Десь на трасі під Смілою жіночка повідала мені, що продає городину, заробляючи обігові кошти. Вона так і сказала, їй-Богу. Виявляється, була у неї корівка, але своє «відбігала» — тепер треба якось цю втрату перекрити. От вона й виносить до траси усе, що вродило. А копійчані доходи так називає на згадку про корівку і тому що заробила їх там, де бігають машини.
Таких, як вона — гречних на вигляд, привітних, з ягодою і грибами у кошиках, з картоплею чи яблуками у мішках — можна зустріти в будь-якому регіоні. Ці жінки не загинатимуть цін, але поторгуються, аби просто погомоніти. А заговорять, то не братися й економісту! Моя нова знайома, приміром, за дві-три хвилини розтлумачила мені, чому возити на продаж городину до райцентру нерентабельно, хоч оце слово вона замінила на «безглуздо».
Деякі розумники називають таких жінок представниками тіньового сектору. Поза тим це з їхніх обігових коштів зароджувався малий і середній бізнес. Це вони рятували країну від економічних негараздів. І якщо малювати портрет сучасної України, то їх треба ставити на передній план. Тільки вони не позуватимуть...
