Із досьє «Голосу України»

Володимир Миколайович Хоменко (на знімку) народився 26 липня 1959 року в с. Олексіївці Яготинського району Київської області. Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут. У 1989—1994 роках був директором відгодівельного радгоспу імені Кірова в с. Зазим’я Броварського району, народним депутатом України. Очолював Броварську районну адміністрацію, податкову адміністрацію Київської області. З 10 липня 2007 року — керівник виконавчої влади Чернігівської області. Кандидат філософських наук. Заслужений працівник сільського господарства України. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ, ІІ, І ступенів.

Чернігово-Сіверщина — унікальний край, який славний своїм минулим. Тут відбулася низка подій у ХІ—ХІІ, а потім у ХVІІ—ХVІІІ століттях, які істотно вплинули на становлення української державності. Останнім часом на Придесенні чимало зроблено для піднесення значимості туристичного потенціалу регіону, відродження історичних пам’яток. У цих процесах постійно задіяний голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко, з яким поспілкувався наш кореспондент.

Унікальний край

— Володимире Миколайовичу, я не знаю, як так випало чи збіглося, але, схоже, за останні п’ять років в області зроблено у плані відродження історичної спадщини стільки, як за всі попередні двадцять. Дехто вас навіть у цьому звинувачує: мовляв, не тим займається, головне зараз не це.

— В опонентів влади завжди знайдеться своя аргументація. Я з повагою ставлюся до їхньої точки зору. Водночас переконаний: ми повинні не тільки гордитися своїм краєм, славними його людьми, а й робити реальні кроки, щоб на могилах наших предків росли квіти, а не бур’яни. Щоб діти, гості Чернігово-Сіверщини змогли у музеях, заповідниках надихнутися любов’ю до Вітчизни, героїкою предків, тих, хто віддав своє життя за наше безхмарне небо. Тому облдержадміністрація щороку реалізовує один провідний історико-культурний проект, а також низку супутніх.

— Завдяки цьому сьогодні передусім вражаюче змінився Батурин.

— Справді, у цьому місті здійснено низку заходів з реставрації та музеєфікації об’єктів Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Мені приємно, що я особисто брав у всьому цьому активну участь. Щотижня були робочі поїздки до колишньої гетьманської столиці. Адже треба було оперативно узгоджувати роботи з проектувальниками, виконавцями та й спонсорами. Хоч як це було важко, а все-таки відтворено комплекс Цитаделі Батуринської фортеці з фрагментами оборонних стін, в’їзною брамою та баштами. Відбудовано дерев’яну церкву Воскресіння Господнього, Гетьманський будинок, Гетьманську скарбницю. Споруджено Меморіальний комплекс пам’яті жертв Батуринської трагедії та встановлено скульптурну композицію «Молитва за Україну», присвячену п’яти українським гетьманам. Завершено реставрацію Палацу К. Розумовського та будівлі Воскресенської школи, де розміщено Музей археології.

— Відомо, що під час земляних робіт знайдено підземний хід.

— Коли відбувалася реконструкція, відновлення пам’яток колишньої гетьманської столиці, то постійно і будівельники, і члени археологічної експедиції знаходили артефакти, які тепер прикрашають музейні експозиції. Ну а те, що у фортеці були підземні вилазки, відомо з історії. І реставраційні роботи дали підтвердження.

— Чи вже можна говорити про економічний ефект від масштабної реконструкції, відбудови пам’яток Батурина?

— Він, безперечно, є. Торік близько 150 тисяч туристів відвідали об’єкти Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». А цього року вже майже 70 тисяч. Фактично заповідник нині заробляє гроші на своє утримання та підтримання пам’яток у належному стані. Та, крім цього, він дає роботу екскурсійним агентствам, закладам харчування тощо.

— Тепер багато екскурсійних автобусів приїжджає і до станції Крути, де у січні 1918 року студенти, ліцеїсти спробували зупинити наступ більшовиків на Київ.

— Зусиллями облдержадміністрації створено меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут» біля села Пам’ятне Борзнянського району. У 2010 році зазначений комплекс передано у державну власність з підпорядкуванням Міністерству оборони України. На сьогодні це філія Національного військово-історичного музею України — Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Оживе древній Любеч

— Яким проектом опікується влада у цьому році?

