Учора у Львові вшанували пам’ять загиблих у Скнилівській трагедії, з моменту якої минуло десять років. Під час авіа-шоу на святкуванні 14 армійського корпусу 27 липня 2002 року в юрбу глядачів упав і зайнявся винищувач Су-27УБ. Загинуло 77 осіб. За кількістю жертв ця катастрофа вважається найбільшою в історії авіаційних свят. Розслідування, яке курирувала комісія Міноборони України, дійшло висновку, що причини трагедії — у відхиленні екіпажу від льотного завдання та помилка в пілотуванні літака. Перший пілот був засуджений до чотирнадцяти років позбавлення волі, другий — до восьми. Свою провину вони не визнали. Що спровокувало Скнилівську трагедію та який стан української армії сьогодні — про це «Голос України» дізнавався в директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина БАДРАКА.
— Брали участь у тому трагічному авіашоу льотчики досвідчені, я сказав би, — відомі. Проблема була в тім, що на всій вертикалі підготовки того свята — від організатора польотів до самих виконавців — людський чинник був зі знаком мінус. Люди ставилися до цього заходу як до чогось легкого, несерйозного. Вони загралися. Втратили пильність.
Тоді по всій вертикалі керування Збройними Силами України спостерігалася якась розхолодженість. Стан, коли армія відчуває, що вона — не пріоритетна для держави. Ця глибинна тенденція відірваності бере початок ще з перших днів незалежності, коли на території України утворився якийсь осколок армії СРСР. Відтоді і йшло по похилій площині саме сприйняття людей у погонах. Психологічний і людський чинники призвели до Скнилівської трагедії, а жодним чином не непрофесіоналізм льотчиків.
Психологічну підготовку та ставлення до армії в суспільстві і в державі, демонстрацію цього відношення я вважаю одним з найважливіших елементів відродження її авторитету, її дисципліни.
— Днями секретар Ради національної безпеки та оборони України Андрій Клюєв заявив про те, що Україна впевнено виходить у лідери на світовому ринку бронетехніки. А на озброєння нашої армії взято сучасний бронетранспортер БТР-4Е вітчизняного виробництва. Наскільки значуща ця подія для Збройних Сил України?
— Умовно це не та одиниця техніки, що зміцнить боєздатність країни. Утім, є два позитивні моменти. По-перше, всі армії світу сьогодні стають мобільнішими. Обирають таку техніку, що легко перекидається по повітрю військово-транспортною авіацією. До того ж зберігає адекватну бойову міць, порівнянну з танками, і броньовий захист. І в цьому плані наш БТР-4 є непоганим конкурентоспроможним виробом. Його вже активно експортують. Зокрема, до Іраку. На тлі того, що Росія купує європейську легку бронетехніку, ми робимо її самі. Хоча в Україні школа виробництва бронетехніки раніше розвинена не була. І це проміжний позитивний сигнал про зміни в нашій армії й ОПК.
— Аеромобільні війська рішенням Верховного Головнокомандувача будуть перейменовані на високомобільні десантні війська — ВДВ. Що за цією зміною вивіски?
— Повітряно-десантні війська завжди були військами наступальними. Це ті війська, які, в тому числі, створюються для виконання бойових завдань на території супротивника. Сама наявність ВДВ у складі армії свідчить про якусь амбіційність військово-політичного керівництва країни.
Свого часу назву «аеромобільні» було придумано, щоб нівелювати ідею наступальності. Мовляв, ми мобільно перекидаємося, але не наступаємо. Адже військова доктрина була оборонна.
Тепер рішення перейменувати аеромобільні в десантні війська теоретично може бути дійсно просто зміною вивіски. Адже щоб наповнити реальним змістом ВДВ, потрібно багато зробити. Йдеться про наступальну ідеологію, наступальне озброєння та відповідну бойову підготовку.
Є момент, що виправдує появу повітряно-десантних військ у складі нашої армії. Останні 5—7 років більшість держав регіону розвинули таку складову своїх збройних сил, як глибинна розвідка та сили спеціальних операцій. І це прирівнюється сьогодні до зброї стримування. Це коли кілька тисяч «спецназівців» розділяються на дрібні групи, які впроваджуються в глибокий тил (до 300 км) супротивника, що створює гігантський проривний тиск, порівнянний із застосуванням високоточної зброї. Знаючи ці тенденції, мабуть, наше військово-політичне керівництво дійшло висновку розвивати військово-десантні війська.
