У господарствах степової зони люди цьогоріч можуть не отримати орендну плату за свої паї
Саме така невесела перспектива очікує селян насамперед Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької областей, де хлібна нива нинішнього сезону не надто розщедрилася через морозну зиму й засушливі весну та літо. Як уже повідомляла наша газета, приміром, на Херсонщині врожай ранніх зернових став найнижчим за останні вісім років. А на Дніпропетровщині гектари виявилися «найбіднішими» в країні. Якщо торік пшениці тут у середньому зібрали по 30,8 центнера на круг, то нині, за інформацією Мінагропроду, — по 13,9, а ячменю і того менше — 9,7 ц/га (у 2011-му — 20,3).
Про масштаби втрат можна судити з розповіді Катерини Луценко із Запорізької області. Жінка з розпачем розказала журналістам, що в агрофірмі «Злагода», яку вона очолює, «з 1620 га озимих вимерзло все — до гектара». Бо не було снігового покриву на ланах. Весною сіяли кукурудзу, соняшник, ячмінь та горох. Також цими культурами пересівали загиблі площі.
— З 800 га кукурудзи, — каже вона, — загинули всі 800. Гороху отримали в середньому лише по 10 центнерів із гектара. Ячмінь дав по 7 центнерів. Навіть стійкий до засухи соняшник викинув шапочку, проте стоїть заввишки 50—70 сантиметрів.
На жаль, така ситуація нині на полях багатьох господарств південних областей.
— У таких умовах, — продовжує співрозмовниця, — доречне зрошення, адже не випадково в 1960-ті роки меліорація охоплювала майже всі лани в Таврійських степах. Але, на жаль, у 1990-ті системи, здебільшого, розтягнули на металобрухт. У турецьких портах було зведено з півтора десятки переробних підприємств. Працювали саме на металі з України. Немало зрошувальних мереж потрапили під цю біду. А ті, які залишилися, здебільшого старі й не придатні до повноцінного використання.
Катерина Луценко одним із шляхів вирішення «водної» проблеми вбачає виділення господарствам півдня, там де потрібно, довгострокових, під мінімальні відсотки, причому, з відстрочкою їх виплати, кредитів на реанімацію зрошувальних систем. Це, каже, стало б солідною допомогою й додатковим резервом збіжжя для країни. Адже є минулорічні позитивні приклади, коли окремі хазяйства краю отримували по 50—60 центнерів колосових із гектара.
Схоже, зрозуміли «зрошувальну» проблему й у Кабміні. На жаль, заговорили про неї після нищівної дії посухи та втрат на ланах. Але поки що, як казав один відомий політик, «маємо те, що маємо». Господарствам південних областей переважно досить важко буде платити селянам за оренду землі. Такі нерозрахунки, безперечно, позначаться на бюджеті тисяч родин. До того ж негативно відіб’ються і на продовольчому ринку. Адже до 80 відсотків молока та м’яса виробляється у домогосподарствах. А тваринництво на подвір’ях, здебільшого, тримається на зерні, яке видається на паї. Наскільки невиплати за орендовані гектари стануть масовими — покаже час. Тут варто сподіватися на сумління керівників агропідприємств. Серед них немало таких, котрі давно очолюють хазяйства і для яких розрахуватися з людьми — найперше правило. Але трапляються й ті, з кого чесних розрахунків за оренду паїв і в «мирний час» розпеченим залізом не витягнеш. Хочеться думати, на руку жителям сіл також зіграють прийдешні вибори до парламенту, напередодні яких керівники держави як ніколи дбають про народ і не допустять нерозрахунків. Хоча цінних настанов, що робити очільникам господарств, котрі дійсно опинилися у скрутній ситуації, із високих столичних кабінетів поки що не чути.
Катерина Луценко вважає, що на території, де справді немає можливості розплатитися із селянами, варто застосувати правила форс-мажору. Вона наголошує, що орендарі й орендодавці — партнери, й один одного зрозуміють.
— Коли в нас, — переконує вона, — добрі роки, то намагаємося й орендної плати видати більше. Як у грошовому, так і в натуральному виразі. Тож тепер населення повинно зрозуміти. А не так, як нині в окремих господарствах селяни з роздратуванням кажуть керівникам: «Ви орендуєте нашу землю, то де хочете, там й беріть зерно або гроші, розраховуйтесь стовідсотково з нами!» Потрібне взаєморозуміння: держава—орендар—орендодавець. Хоча і нам треба докласти зусиль — за рахунок можливих і неможливих ресурсів видати людям орендну плату.
Держава, на думку Катерини Луценко, має кинути нині рятівне коло потерпілим агроформуванням, у яких обмаль фінансових ресурсів, а сіяти під урожай наступного року треба. Насамперед — пролонгувати кредити та стовідсотково погасити процентні ставки. А також видати без передоплати з резервного фонду посівний матеріал, щоб було з чим восени вийти в поле. Адже отримане на півдні насіння, по-перше, щупле, низької якості. По-друге — в багатьох його виявиться недостатньо.
Утім, аграрії півдня побоюються, що в столичних керівних кабінетах нині не до їхніх проблем. Адже, за прогнозами, в цілому по країні буде зібрано врожай зернових, якого разом із перехідними запасами з надлишком вистачить для внутрішнього споживання. Тобто, ситуація не загальнодержавна, а локальна, стосується лише кількох регіонів.
А вже на часі вибори до парламенту, й державні очільники негараздами, тим більше з хлібом, громадську думку воліють не турбувати.
