Ще рік тому назва «малі шахти» активно входила в ужиток у нашому житті, а сьогодні журналістів попросили користуватися іншим формулюванням — приватні вугільні підприємства. Це, мовляв, точніше й не викликає негативних асоціацій, пов’язаних із примітивним видобутком вугілля в так званих копанках, але головне — це дійсно справжні підприємства. Шахти, що з’явилися в регіоні за останні роки, є сучасним виробництвом, оснащеним технікою, новими технологіями, системами безпеки шахтарської праці. Одне слово, всім, що необхідно для нормальної роботи підприємства з видобутку чорного золота.
«Хочу добувати вугілля!»
Вугільний бізнес дуже прибутковий, тому бажаючих вкласти свої капітали в розробку надр предостатньо. Цікаво, що в цей бізнес пішли люди з різних напрямів промисловості — газовики, алмазники, пісочники. Добувати вугілля беруться навіть ті, хто, здавалося б, нічого в цьому не розуміє. Наприклад, власники торговельних мереж. Сколотивши на продуктах або іншому товарі певний капітал, підприємці наважуються вкласти його в серйозну справу, і вуглевидобуток — однин із найвигідніших видів діяльності. Отож бажаючих одержати дозвіл на шматочок території і розпочати там видобуток вугілля в області багато. Причому це не тільки корінні жителі, а й вихідці із сусідніх областей — Дніпропетровської, Донецької і навіть, кажуть, є представники Західної України. Але своїх більше. Деякі підприємства приходять, уже маючи якусь базу — збагачувальну фабрику, певну частку власності меткомбінату. Тут видно, що йдеться про створення цілого концерну. Це вже серйозний бізнес і серйозні вкладення коштів у розвиток гірничодобувного підприємства.
Вимоги до бажаючих створити приватну шахту в Луганській області останнім часом стали жорсткішими. Щоб упорядкувати роботу з видачі дозволів і ліцензій на розробку надр, при обласній раді створено спеціальну депутатську групу з розгляду та узгодження клопотань про надання родовищ кам’яного вугілля в користування. Очолює її перший заступник голови обласної ради Євген Харін. Робоча група розглядає всі пропозиції з організації розробки надр і готує матеріали для розгляду їх на сесії. Коротше кажучи, «чужі тут не пройдуть» — в тому сенсі, що комісія скрупульозно працює з кожним претендентом на розробку вугілля, добиваючись виконання всіх умов договору. Найперша умова, що ставиться перед підприємцями, така — їхній бізнес повинен бути зареєстрований на території області, всі податки залишатися тут і допомагати розвивати інфраструктуру. Друга умова — економічна доцільність і правильний підхід до справи.
— Якщо, скажімо, до нас звертаються із проханням узаконити розробку запасів до 300 тис. тонн вугілля, ми прекрасно розуміємо, що тут щось не так, — розповідає Євген Харін. — Якщо будувати нормальне виробництво, то цього вугілля не вистачить, щоб окупити видатки. За час нашої роботи ми розглянули понад 150 звернень, стосовно 143 прийняли рішення, а сімом відмовили. Бо бачимо або неправдиві дані, або в розробці існує відома проблематика. В 2011 році ми видали більш як 120 погоджень і в цьому — 22.
Ще одна обов’язкова умова для власників — створення транспортного ланцюжка. Нелегальні добувачі вугілля свого часу розбили дороги великовантажними машинами. Сьогодні доріг немає, є тільки напрямки. Тож будівництво технологічної дороги обов’язково включається у проект створення шахти. Без цього дозволу не дають. Взагалі, якщо проаналізувати бізнес-плани майбутніх розробок вугілля, то інвестиції на розвиток шахт можуть становити в області близько 700 млн. грн.
Соціальне навантаження плюс соціальна відповідальність
Керівники області ставлять питання так: кожне підприємство, плануючи будувати свій бізнес, повинне наповнювати його соціальним навантаженням і соціальною відповідальністю. Мешканцям шахтарських селищ, звісно ж, вигідно, щоб на їхній території було створено вугільне виробництво. Насамперед з’являється робота в населення, а громада одержує хорошого, а точніше сказати, заможного партнера у вирішенні проблем соціального розвитку населеного пункту. Власне кажучи, на шахті може триматися інфраструктура території. До речі, власники вугільних підприємств кажуть, що їм вигідно вкладати кошти в соціальну сферу, бо йдеться про здорового працівника, його благополуччя. Але є випадки, коли люди заповзято борються через те, щоб їхні території не були віддано розроблювачам вугілля. Жителі селища Михайлівка просто стіною стали проти будівництва шахти. Коли робоча група проаналізувала конфлікт, з’ясувалося, що організатори ввели в оману місцеву громаду, переконавши їх у тому, що розробка проводитиметься за селищем. Але, як з’ясувалося, екологічну експертизу не було проведено, залягання вугільного пласту йде вбік селища. На глибині 60—70 метрів можуть бути найрізніші неприємні сюрпризи — провалитися земля, піти вода тощо. Тому робоча група взяла цю шахту на контроль. Луганська обласна рада не підтримає підприємство «Ровпромтехсервіс», що планує будівництво шахти біля Михайлівки (місто Ровеньки), якщо його робота створить загрозу для будинків місцевих жителів. А от мешканці Малоіванівки вже всі пороги облради оббили із проханням посприяти в тому, щоб шахта на їхній території якнайшвидше почала працювати, одержавши необхідні дозвільні документи.
Нові шахти відкриваються, а працювати на них нема кому. Гірничі ПТУ давно ліквідували, робітників для шахт — ГРОЗів, прохідників, електрослюсарів тощо — вже масово не готують. Власники приватних вугільних шахт стикаються з кадровою проблемою і будують найгірші прогнози. На шахті «Малоіванівська», наприклад, готові прийняти на роботу ще 300 осіб. Але поки що ці вакансії заповнити не можуть притому, що зарплати на приватних шахтах цілком порівнянні із зарплатами на державних підприємствах.
— Коли у вугільний бізнес приходять люди із серйозними намірами, з ними завжди приємно працювати, — розповідає директор підприємства «Антрацитпогрузтранспорт» депутат облради Валерій Козлов. — Позитивний приклад — шахта «Нестор і К». Це сучасне приватне підприємство, що виконало всі умови й прийшло надовго. Тут працюють 300 осіб, вкладено значні кошти в капітальні виробки й побудовано АПК, є душові. Тобто, це повноцінне вугільне підприємство, де шахтарі одержують повний соцпакет. Приватний сектор видобуває половину вугілля в Україні, й іншої альтернативи в держави немає. Уряд не зможе інвестувати у вугільну галузь достатньо коштів. Цих асигнувань просто немає.
Хоча міліцейські зведення дотепер повідомляють про те, що на якійсь території знову виявили копанку, є надія, що нахраписте освоєння надр, після якого залишається місячний ландшафт, поступово відходить у минуле.
Луганськ.
