Рейдери чи реформатори?

Уявіть собі, в межах Києва розташовано Державне підприємство Авіаційний науково-технічний комплекс (АНТК) імені О.К. Антонова та Державне підприємство Київський авіаційний завод (ДП КиАЗ «Авіант»), які нині становлять єдине ДП «Антонов».

Як головна наукова організація авіапрому України, розробник і виробник авіаційної техніки, ДП «Антонов», крім потужної науково-виробничої бази та тринадцятитисячного колективу кваліфікованих фахівців, володіє сучасним, добре обладнаним летовищем у Гостомелі, авіатранспортною компанією (АК «Авіалінії Антонова»), флот якої — це Ан-225, сім літаків Ан-124-100 «Руслан» і декілька інших, а також підсобним господарством «Антонов-Агро», двома таборами дитячого відпочинку в мальовничих місцях.

Правда, вражає? І ось уже багато років юрби «зацікавлених» намагаються або отримати контроль, або хоча б «відгризти» шматочок. Особливу увагу привертає авіакомпанія.

Одними з перших «мисливців» було подружжя заокеанських «українців», що діяло за підтримки деяких можновладців. Пізніше долучився адмінресурс на урядовому рівні. Щоб дотримуватися шляхетності, тобто видимості закону, використовували пристойний привід: з метою підвищення, вдосконалення тощо реформувати авіапром шляхом створення чи то концернів, чи то корпорацій. Загалом «як на Заході». Водночас чомусь випадає з поля зору, що навіть на Заході об’єднавчі процеси не такі прості й однозначні. Від 55 до 61 відсотка злиттів — невдалі.

Однак це мало кого бентежить, бо лише останніми роками таких спроб було достатньо. У 2005-му постановою Кабінету Міністрів України створено корпорацію «Національне об’єднання «Антонов», до складу якої ввійшло й ДП АНТК імені О.К. Антонова. Тоді ж розгорнулася шалена кампанія з дискредитації АНТК і його Генерального конструктора Петра Балабуєва. Успіхів не добилися й, на щастя, не встигли «відкусити» АК «Авіалінії Антонова».

Потім, уже в 2007-му було створено Державний авіабудівний концерн «Авіація України». Знову почалися активні спроби підпорядкувати авіакомпанію концерну. На щастя, не вдалося. Керівництво АНТК, його Генеральний конструктор наполегливо обстоювали інтереси авіапрому України. А робота керівництва концерну завершилася повною стагнацією не тільки Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (ХДАВП), а й ДП КиАЗ «Авіант». Водночас борги «Авіанта» за розмірами наближалися до боргів ХДАВП. Було взято кредити. Однак борги залишилися, а грощі зникли. І в одному, і в іншому випадку «зниклі» кошти не знайшли.

І тільки в жовтні 2008 року вдалося відшукати прийнятний варіант. Було створено «Державний авіабудівний концерн «Антонов», Головою правління якого став Генеральний конструктор ДП АНТК імені О.К. Антонова Дмитро Ківа, гендиректором концерну призначено Василя Бєлінського.

Тим часом генеральних конструкторів «Антонова», котрі були всі ці роки головною перешкодою на шляху «прихватизаторів» (до 2005 року — П. Балабуєва, потім — Д. Ківу) не раз звинувачували у всіляких смертних гріхах. І в тім, що керування фірмою архаїчне, і в невмінні працювати в ринкових умовах, і що компанія «прожирає» бюджетні кошти. І що, мовляв, в умовах ринкової економіки не може бути й мови про державне фінансування.

Буквально кожен пункт звинувачення «тягне» щонайменше на наклеп. «Антоновців» перевіряють уже багато років, а в 2011-му під ДП «Антонов» «копали» всі, кому не ліньки: близько півсотні комісій київської та Генеральної прокуратур, податкової інспекції, КРУ. Нібито немає нагальніших проблем. У результаті пошуків «копачів» так і не було виявлено серйозних порушень.

