Арени Виставкового центру Лондона виявилися щасливими у понеділок для українських спортсменок Яни Шемякіної і Юлії Калини. Перша з них піднялась на найвищу сходинку олімпійського п’єдесталу після виснажливого дня індивідуальних змагань найсильніших шпажисток світу, а друга виборола бронзову олімпійську медаль у важкоатлетичній категорії 58 кілограмів.
Спочатку про те, як чарівною львів’янкою була покладена перша до скарбнички нашої олімпійської збірної золота нагорода. І у мікст-зоні арени для фехтувальних турнірів Олімпіади, і трьома годинами пізніше в будинку для урочистих прийнять олімпійців компанії «Боско» Яна Шемякіна ще й ще раз поверталася до перипетій боротьби на фехтувальній доріжці. «Коли перед змаганням я подивилася на їхню сітку, в якій мені дісталися ну дуже сильні суперники, я певною мірою... заспокоїлась і навіть зраділа. Думала, якщо й програю кому-небудь із них, то не так буде сумно».
Про силу суперниць українки свідчить той факт, що три із чотирьох поєдинків вона вигравала з перевагою в один укол. Цю статистику дівчина прокоментувала так: «Досі на відповідальних турнірах я часто програвала поєдинки з мінімальною різницею в один укол. Та колись же ця смуга невезінь мала зрештою закінчитися. І як добре, що сталося це на Олімпіаді!».
Однак із олімпійських боїв виділяється фінальний — проти німкені Брітти Гейдеманн. Його суперниці почали із взаємної розвідки. В перші кількадесят секунд їхні шпаги взагалі не торкалися одна одної. Німецька спортовка кілька разів зупиняла бій: то зачіску поправляла, то екіпіровку в порядок приводила. Чи не було це тактичними хитрощами, спробами вивести львів’янку з рівноваги? «Не думаю, — вважає Яна, — на мене ці зупинки не діяли жодним чином».
Інше моє запитання торкалося складного в поєдинку моменту, коли Гейдеманн вдалося зрівняти рахунок. Чи вплинуло це якось на львівську динамівку? «Повірте, що ні. Я абсолютно спокійно на це відреагувала, бо була впевнена у своїй перемозі».
У півфіналі та фіналі Шемякіній дісталися помітно вищі на зріст від неї суперниці. Наскільки вплинула ця обставина на характер бою і на вибір тактики і технічних прийомів? «Відомо, що високі люди повільніші, і цим у даному разі я не могла не скористатися».
— А ви б хотіли отримати в суперниці у фіналі кореянку?
— От якраз із нею я й не хотіла б зустрічатися. Щоправда, в поєдинку з нею на Кубок світу я перемогла. Але це була б для мене складна суперниця. Річ у тім, що у фехтуванні ми з нею схожі — і в тактиці, і в техніці. Я б, звичайно, спробувала віднайти способи її перемогти, але це було б завданням нелегким...
Жіноче фехтування, переконана Шемякіна, — це не тільки боротьба тактик, технічна й фізична підготовка, а й поєдинки характерів — емоції, нерви, навіть хитрощі. «І все це ви могли повною мірою побачити і відчути у залі, спостерігаючи за нашими боями», — сказала насамкінець нова чемпіонка Олімпійських ігор.
Кілька рядків із біографії нашої героїні. Народилася у Львові, в простій, як вона сказала, сім’ї. Закінчила Львівський державний університет фізичної культури. Її особистий тренер — Андрій Орликовський. 2003 року срібна, а 2005-го — бронзова призерка чемпіонатів світу. Захоплюється музикою і літературою. Неодруженa.
Реалістка з Маріуполя
Для того, щоб піднятися на олімпійський п’єдестал, Юлії Калині довелося перевершити особистий рекорд. До того ж одразу на 12 кілограмів! Це неймовірна для штангістів прибавка. Та ще коли врахувати, що досягнуто її у ході напружених і нервових олімпійських змагань. Як це вдалося спортсменці з Маріуполя? — запитав Юлію відразу після того, як вона отримала «бронзу», і попросив прокоментувати це досягнення та розповісти про свій шлях у спорті, зокрема, й до цього олімпійського успіху.
— Чи могла я підняти більше і показати вищий результат? Ні, я реалістка. На сьогодні це максимально можливий для мене підсумок. Я мобілізувала всі свої ресурси і сили. Тому дуже задоволена бронзовою медаллю. Коли мені сказали, що моя сума — 235 кілограмів, я не повірила. Навіть почала підраховувати. А коли проходила повз табло після своєї останньої спроби, то навіть боялася на нього глянути. Мій тренер Віталій Шведов, побачивши мій стан, тут же мене заспокоїв: «Юля, не хвилюйся. Ти вже за будь-яких обставин третя». І справді, вище від мене виявилися китаянка і таїландка.
З китайською спортовкою, яка прагнула побити світові рекорди, мені змагатися на рівних поки що важко. З-поміж інших суперниць мене здивувала білоруска Новикова. Я чекала від неї вищих результатів і серйозної конкуренції, адже вона — чемпіонка світу. А взагалі, на моє переконання, боротися треба не з суперниками, а зі штангою. А ще треба навчитися перемагати свої слабкості.
На моє прохання, Юлія коротенько розповіла про себе. Вона народилась і виросла в Маріуполі, у сім’ї штангістів. «Батько, Анатолій Васильович, теж захоплювався важкою атлетикою і тренувався у тому самому залі, в який згодом прийшла і я. Мої два брати у минулому важкоатлети і за радянських часів навіть були майстрами спорту. В нас багатодітна сім’я — шестеро дітей. Я — наймолодша. Дуже рада, що гідно продовжила справу батька і братів і здобула олімпійську медаль».
До цього найвищого поки що свого досягнення Юлія Калина завойовувала звання чемпіонки світу і Європи серед юніорів, була призером двох останніх чемпіонатів світу серед дорослих. Заслужений майстер спорту. Закінчила Харківську державну академію фізичної культури і спорту.
Отже, зусиллями представниць жіночого складу олімпійської збірної Яни Шемякіної, Олени Каскевич і Юлії Калини в активі команди України на ранок вівторка — одна золота і дві бронзові нагороди Ігор.
Михайло СОРОКА (Укрінформ/ «Голос України»).
Лондон.
«Золота» наша Яна (у центрі).
Вагу зафіксовано — є «бронза»!
Медаль у руках — усе позаду.
Фото з сайту НОК України.
