Про наслідки ніхто не думав

У Дніпропетровській області близько десятка екологічних проблем, що негативно впливають також і на стан здоров’я населення. Утім, крім радіаційного забруднення, вони й джерела їхнього виникнення та розвитку характерні для всіх гірничодобувних і промислових регіонів України. Та й сформувалися ці проблеми не вчора, не сьогодні й навіть не 20 років тому. Вони — результат нераціонального, хижацького використання найбагатших ресурсів регіону впродовж уже понад століття. Ситуацію, що склалася із забрудненням довкілля в області, сьогодні й у наступних випусках коментує професор, керівник Дніпропетровського центру екологічного аудита, позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Григорій ШМАТКОВ (на знімку).

В області розташовані десятки великих промислових центрів із видобутку та переробки мінеральних ресурсів, зокрема, у Кривому Розі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Нікополі, Павлограді, Жовтих Водах, Марганці, Орджонікідзе. Концентрація таких екологічно небезпечних об’єктів у цих містах не має собі рівних. Але, створюючи їх, хто коли думав про охорону довкілля, негативні екологічні наслідки, про здоров’я населення?

Розвиток цих базових галузей промисловості йшов на рівні довоєнних технологій і без серйозних природоохоронних заходів. А за оцінками фахівців, із тонни використаних ресурсів лише 5—10 кілограмів перетворюється на кінцевий продукт споживання, решта — відходи різних класів небезпеки й токсичності. Плюс тисячі тонн шкідливих викидів в атмосферу, тисячі кубічних метрів використаної води і скинутих у водойми забруднених стічних вод на кожну тонну видобутого й переробленого природного ресурсу.

В області щорічно видобувають і переробляють десятки мільйонів тонн природних ресурсів. Нескладно полічити, скільки шкідливих речовин викидається в атмосферу, скидається у водойми, складується на поверхні землі. От і з’явилися в нас величезні відвали розкривних і порожніх порід, хвостосховищ відходів збагачення, золошлакові відвали, шламосховища, шламові відвали металургійних виробництв, займаючи десятки тисяч гектарів найродючіших чорноземів. Але ж вони перебувають не в ізольованому середовищі, а в природному і, відповідно до законів екології, взаємодіють з усіма його компонентами.

В області накопичено понад 

9 мільярдів тонн (!) промислових відходів різних класів небезпеки, в тому числі й радіоактивних, і кількість їх збільшується. Ці відвали і сховища є вторинними потужними джерелами забруднення атмосфери, підземних і поверхневих вод. Додамо до цього близько мільйона тонн на рік викидів в атмосферу від організованих і неорганізованих джерел, більш як мільярд кубічних метрів скидання стічних вод, у тому числі понад 500 мільйонів кубічних метрів забруднених стоків. Обсяги витоків у підземні горизонти із хвостосховищ, шламосховищ не враховуються, але це теж мільйони кубометрів щорічно.

Завдання влади різних рівнів — знизити техногенний прес на територію області. Тому ще на початку 90-х обласна рада оголосила Дніпропетровську область зоною екологічної біди. У 2007-му затверджено Екологічну політику області та прийнято «Програму поліпшення екологічної ситуації за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами до 2015 року».