Порівняно дешеві чорноморські курорти Залізний Порт і Більшовик у Голопристанському районі Херсонщини щоліта відвідують понад двісті тисяч росіян, українців, білорусів і поляків. Економічна доступність такого відпочинку та зростання його популярності викликали на узбережжі справжній будівельний бум: протягом двох останніх десятиліть у селищах чи не кожен будинок перетворився на приватний готель, три чверті з них працюють нелегально. Це — на додачу до 62 зареєстрованих дорослих та 2 дитячих оздоровниць. Але одразу після буму прийшло неприємне «протверезіння». З’ясувалося, що звести на березі цегляну «коробку» і напхати до неї кондиціонерів, супутникових антен, меблів та джакузі зовсім мало для того, щоб зробити відпочинок по-справжньому комфортним.

 

Відпочинок без води та світла

На пляжі Залізного Порту (при тому, що у розпал курортного сезону він переповнений) безкоштовний душ відшукати годі, а за відвідання біотуалету правлять по три гривні — втричі дорожче, ніж у сусідньому Херсоні. Адже наявна інфраструктура виявилася не в змозі задовольнити навіть найнагальніші потреби бізнесу й курортників у воді та електроенергії. Світло у Залізному Порту через перевантаження електромереж відключають щодня, а без нього у спеку і того ж кондиціонера не ввімкнеш, і води не отримаєш — адже насоси, що підкачують воду від артезіанських свердловин, також працюють на електроенергії.

— Одразу понад сто місцевих підприємців подали до РЕС заявки на збільшення обсягів споживання електроенергії. Але для збалансованої роботи системи потрібні додаткові трансформаторні підстанції. Три з них вартістю близько півмільйона гривень нині будують, але навряд чи всі вони будуть введені в експлуатацію під час курортного сезону, тож швидко забути про незручності не вийде, — визнає сільський голова Новофедорівки (цьому населеному пункту адміністративно підпорядкований і Залізний Порт) Сергій Руденко.

— Головна проблема у тому, що споживання електроенергії у невеличкому курортному селищі саме влітку збільшується в десятки разів, а мережа, що створювалася за радянських часів, на такі «стрибки» розрахована не була. Тож навіть трьох нових ТП замало — цілком убезпечити Залізний Порт від аварійних відключень можна буде тільки після зведення на околиці села ще однієї потужної ТП. Нині ведуться переговори про виділення для неї земельної ділянки, а завершення будівництва стратегічного для курорту і району об’єкту намічено на 2014 рік, — доповнює голова Голопристанської райдержадміністрації Олексій Морєв.

Гроші нікому вкладати

Чи не головна проблема більшості курортів чорноморського узбережжя Херсонщини — дуже короткий сезон відпочинку, який триває не більше трьох місяців. Щоб інвестиції у розвиток інфраструктури швидше окупалися, його потрібно продовжити принаймні вдвічі, а для цього оздоровчі, лікувальні та розважальні заклади насамперед треба опалювати. Але розташовані вони у степу, де немає ані лісу, ані торфу з вугіллям, тож найдоступнішим джерелом постачання енергії залишаються або електромережа (про її недосконалість ми вже говорили), або блакитне паливо з найближчої труби. Однак до курортних сіл Залізний Порт і Більшовик Голопристанського, Лазурне та Красне сусіднього Скадовського районів Херсонщини газопровід так і не дотягли.

Через відсутність коштів у місті Скадовську зі статусом дитячого курорту державного значення ніяк не можуть довести до пуття систему відводу ґрунтових вод, і чи не щороку його центр у березні-червні після злив підтоплюється на кілька тижнів.

Фото автора.

Факт

 

За рахунок готелю-хатинки газ не проведеш

За даними Херсонської облдержадміністрації, протягом останніх років кількість оздоровчих закладів на Херсонщині зменшувалася, і нині становить 234 сімейні пансіонати і санаторії, 49 дитячих таборів і центрів. Але у той же час число приватних міні-готелів стрімко зростало, і сьогодні тільки зареєстрованих «гостьових будинків» 345 — тобто більше, ніж пансіонатів та дитячих таборів, разом узятих.

Експерти переконані, що розвиток інфраструктури курортів Таврії стримує їхнє цілком хаотичне розташування. У сусідній Туреччині влада пішла іншим шляхом, запрошуючи до співпраці великих інвесторів, котрі отримували по 6-7 гектарів узбережжя тієї ж Анталії та податкові пільги, а натомість кошти пішли на прокладання водогонів, будівництво причалів та вокзалів тощо. На Херсонщині ж згадані 345 приватних готелів — це дво-, триповерхові котеджики на кількадесят номерів, які до того ж займають територію у 4-12 соток землі — ненабагато більше, ніж за радянських часів виділяли для будівництва дачі на одну середньостатистичну родину. Фінансові ресурси у власників таких хатинок обмежені, тож вони не проти того, щоб до їхньої нерухомості підтягували газопроводи та гарні дороги, безперебійно постачали електроенергію та якісну очищену воду, але вкладати свої кошти в інфраструктурні проекти або не можуть, або не хочуть. Тому найрозповсюдженіше «інвестиційне гасло» для таких бізнесменів звучить так: «Ви мене не чіпайте, а я про вас не згадаю». От і стоять херсонські курорти спраглі та затемнені.

 

Пляж курортного Скадовська у розпал сезону замалий для відпочивальників... при тому, що став платним!