Юшка з піраньями

Надовго запам’ятається звичайна поїздка на дачу херсонському пенсіонерові Миколі Саливоненку. Уранці Микола Павлович вийшов на свій місток на березі річки Кошової і граблями став вигрібати із дна водорості — поповнити компостну яму для удобрення городу, а заодно й місце для купання онукам розчистити. Набравши важкий оберемок рослин, пенсіонер уже приготувався перевантажувати його на тачку, як раптом помітив, що серед зелені кишать якісь дрібні рибки з пишними хвостами, котрі переливаються всіма фарбами веселки. Таких дачникові зроду не доводилося зустрічати ні в Дніпрі, ні в його притоці Кошовій. Тому він подумав, чи не можуть вони виявитися небезпечними, й викликав «на консультацію» сусіда — той усе життя рибок розводив і розбирався в них краще, ніж винятково «сухопутний» зварник. Той тільки глянув на виловлений «скарб» і миттєво визначив, що в українській річці дачник примудрився наловити... гуппі — найпопулярніших акваріумних рибок із тропіків!

«Хотілося б за допомогою редакції почути думку фахівців про те, чим загрожує поява в наших водоймах екзотичних риб. Я вже дивився по телевізору, як десь у Дніпропетровській області на Дніпрі виловлювали піраній, а тепер на власні очі побачив, що незрозумілу живність можна просто граблями витягти поруч із власною дачною ділянкою. Це вже наводить на сумні міркування: ляща і щуку, якими Кошова років десять тому просто кишіла, тепер і сітками не виловити, а всякі гуппі з піраньями мало не самі в руки лізуть», — дивується давній передплатник «Голосу України» Микола Саливоненко.

— Я не сумніваюся, що ті само гуппі, та й деякі інші види флори та фауни в низов’ях Дніпра з’явилися саме «з легкої руки» акваріумістів. Акваріум маленький, його мешканці мають властивість розмножуватися або рости й надто збільшуватися в розмірах, от їхні господарі й скидають «надлишки» в будь-яку водойму, що перебуває поблизу. У нас на факультеті за останні три роки вже накопичилася ціла колекція виловлених неподалік від Херсона «чужинців»: у ній три піраньї вагою в півтора-два кілограми, дві 200-грамові тиляпії. Одне втішає: у Дніпрі більшість вихідців із теплих річок доживає тільки до початку зими: за температури води нижче плюс тринадцять градусів за Цельсієм вони гинуть, — пояснив декан рибогосподарсько-екологічного факультету Херсонського державного аграрного університету, доктор сільськогосподарських наук Ісаак Шерман. — Однак сам факт того, що мешканців акваріумів випускають у зовсім невластиве їм середовище перебування, свідчить про вкрай низьку екологічну культуру людей: адже «прибульці» можуть завдати колосальної шкоди всій екосистемі головної української річки.

На жаль, далеко не всі вихідці з акваріумів є для нас суто тимчасовою загрозою. Років п’ятнадцять тому, приміром, про сонячного окуня (мешканця водойм США) у нас мало хто чув, не кажучи вже про те, щоб побачити. Уперше сонячний окунь, або царьок, з’явився в низов’ях Дніпра на початку 90-х років минулого століття. А нині ця яскрава рибка, що поїдає ікру аборигенних видів риб, розселилася майже по всьому Дніпру. Прорвавшись якимсь чином через каскад ГЕС, вона дісталася навіть до Києва! Така водорость, як елодея канадська, також призначалася для акваріумного розведення, а тепер бар’єри з її заростей буквально «душать» притоки Дніпра, «розбиваючи» течію і сприяючи заболочуванню річечок і проток.

І небезпечна «навала іноземців» триває: нещодавно пресу облетіла інформація про впіймання в районі Дніпропетровська китайських волохаторуких крабів з розмахом лап до двадцяти сантиметрів — чи то якийсь акваріуміст «поділився із природою», чи то судно типу «річка—море», що йшло мимо, нишком злило в річку баластові води з його личинками.

Краби, на відміну від тієї ж піраньї, людьми закушувати звички не мають, однак якщо вони розмножаться у Дніпрі й обживуть Каховське море, то перетворяться на нежартівливу екологічну проблему — будуть улаштовувати свої нірки в глинистих берегах і провокувати їхнє обвалення. А на зміцнення прибережної зони руко-творного водоймища держава й так щорічно витрачає десятки мільйонів гривень!

Об’єктивності заради варто зауважити, що «відмашку» суцільному «засмічуванню» вітчизняних прісних водойм дали аж ніяк не акваріумісти, а сама держава. Ще в 70-ті роки минулого століття, коли після будівництва дамби Каховської ГЕС намітилася проблема заростання водоростями й заболочування низов’їв Дніпра, тут успішно акліматизували строкатого (китайського) товстолобика та білого амура, які взялися з апетитом виїдати зелену масу, виправляючи якоюсь мірою помилки людського господарювання. Хоча в багатьох європейських країнах і США той-таки товстолобик уважається бур’янистою рибою, на півдні України його із задоволенням уживають в їжу, до того ж у всіх видах. І хоч як парадоксально, саме завдяки хижацькому вилову товстолобик не встигає виїсти всю дніпровську флору, що служить притулком для малька й субстратом для нересту — його самого виловлюють раніше.

У «підвішеному стані» перебуває ще один експеримент із впровадженням в українську екосистему абсолютно далекого їй виду риб — американського веслоноса, що вважається віддаленим родичем осетра. Його ще в часи СРСР завезли на Дніпровський осетровий виробничо-експериментальний завод під Херсоном і «вбухали» десятки мільйонів гривень на відпрацювання технології вигодовування плідників, штучного нересту й вирощування малька. З веслоносом начебто час щось вирішувати, але, з огляду на уроки минулого, дозволу на його випускання у Дніпро не дають, і пустити весь косяк зі ставкового комплексу «під ніж» теж не дозволяють — грошей шкода. Хоча кажуть, що й веслоносів у Дніпро-Бузькому лимані рибалки теж нещодавно бачили: ймовірно, черговий доброзичливець вирішив перевірити його на виживання за рахунок жалюгідних залишків природних ресурсів Дніпра, що гине.