Мешканці п’яти сіл Херсонщини страждають від тривалого безводдя

Посуха на півдні України допекла всім, але в мешканців Нижньосірогозького району, що на Херсонщині справжнє лихо — висох цілий каскад озер! Розташовувалися вони у величезній балці довжиною близько півсотні кілометрів, що має статус ландшафтного заказника місцевого значення. Тут купалися, ловили рибу, брали воду для поливу селяни із п’яти великих сіл разом із райцентром — селищем Нижні Сірогози. Тепер замість них тільки потріскана земля і свіжі бур’яни. Зневірені люди вважають, що за допомогою влади озера можна й потрібно повернути.

Балка «Великі Сірогози», котра й «дала притулок» озеру, століттями наповнювалася водою час від часу — здебільшого після багатих на опади зим. Тоді її «перехоплювали» каскадом дамб, але все одно води вистачало на один рік із трьох. І тільки до 1979-го в сусідній Запорізькій області запустили Північно-Рогачицьку зрошувальну систему, з якої надлишки води після завершення поливного сезону стали скидати в балку. І її дном пішов суцільний потік, який щоосені «підживлювався» і технологічними скиданнями, і за допомогою сільських артезіанських свердловин. Брати тут свіжу воду, купатися й рибалити стало одне задоволення. Але не марно кажуть, що до хорошого звикнути легко, а от відвикати набагато важче. З розвалом СРСР електроенергія подорожчала, дніпровську воду меліоратори стали витрачати ощадливіше, і озера в балці почали міліти, поки вона остаточно не показала дно. А наповнювати її з артезіанських свердловин сільрадам здалося занадто дорого. 

Тепер селянські громади знову звертаються до держави: поверніть озера! І така можливість є.

— Оскільки ми стали ощадливо використовувати електроенергію й водні ресурси, технологічні скидання води в балку «Великі Сірогози» зведено до мінімуму. Для того, щоб повністю заповнити озера, потрібно 12 мільйонів кубометрів води щорічно, а перекачування такої кількості кубів потужними електронасосами коштуватиме два з половиною мільйона гривень, виділення яких з державного бюджету не передбачено й, до слова, ніколи не передбачалося, — коментує начальник Херсонського обласного управління водних ресурсів Єгор Коваленко. — Фахівці Інституту водних проблем і меліорації НААН України на наше замовлення розробили техніко-економічне обґрунтування, що дає змогу продовжити наповнення озер у балці водою, але водночас різко знизити витрати на її перекачування. Воно передбачає «випрямлення» звивистого русла й заповнення півтора десятка озер з усього каскаду для того, щоб на кожне село припадало по дві-три такі водойми. Техніко-

економічне обґрунтування було готове ще в 2009 році, і тоді ж представлено мешканцям району на громадських слуханнях. За активного сприяння керівництва Державного агентства водних ресурсів України, котре розуміє складність ситуації, ми почали ці роботи самостійно — ліквідували дві непотрібні дамби, «спрямили» близько двох кілометрів балки. Перший крок зроблено: протягом 18 кілометрів із 50 вода в балці все-таки є. Але на завершення проекту коштів катма, й тут не завадила б допомога місцевої влади.

Звісно, районні чиновники про вимоги своїх земляків повернути озера чудово знають. Зупинка за фінансами: на модернізацію системи заповнення каскаду водойм потрібно дванадцять мільйонів гривень, які нині в держави не випросиш, а пропозицію пошукати внутрішні резерви в Нижніх Сірогозах сприймають як фантастику.

— Наш район живе за рахунок дотацій, з яких складається вісімдесят відсотків його бюджету. Тільки нещодавно вдалося відновити більш-менш повноцінне постачання райцентру питною водою, а про наповнення балки навіть думати не доводиться», — зітхає голова Нижньосірогозької райради Херсонщини Володимир Мельничук.

Утім, на варіанті з комплексною реконструкцією каскаду озер теж світ клином не зійшовся. Якщо вже дорого відновити весь каскад, можна було б заповнювати за допомогою артезіанських свердловин хоча б по одному озеру на кожне із п’яти сіл. І, напевно, це було б раціональніше, ніж качати дніпровську воду з Північно-Рогачицької зрошувальної системи: адже у спеку половина її дорогою просто випаровується або всотується у ґрунт. Однак і ця пропозиція має і своїх прихильників, і супротивників.

Сільський голова Верхніх Сірогоз Сергій Маслов налаштований песимістично: «Не всі люди платять за питну воду, а витрачатися на заповнення озера взагалі ніхто не захоче». А от його колега з Новоолександрівки Євген Бєлий вважає, що землі біля озер має сенс здати в оренду фермерам і підприємцям для вирощування овочів на краплинному зрошенні, і на їхні кошти заповнювати водойми. Терміново потрібно шукати інвесторів, однак і тут є перешкода, котру створила... та-таки місцева влада.

Ще в 2007 році з подачі районної ради депутати Херсонської облради затвердили рішення надати балці «Великі Сірогози» статус ландшафтного заказника місцевого значення. Нічого унікального в ній немає — таких балок у Таврії десятки. Однак розрахунок будувався на тому, що для порятунку «свіжоспеченого» заказника держава вже якось розщедриться на пару мільйонів гривень на рік. До кризи, можливо, так воно й було б, та тільки нині править бал політика затягування пасків, і «топити» бюджетні мільйони в рукотворних озерах стало якось не з руки. До того ж здати землі в балці орендарям, щоб оплатити подачу води, теж неможливо — статус ландшафтного заказника не передбачає оброблення його земель. Тобто чиновники загнали весь район у бюрократичну пастку, котру самі й створили. Тож розпачливі крики: «Поверніть нам озера!» для Нижньосірогозького району Херсонщини залишаються голосом волаючого в пустелі. Але так чи інакше, а щось робити треба: адже під лежачий камінь вода, як відомо, не тече.