Оскільки судова реформа значиться серед найголовніших пріоритетів усіх політичних сил, є надія, що її нарешті буде втілено. Президент Петро Порошенко навіть назвав її «передреформою», оскільки без відновлення довіри до судів фактично неможливе подолання корупції та будь-які позитивні зміни в суспільстві. «Перше, з чого починається будь-яка розмова на будь-якому рівні — це судова реформа. Перше, з чого ми маємо почати — антикорупційні кроки, і тут ми маємо покладатися на чесні та неупереджені суди», — сказав глава держави у своєму виступі на з’їзді суддів. Тож коли розпочалися коаліційні переговори, судова реформа очікувано посіла чільне місце і у запропонованому Блоком Петра Порошенка проекті коаліційної угоди, і серед пропозицій інших політичних сил. Зокрема, Прем’єр-міністр та лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк у свою чергу запропонував проект нової редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів», який і може стати основою для майбутньої судової реформи.

Друга у списку, але не за значенням

В оприлюдненому на сайті Блоку Петра Порошенка робочому варіанті коаліційної угоди зазначається, що терміном реалізації судової реформи є ІІ квартал 2015 року. Саме в цей період через зміни до Конституції та законодавства планується створити некорумповану судову систему, яка відповідатиме європейським стандартам та забезпечуватиме верховенство права. Домогтися цього збираються через утвердження незалежності суддів та зменшення на них політичного впливу, прозорість під час призначення на посади та посилення відповідальності за незаконні рішення, очищення судової системи від нечесних та некваліфікованих суддів.

Майбутні учасники коаліції, зокрема, узгодили, що добір на суддівські посади в судах усіх рівнів має відбуватися лише на конкурсних засадах та що кар’єра судді не залежатиме від рішень політичних органів. Так само тільки на конкурсній основі має здійснюватися зайняття вакантної посади в будь-якому суді (зокрема в порядку переведення) та з обов’язковою спеціальною перевіркою для виключення будь-якої корупційної складової. Після призначення на посаду судді також перебуватимуть під пильним контролем та проходитимуть регулярну незалежну атестацію, під час якої, зокрема, перевірятиметься відповідність витрат судді та членів його сім’ї їхнім доходам.

На кар’єрі суддів позначатимуться й рішення Європейського суду з прав людини: якщо ЄСПЛ встановить, що суддя під час винесення рішення порушив норми Конвенції з прав людини, то це має стати підставою для кадрових висновків. Зменшення впливу адміністрації суду планують досягти шляхом вдосконалення системи автоматизованого розподілу справ.

Оскільки в Україні є величезні проблеми із виконанням судових рішень, то пропонується, щоб розмір винагороди державного виконавця залежав від фактичного виконання судових рішень. Крім того, передбачається запровадження інституту приватного виконання судових рішень.

Конституційні перетворення

Судова реформа передбачає внесення таких змін до Конституції:

— щодо підвищення вимог для призначення на посаду судді, зокрема, віку та досвіду кандидатів;

— спрощення судової системи та визначення її структури законом;

— наділення суддів лише функціональним імунітетом (тільки імунітет від звинувачення за дії, вчинені у процесі виконання суддівських функцій);

— пропонується вилучити з Основного Закону окремий розділ про прокуратуру, а врегулювати це окремою статтею у розділі про правосуддя, обмеживши її компетенцію лише сферою кримінальної юстиції;

— створення єдиного та незалежного від політичного впливу органу, який відповідатиме за призначення, кар’єру та звільнення суддів, більшість у якому становитимуть судді, обрані самими суддями, а решту — авторитетні правники та представники правничої і правозахисної спільноти.

Урядовий законопроект

Представляючи нову редакцію Закону «Про судоустрій і статус суддів», Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк насамперед наголосив на необхідності повернення Верховному Суду конституційних повноважень вищої судової інстанції та всіх повноважень з розгляду касаційних справ. Серед інших, базових позицій цього законопроекту, відзначимо такі.

Гарантований  доступ громадян до правосуддя

Незалежно від того, чи розбирається позивач в усіх юридичних тонкощах, на судах лежить обов’язок відправити позовну заяву до належного суду. Це необхідно тому, що суди дуже часто відмовляють у розгляді позову тільки з причини непідсудності цьому суду.

Відкритість та прозорість розгляду

Передбачається обов’язковість не тільки аудіо-, а й відеозапису судового процесу, бо сьогодні відеозапис можливий лише з дозволу суду. Однак практика свідчить, що судді дуже неохоче дозволяють знімати свою роботу.

Конкурсна процедура призначення суддів

Якщо в якомусь суді з’явиться вакансія, то будь-який претендент, котрий відповідає визначеним законом кваліфікаційним вимогам, матиме право самостійно запропонувати свою кандидатуру. Також пропонується залучити громадські організації, представники яких зможуть спостерігати за проведенням конкурсу.

Зменшення політичного тиску

Одним з кроків на цьому шляху зменшення політичного тиску на судову гілку влади має стати позбавлення Президента та Верховної Ради права переведення суддів. За результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді це має робити Рада суддів України. Ще одним елементом зміцнення незалежності судової гілки влади має стати її безпосередня участь у формуванні Державного бюджету (в частині фінансування судової системи). Крім того, Верховний Суд пропонує взагалі відсторонити парламент від призначення суддів, а за Президентом залишити лише церемоніальні функції.

