Ми показали буклет з досягненнями компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг» екс-главі Фонду держмайна Валентині Семенюк-Самсоненко, яка вважає приватизацію комбінату «Криворіжсталь» помилкою, й досі судиться за повернення його в держвласність, прокоментувати їх. А також розповісти, чому вона продовжує атакувати його нинішнього власника.
— Буклет — добротний папір і нічого більше. Чому я атакую Міттала? Та тому, що завжди була проти продажу «Криворіжсталі»! І першого, і другого. Але кожен керівник держави приходив і приміряв каптанчик на себе. Бо якби думали про державу, то комбінат не пустили б з молотка. Оскільки це підприємство стратегічне, то повинно залишатися в держвласності, адже воно впливає на ціноутворення й виробництво металопродукції в країні. А це — машинобудування, житло, у вартості якого металопродукція посідає значне місце. Ці важелі перейшли від держави до приватного власника.
Наслідок: тисячі людей довічно загрузли в іпотечних кредитах, тому що через підвищення цін на продукцію «Криворіжсталі» стрімко зросла вартість житла. Усі тішилися, що комбінат продали дорого, але заплатили за це насправді тисячі пересічних українців і платитимуть ще багато років
— Але ж приватизація була прозора, комбінат не вкрали...
— Про що ви кажете, яка прозорість? Уже з самого початку, першого разу, було порушено умови конкурсу. Так, під час продажу було виписано інвестиційні зобов’язання, але новий власник ними нехтував: у 
2006-му не бажав збільшувати  працівникам зарплату. Хоча парламент підвищив мінімальну оплату праці й усі повинні були зробити перерахунок. Зарплату на «Арселорі» збільшили тільки під моїм тиском. У 2007-му він не хотів виплачувати тринадцяту зарплату, але зробив це після загрози втратити підприємство.
У 2008 році прем’єр Юлія Тимошенко дала мені доручення переглянути умови конкурсу у зв’язку із кризою. Я написала їй листа: «Чому тільки Мітталу? А для інших кризи немає?». Тоді ж ми перевірили, як виконуються на «Арселорі» інвестзобов’язання. Результати шокували: нові цехи не побудували, реконструкцію не здійснили, очисні споруди не встановили! Говорила про це з усіх трибун, але мене звинуватили, що я... давлю кращого інвестора в Україні. А коли відмовилася переписувати умови конкурсу, то була звільнена.
У лютому 2009-го умови все-таки переписують. І як! Відповідно до закону про охорону праці, компанія повинна спрямовувати на техніку безпеки 0,6 відсотка від реалізованої продукції. У нових умовах записали 0,6 відсотка, але від... чистого доходу! Зрозуміло, що чистий дохід у Міттала негайно й різко знизився.
Далі. Раніше виконання інвестзобов’язань контролювали представники органів місцевого самоврядування і профспілка. Тепер цю норму викинули. І вже не потрібно погоджувати із профспілкою рівень оплати праці, дотримання трудового законодавства й техніки безпеки. Також повинні були провести реконструкцію другого, третього, четвертого, п’ятого, восьмого цехів, модернізацію очисних споруд. Тепер це вже не потрібно. А про звільнення годі казати: раніше тут працювали майже 55  тисяч осіб, а нині — 36 тисяч. І скорочення не закінчилися. Можна уявити, яку суму бюджету громадяни країни втратили від нарахувань зарплати, податків, адже все у зв’язку  з цим скоротилося. Є й інші порушення: з території України вивозять руду, що заборонено умовами конкурсу.
— Але хіба тільки іноземний власник так чинить? А наші, вітчизняні, всі дисципліновані?
— Це проблема. Але багатьом нашим не висунеш претензій, оскільки їм не було виписано інвестзобов’язання. До речі, це найбільша проблема української приватизації. Держава безповоротно втратила понад 3 тисячі об’єктів. Більшість із них стали банкрутами — обладнання відправили на металобрухт, землю продали тощо.
Але для нових власників «Криворіжсталі» зобов’язання було виписано. І інвестор мусить їх виконувати. Міркуйте самі: підприємством володіє один із найбагатших людей планети, а в цехах вода вночі відсутня, чай перестали давати. Люди забули, що таке туалетний папір у вбиральнях, медичне обслуговування — на найнижчому рівні: замість 12 лікарів працює один, і той у півзміни. Не виконується й багато інших умов.
Цікава деталь: коли інвестиційні зобов’язання Лакшмі Мітталу знизили, його статки збільшилося одразу на кілька мільярдів і становили 22,8 мільярда доларів. За 2010 рік він став багатший ще на 10 мільярдів доларів і очолив список мільярдерів Європи!
— Влада надає вам підтримку?
— Про яку підтримку влади ви кажете, якщо вона сама незаконно переписує умови конкурсу! Спочатку це було зроблено за вказівкою Юлії Тимошенко — без затвердження Кабміном, що заборонено законодавством. Тимошенко тишком-нишком пробачила Мітталу кілька мільярдів інвестицій. Цікаво, яка сума відкату має бути за таку послугу? Сьогодні будь-який інвестор у світі може звернутися з позовом в суд до держави Україна на підставі того, що на нинішніх переписаних умовах він теж міг би взяти участь у тому конкурсі.
Але продовження нової «традиції» є: на початку року умови конкурсу переписали втретє. Цього разу — навіть без формальної  вказівки керівника уряду. Потайки...