Попустило не скрізь і не зовсім

Заточена на експорт промисловість пожинала плоди слабкого попиту на європейському та інших континентах, який сформувався ще минулої осені. За шість місяців проти відповідного періоду минулого року здали позиції фактично всі галузі, за винятком добувної і виробництва та розподілу електроенергії, газу та води. Надії на те, що ситуація зі збутом продукції покращає улітку, виправдалися, м’яко кажучи, не скрізь і не зовсім.

Як і раніше, загальна динаміка промислового розвитку корелює зі станом балансів найпотужнішого гірничо-металургійного комплексу та з ритмом інвестиційного процесу. І те й інше породжує суперечливі відчуття.

Песимізмом пояснюють зниження фондових індексів, оскільки він формує тривожні очікування економічних перспектив країни у другій половині року. Песимізмом обумовлюють невиконання поточних планів із виплавки чавуну та сталі, бо покладатися доводиться на посилення управлінського впливу з боку держави, а не свого власного. Про сталевий приріст майже в 2 мільйони тонн за підсумками року серед експертів уже не йдеться. Водночас такі меткомбінати, як «АрселорМіттал - Кривий Ріг» і Єнакіївський МЗ, наростили виробництво, а загальний випуск сталі на зовнішній ринок підняв Україну в червні на одну сходинку вище (з 10-го на 9-те місце) в рейтингу країн найбільших виробників сталі. І виходить, що загальний оптимізм доволі специфічний.

Зрештою, якщо абстрагуватися від індивідуальних, сезонних і статистичних особливостей роботи підприємств і порівняти піврічну динаміку з тією, що була до початку кризи, — в 2007 році, то з’ясується, що й успішний у червні «АрселорМіттал», і гальмуюча «Азовсталь» не добирають більш як 20 відсотків обсягів товарної продукції. Ця динаміка логічно узгоджується з уповільненою роботою транспортної галузі і будівельної. Але тьмянішає на тлі показників найбільшої в країні фінансово-промислової групи «СКМ». Згідно з оприлюдненими цього місяця даними аудиторського висновку про консолідований валовий дохід, чистий прибуток «СКМ» торік зріс у 2,6 разу — до 2,19 мільярда доларів США. Про це варто згадати ще й тому, що до 2 мільярдів доларів США група збирається реінвестувати у свій розвиток.

Оптимізм, зрештою, вже превалює. В останньому кварталі на світових ринках, як стверджують експерти, очікується додатковий попит на металопродукцію обсягом 2,3 мільйона тонн, а відтак — і зростання цін. Уже в першій половині липня зросла вартість арматури, катанки, чого не можна було сказати про квадратну заготовку і прокат. Поза сумнівом, зростання світових цін на метал поліпшить показники промисловості і справить позитивний вплив на динаміку економічного розвитку. Але навряд чи адекватно позначиться на споживчих настроях українців, бо макроекономічну стабільність, як масло, на хліб не намажеш.

Період масових відпусток розпочався одночасно з аномальними спекою та буревіями, завершенням Євро-2012, з виконанням підвищених соціальних зобов’язань, ініційованих Президентом країни. При цьому для уряду цей період був знаковий ще з інших причин — він мав погашати значні зовнішні кредити і готуватися до нового опалювального сезону за високих цін на газ. Нагадаю, у червні кошти на Єдиному казначейському рахунку зменшилися на 2 мільярди гривень. Не дивно, що споживчі настрої, пов’язані з економічними, інфляційними і девальваційними очікуваннями, почали погіршуватися (за наслідками щомісячного моніторингу GfK). Прем’єр-міністр Микола Азаров скаже, що для нормального розвитку економіці не вистачає зростання щороку на 5—6 відсотків. Але це тільки за умови, якщо дивіденди від економічного зростання матиме все суспільство, а не його мізерна частина.

