або Про те, як голова сільради село відновлює

Сама назва села — Денежникове — вже формує думку, що тут мають мешкати небідні люди, які знають, як господарювати з користю для себе і громади. Побувавши у ньому, переконуєшся, що так воно і є. Однак назва тут ні до чого. Варто зауважити, що Денежниківська сільська рада досить молода. Її створили двадцять років тому — в 1992-му. Сьогодні громада доводить, що частину проблем села вона здатна розв’язувати самостійно. Для цього потрібно не тільки велике бажання, а й креативний сільський голова. Такий, як Сергій Артьомов.

Отримаєте в дарунок корову

Якщо послухати Сергія Артьомова, то формула успіху дуже проста — написати проект, узяти участь у соціальній програмі й виграти грант. Хоча зрозуміло, що за цією уявною простотою стоїть велика напружена робота, пов’язана з ризиками й людським чинником. Скажімо, як умовити зневірених у всьому односельців, які тримають дійних корів, об’єднатися в кооператив? Артьомов знав можливості домашніх господарств, настрої людей і розумів, що потрібна якась «фішка», котра зачепить селянина за живе. Почав шукати. Пошуки привели до міжнародної інвестиційної організації «Хайфер Проджект Інтернешнл», яка в Україні займається розвитком сільських територіальних громад.

— Суть проекту, що привернув мою увагу, дуже проста, — розповідає Сергій Артьомов. — Людина отримує в дарунок племінну телицю, утримує її, а з появою приплоду жіночої статі передає його в дарунок іншому односельцю. Але в такому проекті можуть брати участь тільки члени кооперативу. Коли люди довідалися про умови проекту і проаналізували свої вигоди, одразу об’єдналися в кооператив, який назвали «Ай-Дар». Його організували 2007-го, а через два роки він потрапив у число 20 кращих обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів України.

Побувавши на стажуванні в Польщі, голова Денежниківської сільради зробив для себе висновок: щоб успішно розвиватися, потрібно мати чіткі цілі. До того ж цілі варто ставити великі: в них легше влучити й важче промахнутися. Там-таки, в Польщі, за допомогою фахівців та експертів він разом із секретарем сільради написав комплексний план комплексного розвитку громади, в якому виділив такі основні напрями: екологія, сільськогосподарський і несільськогосподарський розвиток послуг, енергоефективність, туризм. Тобто одна велика комплексна програма була розділена на невеликі цільові проекти. Як пояснює Артьомов, так легше їх фінансувати, оскільки реалізація міні-проектів може передбачати 3—5 тисяч гривень. Це до снаги і бюджету сільради, і державі. Стратегія виявилася правильною.

У 2010 році на території громади села Денежникове, вперше на Сході України почав реалізовуватися проект Міжнародного благодійного фонду «Хайфер Проджект Інтернешнл» (нині він називається Міжнародна благодійна організація «Добробут громад»). Вартість цього проекту — 149 тисяч доларів США, строк реалізації — 5 років. Кооперативу виділили кошти на закупівлю 15 племінних нетелів, але селяни розпорядилися ними з розумом. Не порушуючи умови проекту, в рамках яких телички мають бути лише племінні, кооператив зорієнтувався на низьку ціну і зміг придбати не 15, а 27 голів. У такий спосіб кількість учасників проекту розширилась майже вдвічі. Другий етап передбачає передачу нетелів від отриманих корів віком до 18 місяців іншим членам кооперативу. Всі тварини застраховані, тому якщо з якоїсь причини тварина гине, її хазяїн отримує від фонду компенсацію. Після завершення проекту члени кооперативу самі вирішують, що робити з теличками: продовжити проект, створити ферму або ж продати, а кошти використовувати на користь громади.

— Коли ми розпочинали цей проект, — розповідає Сергій Артьомов, — у селі було 92 корови, а сьогодні — 267, з яких 140 — дійні. І я впевнений, що дійна череда Денежникового буде зростати. Мене тішать зміни, що відбуваються в самих селянах. По-перше, фермери почали більше сіяти кормів, по-друге, люди сьогодні викошують траву на сіно у всіх завулках і в такий спосіб знижується небезпека виникнення пожеж. І найголовніше — стали менше їхати із села на заробітки в місто, за кордон. У догляді за коровою бере участь уся сім’я, діти. Для села це дуже важливо. Що ж стосується реалізації молока, то з цим у нас проблем немає. Працюють два збирачі, які приймають молоко по 2,30 гривні й одразу розплачуються зі своїми клієнтами. В окремі дні приймають перероблену продукцію — сметану та сир. Я не допускаю, щоб збирачі домовлялися між собою і знижували ціну на молоко. Політику веду таку: живемо на одній території й повинні розуміти одне одного.

На жаль, цей досвід в області ще ніхто не наслідував.

