Саме це ми змогли зробити на легендарному «Південмаші». Помацати зачохлену... ракету, яка через кілька днів злетіла з морської платформи на екваторі в Тихому океані!
Майже 500-тонна красуня у потрійному спеціальному покривалі готувалася відбути нічним літерним потягом до Миколаєва, де її повантажать на морський транспорт. А перед нами тим часом відчинив двері цех головного складання, екскурсію яким провів його начальник Василь Нестеренко.
Ракета космічного призначення «Зеніт-3 SL» спроектована ДП «КБ «Південне». Першу і другу ступені розроблено теж КБ «Південне» і виготовлено на ДП «ВО Південмаш» разом з українськими та російськими підприємствами. Третю ступінь розроблено і виготовлено ракетно-космічною корпорацією «Енергія» (Росія).
Цього разу в космос злетіла 33-тя ракета нового покоління, що випускається на «Південмаші» з 1997 року. Наш гід розповідає: «Були часи, коли здійснювали по 4—6 пусків на рік. А бувало, що за рік не зробили жодного. І тільки два пуски — невдалі. До речі, на заводі вважають, що невдачі з російськими партнерами слід ділити навпіл.
А ось у цьому приміщенні, куди прийшли журналісти «Голосу України», «народжуються» ракети. Їх складають на спеціальних столах і переміщують цехом на рейках. Важливо підкреслити, що всі ступені південмашівської ракети-носія «Зеніт» працюють на нетоксичних компонентах палива і є найбільш екологічно чистими.
На орбіту!
«Маленька» деталь. Щоб подолати земне тяжіння, потрібно підняти в повітря 470-тонну громадину — для того, щоб використати близько 6 тонн корисної ваги — сам супутник з необхідною апаратурою, який і виводиться на навколоземну орбіту.
У проекті «Sealaunch» («Морський старт») Україна, завдяки «Південмашу» і КБ «Південне», є повноправним партнером. У цьому проекті також беруть участь Росія (виготовляє двигуни) і Норвегія (надає платформу). Процентне співвідношення приблизно однакове.
Але перш ніж отримати прибуток від запуску ракети-носія, а це близько 40 млн. дол., її потрібно виготовити, налагодити і випробувати — усі передпускові роботи здійснюються на заводі. І ці чималі кошти підприємство змушене шукати самостійно.
— Наша найважливіша проблема — брак коштів, — розповідає головний інженер «Південмашу» В’ячеслав Дюков. — За весь час незалежності України не одержали жодного державного замовлення. Але ж ми — державне підприємство! Разом з Національним космічним агентством намагаємося розв’язати це питання, але поки що жодна із програм не дає результату.
Мало не єдиний результат: бразильське замовлення — створюємо новий ракетний комплекс «Циклон-4». Але на ринок космічних послуг Україна має пробиватися швидше й активніше...
Така от «Попелюшка»
Торік Президент підписав податкові канікули для підприємства на п’ять років, що позитивно позначилося на нашому бюджеті й платоспроможності, розповідає В’ячеслав Дюков. Завдяки цьому на заводі з’явилася молодь — взяли на роботу близько 300 людей, пішло — лише 14. Молодим надаємо соціальний пакет, сім’ї — окрему кімнату в гуртожитку. Із урахуванням пільг стартова зарплата становить 2500 грн.
Воістину «космічна» зарплата для такого підприємства! Але тут і цьому раді. Кажуть, що кількість ракетних замовлень з початку року зросла удвічі. І перспектива бачиться досить виразною. Принаймні на найближчі 5—10 років. А після неясних 90-х, коли на заводі залишилося із майже 60 тисяч 11 тисяч працюючих, на довше тут і не загадують...
Нарікають, що мало замовлень також на шасі для авіації, на те, що в Україні складають польські, китайські, білоруські трактори, тоді як на заводі майже згорнуто власне тракторне виробництво. Трактори марки «ПМЗ» відомі в усьому світі, їх досі замовляють на заводі арабські країни. Але ринок зайнятий і потрібне сильне лобі на державному рівні, щоб повернути вітчизняного споживача. Тим паче що підприємство має цікаві нові розробки в цій сфері.
Зовсім неофіційна частина...
Не скажеш, що представники «Південмашу» під час офіційної зустрічі з журналістами були нещирі. Але часто буває, що поза цими рамками розмова виходить значно відвертішою, хоча й, з цілком зрозумілих причин, на умові анонімності. Цікаво, що наші співрозмовники дружно шкодували за часами, коли «Південмашем», а потім і Україною «командував» Леонід Кучма — от коли був порядок! У жодне порівняння не йде, що тут було, і що залишилося. За останнє десятиліття, вважають вони, «Південмаш», та й країна втратили щонайменше п’ять років у космічному розвитку.
І хоча нинішня влада надає більше уваги потребам заводу, однак державних замовлень як не було, так і нема. Тільки зараз повернулися до договорів, укладених ще за Кучми — 2003 року.
Крім космічної програми, підприємство могло б виробляти ще й продукцію для інших галузей економіки. Але знову-таки державних замовлень на неї немає. Хоча передусім треба все-таки розбудовувати головний напрям — ракетно-космічний, а не перетворюватися на агрегатний завод...
І насамкінець. Складальний цех «Південмашу», де ми побували, створює враження нереальності того, що відбувається: як суто візуальне, так і наповнення його насправді космічним змістом. Як повинні жити люди, які створюють таку неймовірну техніку? Як живуть матеріально громадяни, котрі не просто сидять на незліченних багатствах цього регіону, а й створюють їх?
А як вони можуть жити, одержуючи таку навіть збільшену зарплату?
Довідка «Голосу України»
Україна входить до п’ятірки космічних держав світу саме завдяки «Південмашу» і КБ «Південне». Підприємство активно співпрацює сьогодні з провідними компаніями космічної галузі США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Бразилії. Воно здійснює зовнішньоекономічну діяльність із 27 країнами, а продукція заводу широко відома в усьому світі. Це ракети-носії сім’ї «Зеніт», «Циклон», «Дніпро», супутники «Січ-1», «Січ-2».
Факт
Першого червня 2012 року о 8 годині 23 хвилини за київським часом із плавучої платформи «Одиссей», що в Тихому океані в районі острова Різдва (Республіка Кірібаті), успішно стартувала ракета-носій «Зеніт-3 SL» з американським космічним апаратом (КА) Іntelsat-19 вагою понад 5 тонн.
Довідка «Голосу України»
14 липня 1978 року з конвеєра Південного машинобудівного заводу зійшов мільйонний трактор дніпропетровського виробництва. Тоді трактор марки «ПМЗ» уважався одним із найкращих у СРСР і експортувався майже до 40 країн світу. На 1 січня 1994 року тут виготовлено 1 824 828 тракторів, 250 тролейбусів, 22071 піч СВЧ, понад мільйон кухонних комбайнів «Мрія», більш як 4 млн. дитячих велосипедів «Гном» і близько 5 млн. складних парасольок.
Ви бачили ракету всередині? Ні? А ми бачили: вона ось така!