Індексні звіти за липень оприлюднять пізніше, але вже ясно, що могло змінитися. Девальваційні та інфляційні очікування послабли після успішного розміщення євробондів на 2 мільярди доларів США. На мій погляд, це найбільш виразний позитив місяця. Бо попит інвесторів значно перевищив попередні прогнози. Позичили дорого, проте обсяг державного боргу проти ВВП і рівень наявного безробіття ще цілком прийнятні. А рівень економічного зростання, попри наш специфічний оптимізм, перевищує середньоєвропейський — за попередніми підрахунками на 2,5 відсотка. Головне: якщо нам позичають, то нам вірять.

Допускаю, що на інвесторів психологічно вплинув і перебіг політичних подій місяця. Короткий, але промовистий, візит до Криму Президента РФ Володимира Путіна, як на мене, засвідчив принципову позицію України не поступатися стратегічними інтересами. Не дивно, що деякі експерти вважають успішне розміщення боргових зобов’язань на європейському ринку — свого роду внеском у незалежну від Москви політику. На те само вказують і остаточне парафування тексту угоду про вільну торгівлю з ЄС, і домовленості щодо спрощеного візового режиму для українців, яке відбулося звітного місяця.

Але, звісно, рядових українців дипломатичні новини цікавили набагато менше, ніж, скажімо, затримки з виплатами заробітних плат і відпускних або власне самопочуття. У липні Держказначейство влаштувало чергову «мобілізацію» коштів, аби бодай якось виправити переобтяжений видатками загальнодержавний баланс. Що ближче до виборів, то гостріші будуть саме ці проблеми. Хоч, здавалося б, куди більше?! Звітного місяця розлючені кількамісячною затримкою заробітних плат метробудівці з Дніпропетровська погрожували затопити недобудовані станції. Мимоволі думалося про те, що підвищені соціальні зобов’язання за стагнаційних процесів в економіці перед виборами, так само як невиправдані пільги, потребують жертв. Бо наявних доходів бюджету не вистачає, аби ощасливити всіх, без винятку. І судячи з того, як повільно рухається процес ліквідації боргів у заробітних платах, у липні винятків не побільшало, просто люди збагнули, що передвиборний час — найбільш слушний для того, щоб повернути чесно зароблене.

Справжньою інформаційною бомбою стало ґрунтовне дослідження неурядової організації Justіc Network, присвячене нечесно заробленим грошам. Експерти покопирсалися у звітах МВФ і національних банків і з’ясували, що наприкінці 2010 року в офшорах зберігалися активи на суму, яка аж ніяк не менша 21 трильйона доларів США! А якщо до того додати матеріальні цінності, то йтиметься щонайменше про 32 трильйони доларів США. Для повноти уяви скажу, що світовим магнатам вдалося «упакувати» в сейфи валові продукти США і Японії разом узяті. А для чистоти вражень нагадаю, що це гроші, які уникли оподаткування. Тож якщо з них сплатити податки, то набіжить щонайменше 35 мільярдів доларів США, що цілком достатньо для подолання боргової кризи у Європі. Пікантність цьому дослідженню додає рейтинг країн із виведення капіталів. Лідер — Китай (за 40 років звідси вивели 1,19 трильйона доларів США), за ним — Росія (з 1990 року — 798 мільярдів доларів США), Південна Корея, Бразилія і Кувейт. Україна посідає дев’яте місце — за роки незалежності від нас «пішло» 167 мільярдів доларів США або, прямо кажучи, кілька річних бюджетів. Не назавжди, звісно, бо час від часу «колобки» поверталися. Проте тільки для того, щоб «піти» знову, залишивши суспільство гадати: як вдалося нафтопереробному заводу наростити обсяги бензину без нафти?! Або в який спосіб металургам вдається заробляти шалені прибутки без ринків збуту?! І так далі.

Сучасна наука дедалі більше схиляється на користь непрямих, некорпоративних податків, які в глобальному світі рано чи пізно приведуть до відмови від офшорів. Власне, цим пояснюється і поява цього місяця нової податкової концепції, яка вийшла з надр ДПСУ. Але, на думку експертів, вона містить, окрім розумних пропозицій, низку суперечностей, про що очевидно ми вже скоро почуємо.