Перевірка на доброчесність

Нова редакція закону передбачає обов’язкове декларування суддями доходів та витрат, оскільки чинна редакція не вимагає навіть декларування їхніх доходів. Поряд з цим здійснюватиметься постійний моніторинг рівня життя судді на його відповідність задекларованим доходам.

Дисциплінарна відповідальність

У новій редакції закону чіткіше прописано перелік підстав та порядок застосування дисциплінарної відповідальності. Підставою для накладення стягнення на суддю, наприклад, може слугувати перешкоджання гласності та відкритості судового процесу, ухвалення рішення, яке згодом було скасоване Європейським судом з прав людини, неповідомлення Ради суддів та Генпрокуратури про випадок незаконного впливу на суддю (впродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок) та ін.

Зміна структури судової системи

Пропонується ліквідувати господарські суди, а виконання їхніх функцій передати до судів загальної юрисдикції. Зокрема, Вищий господарський суд пропонується об’єднати з Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ. Щоправда, це рішення потребує внесення змін до Конституції, оскільки її норми передбачають існування спеціалізованих судів.

Зазначимо, що пропонована урядом нова редакція закону «Про судоустрій та статус суддів» базується на однойменному законопроекті, який свого часу отримав позитивну оцінку Венеціанської комісії, а також враховує близько 40 положень, що містяться в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Позиція ВСУ

Позитивну оцінку новій редакції закону «Про судоустрій та статус суддів» дали у Верховному Суді України. Зокрема, Голова Верховного Суду Ярослав Романюк цілковито підтримав ідею необхідності переходу від чотириланкової до триланкової судової системи. На його переконання, саме заплутаність нинішньої системи правосуддя значною мірою не дозволяє задовольняти потреби людей.

Говорячи про просту та зрозумілу модель судової системи, Верховний Суд зазначає: оскільки за адміністративно-територіальним устроєм наша держава загалом поділяється на області, а в межах області — на райони, то саме на рівні району повинен існувати єдиний місцевий суд, юрисдикція якого на цей район і поширюється. А вже цей єдиний місцевий суд має складатися з суддів, які спеціалізуються на розгляді тих чи інших справ — кримінальних, цивільних, податкових, а також особливих категорій справ у господарських правовідносинах, зокрема, про банкрутство та щодо інтелектуальної власності.

При цьому апеляційною інстанцією для місцевих судів так само має бути єдиний на рівні області апеляційний суд, у якому повинні діяти спеціалізовані палати. Єдиною касаційною інстанцією має стати Верховний Суд, який об’єднує всю судову систему держави. Я. Романюк вважає, що така побудова судової системи гарантуватиме громадянам захист у національних судах, оскільки в них, починаючи від районного, не існуватиме процесуальної можливості відмовитися від розгляду позову залежно від характеру спору. Крім того, Верховний Суд пропонує забезпечити громадянам право обов’язкового та безумовного апеляційного перегляду для всіх без винятку категорій справ. Стосовно можливості касаційного оскарження, то Верховний Суд вважає, що рішення про допуск справ має ухвалювати сама касаційна інстанція. Щоправда, у Верховному Суді визнають необхідність перегляду «фільтрів» допуску справ до касаційного оскарження. Тим паче що існують приклади, коли Верховний Суд відмовлявся допустити справу до касаційного оскарження, що згодом виливалося у прикре для України рішення Європейського суду з прав людини, наприклад, у справі «Агрокомплекс» проти України». Щоправда, за нинішньою процедурою допуск до Верховного Суду взагалі вирішується вищими спеціалізованими судами, на перегляді рішень яких наполягає позивач. Тож практика свідчить, що вищі спеціалізовані суди не дуже охоче допускають справи до Верховного Суду, навіть коли для цього є стовідсоткові підстави. А кому захочеться, щоб його рішення піддавалось ревізії?

Ще один блок пропозицій Верховного Суду стосується усунення Верховної Ради від процедур обрання та звільнення суддів, а також надання згоди на затримання чи арешт судді. При цьому тут посилаються на рекомендації Венеціанської комісії, котра зазначає, що «парламенту, безумовно, більшою мірою властиві політичні ігри, і призначення суддів може призвести до політичних торгів у парламенті, в яких кожен член парламенту від того чи іншого округу захоче мати свого власного суддю». Те саме має стосуватися й Президента: його функція має бути суто церемоніальною, тобто він на підставі подання Вищої ради юстиції просто повинен видати указ про призначення судді та не має права призначити суддею особу, кандидатуру якої Вища рада юстиції не вносила. Також пропонується відмовитися від інституту так званого першого призначення на посаду судді на 5-річний термін та призначати суддю на посаду одразу безстроково.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.

Точка зору

Голова Верховного Суду Ярослав Романюк: «На переконання Верховного Суду України, який я представляю, треба усвідомити, що суди існують не для суддів і не для того, щоб створювати суддям комфортне життя. Суди існують не для політиків і не для того, щоб задовольняти їхні потреби у вирішенні певних політичних чи економічних конфліктів. Суди існують для того, щоб задовольняти потреби людини, яка шукає справедливості та хоче за допомогою державного судового механізму відновити своє порушене право. Тому судова система повинна бути простою та доступною для пересічного громадянина, а судові процедури — простими й зрозумілими навіть для неправників».