Рекорд оперативності реагування на критику встановили в Калинівському районі на Вінниччині: студенти-журналісти ще не встигли написати статтю, а в селі вже ліквідували об’єкт критики
 
Як ми повідомляли, дві районні газети Вінниччини — «Прапор Перемоги» (Калинівка) і «Тростянецькі вісті» — випускають студенти Інституту журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. У такий спосіб організовано практику майбутніх газетярів. Як з’ясувалося, на публікації студентів реагують оперативніше, ніж на статті місцевих журналістів. Підтвердженням сказаного є випадок у селі Дружелюбівка.
 
Газета все одно надрукувала критику
— Студенти приїхали до місцевої амбулаторії, — каже редактор калинівської газети «Прапор Перемоги» Василь Бабій (на знімку). — Мали намір розповісти про те, як надають медичну допомогу. Водночас звернули увагу на вікно, яке чомусь було закрите великим шматком цупкого паперу. Його давно закрили. Цей факт одразу зацікавив Яну Гончарову і Катю Варибок, які прибули до Дружелюбівки.
За вікном лікарської установи дівчата побачили... труни. Одні вже готові до реалізації, інші майстри доробляли. Вікна медпункту виходили на приватне підприємство з реалізації виробів для організації похорону. Щоб вони не навіювали сум на пацієнтів, закрили вікно плакатом. Майбутні журналісти поспілкувалися з людьми в амбулаторії, розпитали робітників похоронного бюро, що ті думають з цього приводу.
Підготовлену статтю Яна й Катя назвали «Вікно на той світ». «Газета з цією публікацією ще не вийшла, як зателефонувала сільський голова Дружелюбівки Інга Притуляк, — каже редактор. — Вона повідомила, що вже в той день, коли журналісти поїхали із села, похоронне бюро відгородили від медпункту двометровим парканом із дощок. А заклеєне вікно відкрили». Редактор додає, що в його практиці вперше таке сталося, коли на критику зреагували ще до випуску газети. Статтю з номера все одно не зняли. Тільки приписку зробили наприкінці публікації про миттєве реагування місцевої влади на критику.
Із Нью-Йорка — в Калинівку
Несподівана, але цікава зустріч чекала на майбутніх майстрів пера в Калинівці. До редакції завітали журналісти, які брали участь у миротворчих операціях нашого Укрбату. Один із них — Олександр Сизоненко з газети Повітряних сил «Крила України». Другий — Олександр Клименко, фотокореспондент парламентської газети «Голос України», який перебував у відрядженні на Вінниччині. Зокрема, Клименко розповів, що тиждень тому повернувся з Нью-Йорка. Там презентував свою фотовиставку, приурочену 20-річчю участі українських миротворців в операціях ООН. Відбувалася виставка в українській місії при ООН. На ній фотомайстер представив 55 робіт — усі вони про українських миротворців.
Як розповів Олександр, він побував у багатьох «гарячих» точках. Починав із Придністров’я у 1992 році. У 1995-му — Нагорний Карабах. Декілька разів навідувався на Балкани — до Сараєво, Сербської Країни, Боснії і Герцеговини. Літав у Кувейт, Ліван, Сьєрра-Леоне... Результатом таких поїздок стали два великі фотоальбоми під назвою «Миротворча діяльність Українського війська».
У Південному Лівані нашим солдатам повідомили, що там є 200 мінних полів. А українські сапери виявили 1150. Військові лікарі в кожній країні надавали допомогу мирному населенню. У Лівані, за словами Олександра, їм доводилося робити це доволі незвично. Річ у тім, що тіло мусульманки лікареві не дозволено бачити. Отож навчилися прослуховувати ліванських жінок і встановлювати діагноз через одяг.
— Фотографії в Олександра хоч і про війну, але від них віє добром, — каже його тезка військовий журналіст Сизоненко. Вони познайомилися у Сьєрра-Леоне. Відтоді товаришують. На прощання і сфотографувалися разом зі своїми майбутніми колегами.
Вінницька область.