А стосовно державного фінансування, то було б смішно, якби не було так сумно. До речі, на Заході авіапромисловість має наймогутнішу підтримку держави. Між США і Євросоюзом є навіть угода, за якою урядові капіталовкладення в проекти великих цивільних літаків «не повинні перевищувати третини вартості програми».

А от в Україні, на жаль... «Державна комплексна програма розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року» за тематикою ДП «Антонов» була профінансована лише на 14 відсотків. За період з 2009-го по 2012 рік підприємство перерахувало державі майже 1900 мільйонів гривень, отримавши від неї рідної лише близько 79 мільйонів гривень (у 24 рази менше!). Тож про проїдання бюджетних коштів не може бути й мови. Доводиться розраховувати тільки на доходи від власної діяльності, в тому числі на прибуток, отриманий авіакомпанією.

Якщо ж казати про архаїчність, то, незважаючи на всі «реформи» й інші перешкоди (застосовувалися й такі методи, як арешт літаків за кордоном, блокування летовища «Гостомель», хулігансько-бандитські напади на Генерального конструктора, одного з головних конструкторів), «караван іде».

У 2009 році до ДП АНТК імені О.К. Антонова приєднали серійний завод ДП 

КиАЗ «Авіант» з величезними борговими зобов’язаннями, які становили велетенську суму — 1,9 мільярда гривень. За три роки ДП «Антонов» за рахунок власних коштів не лише не допустило банкрутства заводу, а й вивело його із кризового стану та відновило серійне виробництво. Нещодавно поставили на крило Ан-158. Розпочали робоче проектування Ан-178.

Однак ситуація залишається складною. У держбюджеті знову немає грошей на відновлення виробничої бази, підготовку виробництва, розробку літаків. Проект Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2020 року, розроблений фахівцями ПАО УкрНДІАТ, ДП «Антонов», інших підприємств, усе ще перебуває «під сукном» органів виконавчої влади.

Нині ДП «Антонов» — лише один із двох центрів колишнього СРСР, здатних створювати літаки (другий — російське об’єднання Сухого). А от прославлені в минулому об’єднання імені Туполєва, Іллюшина, Яковлєва й багато інших після втручання горе-реформаторів перебувають, на жаль, не в найкращій формі. І це ще м’яко сказано.

Авіабудівний ринок надзвичайно конкурентний. Великі проблеми «Антонова» не надто засмутять наших «друзів-суперників» — американський Boeіng, європейський Aіrbus чи бразильський Embraer, який міцнішає і вперто воює за місце під сонцем в ніші середніх транспортних літаків.

З ослабленням позицій ДП «Антонов» стане проблематичним відродження міцного конкурента — російсько-українського центру авіабудування. Та й просто з’являються більші можливості використовувати кваліфіковану й дешеву робочу силу Укравіа-прому, котра залишиться без своєї улюбленої роботи.

Утім, доморощених «мисливців» явно цікавлять більш приземлені речі. Наприклад, під час створення нової вертикально інтегрованої структури вивести авіакомпанію зі складу ДП «Антонов», тобто розвернути фінансові потоки. Те, що за таких обставин підприємство залишиться без одного з основних джерел реінвестування, вас панове ініціатори «рейдреформування», звісно, не цікавить.

Однак підступи «реформаторів» тривають. Так, у квітні минулого року було подано до Кабінету Міністрів України інформаційні матеріали, що містять поверхневі й тенденційні дані та пропозиції про створення чергової вертикально інтегрованої структури. Може, ініціатори подання скористалися послугами несумлінних помічників?

Під час відвідування ДП «Антонов» у 2010 році Президент України Віктор Янукович сказав: «Я переконався, що головне — вам не заважати». На жаль, для багатьох слова глави держави — не аргумент, їм набагато важливіше присмоктатися до ресурсу...