Євген Яковлєв, доктор технічних наук, головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України:
— Виявляти надлишковий оптимізм чиновникам я б не радив. Адже дамби на водосховищах, про які йдеться, уже прожили свій експлуатаційно-амортизаційний строк. Для уточнення — раніше строк проектної експлуатації становив до 30—50 років. Нині у більшості об'єктів він давно минув. І тому висновки про можливу подальшу експлуатацію повинні базуватися на перевірці й повноті збереження проектних (вихідних) показників міцності та ін. Загалом це прерогатива фахівців, а не чиновників. Хоча, за великим рахунком, сьогодні такі питання, у тому числі продовження строків експлуатації навіть АЕС, вирішуються практично без комплексної оцінки. І це наша біда. Якщо ж говорити в цілому про проблемні місця України з точки зору інженерно-геологічних і гідродинамічних загроз, пов’язаних із впливом аномальності опадів, то в першу чергу я б назвав Карпатський регіон і Південний берег Криму в гірській його частині. Хоча заперечувати ризики потенційних водно-екологічних катастроф не можна й на рівнинних територіях.
А все через те, що нормальний стік малих і середніх річок у нас на 80 відсотків перекритий численними ставками й водосховищами: за оцінками академіка А. В. Яцика в нас їх більше 32 тис. Завдяки такому «водонакопичуванню» Україна стала практично безстічною державою. Дослідження показали, що регіональний підпір річок призвів до активізації підтоплення земель, забруднення поверхневих і ґрунтових вод, зменшення сейсмостійкості будов, гребель та ін. До того ж у річкової мережі істотно знизилася здатність до пропуску підвищених вод. Нині всі гідрометеорологи відзначають, що опади не так зросли за кількістю, як стали нерівномірними, коли за короткий строк випадає п’ятимісячна норма, як це сталося в Кримську РФ. І в таких умовах ризику катастрофічних паводків важко уникнути. Крім того, дедалі частіше паводки носять синергетичний (ланцюговий у наслідках) характер.
— Багатьох нині цікавить прогноз по Дніпру.
— Слід зазначити, що тут, найімовірніше, чогось екстраординарного очікувати не варто, оскільки головна наша ріка зарегульована на максимальний річний об'єм стоку. Але проблема в іншому. Підвищений стік несе й підвищене забруднення, з яким можуть не впоратися очисні споруди. Ще паводки провокують посилення ерозії ґрунту. Адже швидкий потік води дуже сильно вимиває гумус.
До того ж, крім названих мною проблемних регіонів у нас збільшується кількість територій із затоплюваними шахтами й кар’єрами. Це Донбас, Кривбас, Карпатський регіон, Львівсько-Волинський басейн. І тут теж зростає ризик регіонального підтоплення й затоплення, з огляду на близькість шахт і міської забудови. Крім того, цей піковий (аномальний) характер опадів починає дедалі сильніше виявлятися й у містах України. Насамперед тому, що дуже поганий стан водостоків, і вони не можуть прийняти одразу великий потік. Аномальні втрати з водоносних мереж (30—50%) призводять до підтоплень житлових і промислових забудов. А це у свою чергу провокує зсуви, підтоплення, погіршення стану будинків, ускладнює експлуатацію метро й інших інженерних систем.
Словом, сьогодні ми повинні оцінити ситуацію із сучасних наукових позицій. Це перше. Друге — необхідно вдосконалити нормативно-правову базу в будівельних, екологічних, економічних та інших аспектах. Потрібно розробити механізми страхування людей, будинків, майна, історичних і культурних пам’яток. Ну а насамперед треба зробити більш дієздатним моніторинг метеорологічних умов, річок, водосховищ, небезпечних процесів.
— Чи достатньо в нас ресурсів для цього?
— У нас є кадри й науково-методична база, але необхідне відповідне фінансування й переоснащення на більш сучасній технологічній і приладовій основі моніторингового комплексу державного й об’ектово-територіального рівня. Насамперед потрібно активізувати використання дистанційного зондування Землі. Я маю на увазі зйомки з космосу. Цей напрям в Україні активно й успішно розвиває академік В. І. Лялько, члени-кореспонденти С. О. Довгий і А. Н. Трофимчук. Потрібна тільки зацікавленість і підтримка відповідних, як казали раніше, директивних органів. Поки що в нас один супутник, але безпосередньо на цю проблему він не працює. Необхідна також густіша мережа метеорологічних радіолокаторів. А всі ці дані моніторингу треба вводити в постійно діючі моделі, особливо для басейнів річок і територій, де підвищені опади можуть спровокувати катастрофічні ситуації, тобто в зонах найбільшого ризику. Тільки так вдасться уникнути критичних ситуацій і перестати жити в стані переважної ліквідації наслідків, які коштують державі набагато дорожче.
Розмовляла Марина КРИВДА.