— Їх взагалі кілька. Передусім триває розбудова об’єктів історико-археологічного музейного комплексу «Древній Любеч», який створено у 2008 році. Зокрема, продовжуються роботи з реставрації та музеєфікації кам’яниці Павла Полуботка, печери Преподобного Антонія Печерського. У 2011 році було встановлено східці від верхньої тераси до Ближньої печери. Останню взято на державний облік як об’єкт культурної спадщини та передано у власність територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської обласної ради. У селищі міського типу встановлено пам’ятний знак на честь першої літописної згадки про Любеч (давньоруським князям Олегу та Ігорю) та пам’ятник Антонію Печерському. На сьогодні тривають роботи зі збору експонатів для музейної експозиції історико-археологічного музейного комплексу «Древній Любеч». Плануємо відновити Любецький замок. До речі, нині на Замковій горі наукові працівники та студенти Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка проводять археологічні розкопки. Я часто буваю у Любечі і мені приємно, що це містечко починає набувати привабливого туристичного іміджу. Тут ми щорічно з 2008 року проводимо фестиваль «Київська Русь». Молодь на цьому заході демонструє культурно-мистецькі надбання Сіверського краю, бере участь у змаганнях лучників. На фестиваль приїжджають клуби бойових єдиноборств, майстри кінних шоу, козацьких розваг тощо. У цьому році, під час проведення фестивалю, плануємо відкрити пам’ятник Малуші і Володимиру, а також відреставровану ближню печеру преподобного Антонія Печерського, встановити Хрест на монастирищі, місці його колишнього монастиря.

Крім цього, чимало реставраційних робіт буде здійснено найближчим часом на об’єктах Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». З метою благоустрою території Дитинця у червні розпочато поточний ремонт Будинку полкової канцелярії. Зокрема, передбачається заміна цегляної кладки, тинькування стін фасадів, оновлення водозливної системи. Також нині на Валу проводяться археологічні розкопки.

Партизанськими стежками

— Чернігівщину ще називають партизанським краєм. Як увічнюється подвиг народних месників?

— Рішенням сесії Чернігівської обласної ради від 30 грудня 2010 року створено структурний підрозділ Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського — філію — музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград». На його території відреставровано три та відбудовано два нові партизанські землянки, збудовано партизанську піч, відтворено стару партизанську криницю та партизанські окопи. До 70-річчя початку партизанського руху в Україні урочисто відкрито Музей історії партизанського руху на Чернігівщині 1941—1943 років (с. Єліно Щорського району) та відреставровано пам’ятник «Партизанам Великої Вітчизняної війни» на території комплексу.

— Торік у вересні Президент Віктор Янукович підписав указ «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії». Що робиться в області у цьому зв’язку?

— З метою увічнення пам’яті про мирне населення, спалене фашистськими окупантами у березні 1943 року в м. Корюківка, створено комунальний заклад «Музейно-меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами». Основним завданням реалізації цього проекту є створення національного символу скорботи та пам’яті про одну з найбільших трагедій Другої світової війни. Місцем будівництва цього комплексу визначено територію в 5,3 гектара (частина Корюківської лісопаркової зони урочища «Гай»). Саме тут відбулися масові знищення мирного населення у період Другої світової війни, проведено їх захоронення та встановлено пам’ятний знак. На виконання мого розпорядження від 6 лютого 2012 року проведено бліц-конкурс на кращу проектну пропозицію зазначеного комплексу. У ньому взяли участь три проектні пропозиції, які відповідали умовам конкурсу. За рішенням журі перше місце отримала архітектурно-художня концепція, авторами якої є творча група у складі Б. Дєдова та П. Дроздовського. Нині опрацьовується питання землевідведення, триває робота з вивчення архівних матеріалів Корюківської трагедії та збираються спогади очевидців цих подій.

На території Корюківки та, зокрема, музейно-меморіального комплексу планується провести пошукові роботи та перепоховання знайдених останків мирного населення.

Славні імена

— Багато вихідців із Чернігово-Сіверщини стали величинами світового масштабу, лауреатами Національної премії імені Т. Шевченка. Як облдержадміністрація пошановує їх пам’ять?

— Таких музейних закладів у нас чимало. Крім відомих — літературно-меморіальних музеїв М. Коцюбинського, О. Довженка, нині набувають авторитету подібні у Борзні («Садиба народного художника України Олександра Саєнка», Березні (присвячений диригенту і композитору Григорію Верьовці), Іржавці (на честь композитора Левка Ревуцького), Заньках (легендарній артистці Марії Заньковецькій), Оленівці (славетному Пантелеймону Кулішу) та інші. Усі вони сьогодні утримуються на належному рівні фінансування. Наприклад, за підтримки облдержадміністрації у Пісківському історико-меморіальному музеї П. Г. Тичини проведено ремонт приміщення історичної експозиції музею та замінено дах у відтвореній хаті поета, здійснено реекспозицію залу, присвяченого життю і творчості знаменитого земляка. Указом Президента України «Про відзначення 120-річчя від дня народження Олександра Довженка» заплановано проведення низки заходів з увічнення пам’яті видатного земляка. Зокрема, передбачено подальший розвиток літературно-меморіального музею О. П. Довженка, в тому числі — розширення площ музею, заходи щодо виконання комплексу робіт із капітального ремонту та технічного переоснащення кінотеатру імені Олександра Довженка та інше. Вже оновлено бюст О. Довженка та постамент, на якому він стоїть. У Седневі за останні роки встановлено низку пам’ятників відомим діячам культури, громадського життя ХІХ століття.