Раз ідея, два ідея

Торік у розвиток програми членам кооперативу запропонували «попрацювати» з картоплею. Система та сама: отримуєш її в дар, вирощуєш і частину віддаєш іншому члену кооперативу. Картопля гарна — сортова голландська. На момент цієї пропозиції у складі кооперативу було 33 мешканці, а як довідалися про картоплю, кількість бажаючих стати членами кооперативного співтовариства зросла до 93. Бажаючі отримали по 20 кілограмів картоплі, виростили її й нинішньої весни таку само частину — по 20 кілограмів — передали іншим.

— Таким «макаром» ми тепер плануємо закупити птицю й кіз, — ділиться планами голова сільради. — Хотіли ще торік цей проект запустити. Але поїхали на птахофабрику, а там не дають ні документів, ні сертифікатів. Приватникам можна й без документів обійтися, а нам обов’язково потрібен сертифікат якості. Тому шукати- мемо птицю за кордоном. Фонд оплачує всі витрати.

Мрії збуваються

Раніше, коли до голови сільради приходили молоді мами й просили відкрити дитсадок, той дивувався: «Дівчата, де ж я гроші на це візьму? У скарбниці — ані копійки». А коли донька привезла з міста онука на літо і з цим суперактивним бійцем довелося повозитися, відчув Артьомов проблему молодих мам до самої глибини. Коли з’явилась бюджетна субвенція на дошкільне виховання, він вирішив створити групу тимчасового утримання дітей, щоб звільнити матусь хоча б на півдня. У школі взяли частину приміщення, відремонтували його й організували дитсадок на 12 дітей. Мало, звичайно, але це поки що початок. Артьомов домігся, щоб село ввійшло в державну програму розвитку дошкільних установ. Знову-таки написав Миколі Азарову на Фейсбуці. Той відповів, що допоможе вирішити питання й допоміг. Щоправда, Денежникове включили в цю програму аж на 2017 рік.

— А мені сьогодні потрібно, — каже голова сільради. — Тому я руки не склав, а почав домагатися, щоб садок відкрити найближчим часом. Гадаю, що восени він у нас буде. Миколу Азарова запрошу. Скажу чесно, користь від цього маю. Може, наші дороги підремонтують. Адже не повезуть Прем’єр-міністра по вибоїнах, — сміється Артьомов.

До речі, Денежникове — чи не єдине село області, що має свою веб-сторінку. Сайт голова сільради зробив майже сам. Новин на ньому багато, тому що село живе повним, насиченим життям. У групі Сергія Артьомова в Контакті, що названа «Денежникове: не в грошах щастя!», значиться майже 170 односельців. А це означає, що мобільний Інтернет має майже кожен п’ятий мешканець села.

Якщо всі ідеї й задуми голови сільради збудуться, то до Денежникового можна буде приїжджати не тільки по досвід, а й просто на екскурсію й відпочинок. Власне, Сергій Артьомов цього й прагне. Щоб гості не тільки побачили соціально-економічний розвиток села, а й відпочили тут душею. Полювання, риболовля, гриби та ягоди — що ще потрібно людині, котра втомилася від гамірливого міста. Тому увага приділяється розвитку зеленого туризму, благоустрою села, будівництву церкви. Артьомов уважає, що про Денежникове повинні знати у всій Україні. А сільгосппродукція селян повинна бути кращою, і кожен із виробників відповідальний за її якість. Починається ця робота із дріб’язку. Наприклад, щоранку члени кооперативу здають молоко. Його наливають у трилітрові банки й пишуть на них ім’я господаря. Городяни купують молоко, орієнтуючись на ім’я.

— А я пропоную на банку прикріпляти ще й фотографію сільгоспвиробника, щоб покупець бачив, від кого отримує продукт, — розповідає Артьомов. — Мрію поставити в корівнику камеру й знімати сам процес — доїння, годування корів, хто це робить і як. Міські жителі повинні бачити нашу працю й довіряти якості молока. Так само можна простежити й за вирощуванням поросяти. У нашому селі багато майстринь, які в’яжуть із пряжі унікальні авторські речі. Я хочу, щоб про наших дівчат знали в усьому світі. Я вже розмістив знімки їхніх робіт на сайті Всесвітньої асоціації сіл. Думаю згодом запропонувати її організаторам улаштувати в Австрії, де розташовується штаб-квартира, ярмарок народної творчості.

Коментар

Руслан МАРКОВ, директор Луганського відділення управління Державного фонду підтримки фермерських господарств:

— Приклад Денежникового унікальний не тільки для Луганської області, а й для країни загалом. У радіусі 50 кілометрів чимало сіл з такими само ресурсами, але вибратися із кризи, однак, їм не вдається. Кілька років тому громадські організації, що надають підтримку самоврядуванню місцевих громад, визнали його найбільш соціально активним селом в Україні. Денежниківці знайшли свою нішу в аграрному секторі економіки. А їхнє підприємство «Ай-Дар» входить до четвірки кооперативів області, котрі отримують держпідтримку.

Луганськ.