Керівництво ДАІ вважає, що працівники інспекції мають право не дозволяти водіям фотовідеофіксацію спілкування між ними
 
Саме таку позицію висловив заступник начальника УДАІ України В. Резніков у своєму листі-відповіді на один з інформаційних запитів. Високий чиновник, «проаналізувавши» ст. 307 Цивільного кодексу України і пункт 1 статті 11 Закону України «Про міліцію», дійшов висновку, що працівник міліції має право вимагати припинення здійснення фотовідеофіксації як фізична особа і як працівник міліції, якому фотовідеозйомка перешкоджає здійсненню своїх повноважень. До цього ж він згадав, що за таке перешкоджання (читай — здійснення фотовідеофіксації) водіїв можуть покарати штрафом (до 255 грн.) і, навіть, адміністративним арештом до 15 діб.
Звісно, це можна трактувати лише як позицію окремого чиновника. Але, на жаль, такі позиції начальства підлеглими сприймаються як керівництво до дії тому, що думка високопосадовця для виконавця його волі вища за Закон. Це наша реальність.
То чи має право працівник ДАІ заборонити зйомку і відправити за ґрати водія на 15 діб?
Основний Закон нашої держави говорить, що ні. Статті 34 і 55 встановлюють, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. А саме для цього водії й роблять записи. Завдяки їм було доведено не один десяток порушень закону з боку працівників ДАІ, їх нечемне поводження під час спілкування з водіями, часто і густо прикрашене нецензурною лайкою. Саме завдяки таким відеозаписам МВС очищає свої лави від хабарників, хамів і злочинців.
Здійснення зазначених прав може бути обмежене законом лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Закон України «Про інформацію» (ст. 9) надає право всім громадянам України на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, виконання завдань і функцій.
Стаття 307 Цивільного кодексу України, на яку посилається високопосадовець УДАІ, справді вимагає отримання від фізичної особи дозволу на зйомку на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку. Проте, якщо ця зйомка здійснюється «відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру», згода особи не потрібна. А де знімають даішників, не на вулиці? Звісно, будь-яка фізична особа може попросити припинити ведення зйомки, і для забезпечення її прав таку зйомку треба зупинити. Але працівник ДАІ не просто фізична особа, він — представник влади, а тому його діяльність має більший суспільний інтерес, аніж звичайної фізичної особи. Отже, це також вказує на те, що робити відеозапис можна. Варто згадати, що й самі працівники ДАІ відповідно до наказу МВС № 111 від 27 березня 2009 року з метою запобігання конфліктним ситуаціям, об’єктивного розгляду справ, а також як допоміжний засіб для попередження протиправних дій та розкриття правопорушень мають здійснювати фото-, кінозйомку, відеозапис, а під час оформлення матеріалів ДТП ці технічні засобі фіксації застосовуються обов’язково.
Щодо санкцій від міліціонерів, то їх застосування буде доволі проблематичним. По-перше, треба довести, що розпорядження працівника ДАІ про припинення фотовідеофіксації було законним. Як вбачається з викладеного вище, то така вимога скоріше буде незаконною. По-друге, треба довести саме злісну непокору злісною, якою за судовою практикою вважають відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків або відмову, виражену в зухвалій формі, що свідчить про очевидну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. По-третє, такий вид покарання, наприклад, як адміністративний арешт, застосовується лише у виняткових випадках і тільки судом, який може і не погодитися з аргументами міліції. Під час розгляду справи, порушеної за ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення, присутність особи, яку звинувачують у вчиненні цього проступку, є обов’язковою.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.