до якихось високих кабінетів, то сьогодні практично будь-який громадянин може прийти, розповісти про невирішені питання, які його хвилюють, — і вони будуть розв’язані. Так, проблеми є, але ми зустрічаємося й обговорюємо шляхи їх розв’язання, як це було торік під час протестів чорнобильців. Від того, наскільки часто депутати спілкуються з населенням, залежить зниження рівня соціальної напруженості. З людьми потрібно працювати, роз’ясняти спірні питання, не допускати ескалації конфлікту, якщо він з’явився.

І вибори — це одна з форм діалогу. Через вибори бачимо, кого народ обирає, за кого голосує, які проблеми для себе хоче вирішити. Ми в першу чергу зацікавлені, щоб усе пройшло легально, прозоро, максимально відкрито й чесно. І з високою активністю виборців. Щоб потім не було розмов: мовляв, я голосувати не пішов, а якби пішов — усе було б інакше.

Інтерв’ю вела Ліна КУЩ.