Кожен, кого зустрінеш у Кривому Розі, скаже, звідки його назва: у давнину жив тут козак з таким прізвиськом — у центрі йому навіть установлено пам’ятник. Щоправда, є ще одна версія: на місці заснування міста річка Інгулець робить петлю у вигляді вигнутого рогу. Але городяни надають перевагу першій, мовляв, друга дуже вже банальна.
Земля незвичайна
Про те, що земля навкруги незвичайна, люди знали давно. Залізо тут виплавляли ще скіфи й козаки. Але тільки Олександр Поль, у 1886 році виявивши руду біля Дубової балки, вивчив і розвідав її запаси у Криворізькому басейні. І незабаром став одним із співзасновників організованого в Парижі (!) акціонерного товариства «Залізні руди Кривого Рогу».
Величезне, незліченне багатство, подароване жителям Кривого Рогу самим Богом, стало й їхнім найбільшим лихом. Тривалий час воно добувалося примітивним, варварським способом. Усі знають, якими з-під землі вилазять на світ Божий шахтарі. Їх «фарбує» вугіллячко, а тут повітря просякнуте металевим пилом: руду досі видобувають відкритим способом. А масштаби видобутку такі, що вирви кар’єрів видно з Космосу неозброєним оком (на знімку).
Кривій Ріг — найдовше місто в Європі і друге у світі після Мехіко (126 кілометрів!). А за насиченістю промисловими об’єктами рівних йому немає. Як, утім, і за забрудненням довкілля: із 6 тисяч підприємств 87 — великі промислові. Північний ГЗК, Центральний ГЗК, Інгулецький ГЗК, Південний ГЗК, найбільший в Україні металургійний комбінат «АрселорМіттал Кривій Ріг» становлять основну частку за обсягом промислового виробництва. Торік тут випущено продукції на 87 мільярдів гривень — кращий показник у країні.
Червоні кури тут не бігають, але...
Саме через величезну щільність велетнів гірничо-металургійного комплексу на один квадратний метр площі території міста народилася вже сучасна легенда про те, що тут скрізь бігають червоні... кури. Ми таких не зустрічали, хоча проблеми з екологією є, і чималі. Адже із забруднення довкілля Кривій Ріг посідає сумнівну першість.
— Посідав, — уточнює перший заступник міського голови Кривого Рогу Костянтин Павлов. І розповідає, що тепер тут ведеться активна боротьба за його чистоту. Торік прийнято наймасштабнішу в країні екологічну програму, розраховану до 2022-го. Обсяг її фінансування — 11 мільярдів гривень. Кошти передбачається вкласти в низку природоохоронних заходів, зокрема, створення замкнутого циклу водопостачання на підприємствах, системи екологічного моніторингу й багато чого іншого. Зрештою, кількість шкідливих викидів в атмосферу повинна зменшитись на 30 відсотків.
За державні гроші — 32 мільйони гривень — промили русло річки Інгулець, збільшили подачу води до Карачунівського водоймища. Унаслідок цього вміст хлоридів у ній зменшився майже втричі і став відповідати ДСТУ, знижено показники жорсткості.
Міські чиновники стверджують, що кількість викидів в атмосферу навіть за цей короткий період зменшилась на 9 відсотків, за її станом у місті постійно в режимі он-лайн стежать дві автоматичні станції, розташовані поряд із промисловими підприємствами.
Тим часом учені, відзначаючи зрушення стосовно захисту довкілля у Кривому розі не такі оптимістичні. Є й інша проблема, яка, до речі, привертає не так багато уваги місцевої влади, — провали земної поверхні. Техногенні карсти й порожнечі під містом унаслідок підземного видобутку залізної руди — питання, котре потрібно розв’язувати як дуже потенційно катастрофічне, так і дуже актуальне. Але тут дотепер не створено навіть точної карти всіх порожнеч...
Соціальне партнерство
У Кривому Розі ми не раз чули словосполучення: «соціальне партнерство» і «соціально відповідальний бізнес». За прикладом розвинених країн, де власники майже 10 відсотків прибутків віддають на розвиток території, у Кривому Розі підприємства теж залучають до вирішення соціальних питань місцевої громади. Саме силами бізнесу реалізується проект «Місто без околиць». Приміром, місто і компанія «Метінвест» реконструювали житловий квартал у мікрорайоні «Даманський». Цей само досвід застосували під час відновлення вулиці Мусоргського, яку нині називають «маленькою Європою».
Цікаво, що наша спроба з’ясувати, на яких умовах бізнес здійснює «соціальне партнерство», зрозуміло, відповідно до законодавства, чомусь викликала несподівану реакцію у першого заступника міського голови Костянтина Павлова, котрий навіть подивувався, мовляв, до чого тут законодавство? Але ж воно забезпечує прозорість такого співробітництва, а якщо закон ні «до чого», то працюють інші «механізми». Які?
Що у Кривому Розі не показують гостям
Ми проїхали реконструйованою ділянкою проспекту Південний. Кошти в цей проект — 10,25 мільйона гривень (вартість реконструкції — 42,6 мільйона гривень, а першої черги — 25,6) вклав Південний ГЗК. Але є і поки що невідреставрована частина проспекту. Забудова тут переважно 50-х років XX століття: дво-, три- і чотириповерхові будинки, на жаль, навіть не «хрущовки», в яких мешкають близько 30 тисяч людей. Давно не ремонтовані, вони створюють враження обдертості й запустіння, начебто їх давно залишили люди. І в недалекому майбутньому їхнім мешканцям, які здебільшого працюють на унікальному за станом свого природного багатства Південному ГЗК, не «світить» звідси вибратися...
Такі мікрорайони в Кривому Розі гостям воліють не показувати. Для них — інші об’єкти, приміром, квітковий годинник. Нам сказали, що мало не найбільший у... світі. А ще — світлодіодний фонтан на площі біля міськдержадміністрації, який тут вважають найбільшим в Україні. Ох...
Щоправда, тутешні чиновники не приховують, що в Кривому Розі ще маса нерозв’язаних проблем, зокрема зношеність комунікацій. Є проблеми з житловим фондом, хоча немає черги з інвалідів війни, які, за словами Костянтина Павлова, житлом забезпечені всі. Але саме ЖКГ потребує енергозберігаючих технологій. Місту, як повітря, необхідні реконструкція й розширення зон відпочинку. Всі ці проблеми виписано в Генеральному плані до 2030 року й у перспективі повинні розв’язуватися.