— Володимире Миколайовичу, не секрет, що у реалізації багатьох проектів вам допомагають меценати, спонсори.

— Зазначу, що обласна державна адміністрація сприяє благодійницькій діяльності в області. З цією метою на Чернігівщині проводиться обласний конкурс «Благодійник року» імені меценатів Тарновських. Цього року участь у конкурсі взяли 39 номінантів, які протягом 2011 року на благодійну діяльність витратили понад 50 мільйонів гривень. Одним з переможців конкурсу став, наприклад, Юрій Коптєв. Протягом останніх років ним було впроваджено декілька проектів в Україні щодо збереження культурної спадщини та її розвитку і, зокрема, в місті Прилуки. За рахунок коштів мецената здійснено ремонт історичної будівлі Прилуцького краєзнавчого музею та реекспозицію залів, реконструкцію і облаштування Центральної і Театральної площ, споруджено пам’ятники Тарасу Шевченку, Миколі Яковченку, Іоасафу Білгородському, Любові Забашті, Марку Бернесу, Гнату Юрі, встановлено низку пам’ятних знаків тощо.

Ю. Коптєв пожертвував значні кошти Густинському монастирю, фінансово допомагає реставрації Стрітенського собору та собору Різдва Пресвятої Богородиці. За його ініціативи започатковано перший Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «МРІЙ-ДІМ».

Відповідно до указу Президента України Віктора Януковича за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток України Ю. Коптєв нагороджений «Орденом за заслуги» ІІІ ступеня.

— Хто ще активно займається меценатською діяльністю на Чернігівщині?

— Я відзначив би у цьому плані позитивну та результативну діяльність народного депутата України Івана Куровського, депутатів облради Сергія Гайдая, Івана Чауса, голову Національної спілки художників України Володимира Чепелика, ректора Національної музичної академії імені П. І. Чайковського Володимира Рожка, президента Балтійської будівельної компанії Ігоря Найвальта.

Провідні благодійники вже облаштували досить непогані свої приватні історико-культурні заклади. Протягом останніх років відкрито «Музей сучасного мистецтва Чернігівської міської громадської організації «Пласт-Арт», музеї Миколи Миклухо-Маклая у с. Калитянське Козелецького району, Миколи Ге у с. Плиски Борзнянського району та «Старобілоуський історичний комплекс» у с. Старий Білоус Чернігівського району. Крім цього, досить плідно працюють благодійні фонди імені Софії Русової, імені Георгія Вороного. Перший досить чимало зробив для створення історико-культурного комплексу «Садиба-музей Софії Русової» в селі Олешні. У Журавці Варвинського району вже розпочато облаштування музею видатному математику. З 2011 року вручаємо премію імені Георгія Вороного кращим науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів.

Народний депутат України Іван Плющ став ініціатором створення поблизу Оленівки історико-меморіального музею-заповідника П. Куліша «Ганнина пустинь». Міжнародний благодійний фонд імені П. Куліша, очолюваний відомим політиком, відбудував хату відомого фольклориста і письменника, каплицю святого Пантелеймона-цілителя. У цьому музеї-заповіднику є пам’ятники П. Кулішу і Г. Барвінок.

— Які історико-культурні об’єкти нині у черзі на оновлення?

— У нас діє Довгострокова комплексна регіональна програма коригування, розроблення містобудівної документації та місцевих правил забудови населених пунктів Чернігівської області на період 2005—2020 років. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 до Списку історичних населених місць України внесено 14 населених пунктів області. Кожен з них повинен мати історико-архітектурний опорний план. На цей час вони розроблені на два населені пункти — Седнів та Ніжин.

Облдержадміністрація всіляко сприятиме територіальним громадам, меценатам у прагненні відродження історико-культурної спадщини українського народу. Отож попереду ще багато цікавої роботи...

Інтерв’ю провів Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігів.

Батуринська фортеця з висоти пташиного польоту.

Фото автора.