«Дарунки янголів»: ціна — не головне

У команді активістів — майже 10 осіб. Магазин відкритий щодня з 8 ранку до 7 вечора. «Працюємо без перерв і вихідних, щоб людям було максимально зручно», — пояснює Павло Шепотько. Через те, що у кожного волонтера є звичайна робота, хлопці підмінюють один одного і завжди раді помічникам. «Будь-хто може декілька годин у магазині почергувати або допомогти перевезти речі з інших районів», — говорить координатор. Виявляється, якщо людині складно принести свій «дарунок», волонтери готові самі заїхати за ним. З таким сервісом за півтора місяця магазин заповнився товаром.

Тут є одяг, ремені, сумки, взуття, шуби, іграшки, комп’ютерні монітори, відеокасети і навіть величезний сервант. Останній на деякий час став вітриною: за склом — строкаті обкладинки жіночих романів. «Купують поки небагато. Були нові спортивні м’ячі — практично всі розібрали, один залишився. Книги беруть, особливо дитячі, одяг», — ділиться П. Шепотько. Волонтери теж поповнюють асортимент магазину.

За словами Павла, у магазині контролюють якість: «Заздалегідь просимо надавати товар у чистому вигляді. Старі речі віддаємо на дрантя у монастир. Коли набереться певна кількість гарних речей, які треба випрати, піднімемо це питання. Але поки майже все приносять чистим».

Цікавлюся у співрозмовника, чи є контроль цін. «Ми ціни не заламуємо, але, стежимо, щоб сума відповідала хоч якомусь розумному варіанту. Одяг можна придбати за 50 гривень. Звичайна відповідь покупцеві: «Домовимося», — ділиться координатор акції.

Всі гроші складають у гарний ящик, розписаний золотими завитками: це теж робота волонтерів. Хлопці ще не знають точно, кому дістанеться «дарунок янгола». «За три-шість місяців матимемо більш-менш пристойну суму, зберемо побільше людей: журналістів, дарувальників, — розкриємо «касу» і оголосимо рішення. А до цього поїздимо лікарнями, довідаємося, кому з дітей які потрібні суми, і визначимо, кому допомогти», — розкриває карти П. Шепотько.

На оренду добродійники скидаються самі,  самі оплачують транспорт. Одна мережа гіпермаркетів дала тремпели для одягу, але поки волонтери мало співпрацюють із підприємцями. Павло пояснює: «Організаціям потрібна реклама. А наші принципи такі, що ми лише юридично фіксуємо чиюсь допомогу, без афішування, щоб люди бачили: наш проект — насправді волонтерський».

Відносини з іншими бізнесменами Критого ринку, де розташований магазин, — дружні. «Коли люди дізнаються, чим ми займаємося, — дивуються. Починання вітають усі, крім секонд-хенду — з ними не спілкуємося», — сміється Павло Шепотько. Нещодавно поруч закрився магазин одягу, і в «Дарунок янгола» передали частину непроданих джинсів.

Поки що рекламна кампанія акції — лише чорно-білі листівки. Допомагає «сарафанне радіо», соціальні мережі. До речі, волонтерство заразне і передається близьким добродійників: їхні батьки приводять речі до ладу, допомагають технічно, а батько одного волонтера навіть зробив вішалки для одягу.

Хлопці раді будь-якій допомозі: «Було б дуже добре, якби допомогли фінансово, з транспортом. Ті ж листівки: ми їх віддрукували наприкінці липня, а це можна було зробити ще до відкриття. Усе впиралося в гроші. Якби виділяли без зайвого афішування», — мріє Павло.

Магазин відкрили із розрахунком на його постійну роботу, як у Волгограді та Великобританії. «Наше починання може перерости у мережу магазинів. «Дарунок янгола» може жити дуже довго — це питання підтримки», — вважає П. Шепотько.

Наостанок цікавлюся, чи є якийсь зв’язок з релігією? Нині багато християнських організацій займаються благодійністю. Виявляється, все просто: назву взяли з ініціативної групи «Вконтакті», де займаються збором коштів для тяжкохворих дітей.