Народний депутат України, член фракції «Блок Юлії Тимошенко-«Батьківщина», голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець (на знмку) під час зустрічі в Горлівці розкритикував Енергетичну стратегію України до 2030 року. «У стратегії не передбачено будівництво нових шахт, горизонтів, розміри фінансування», — підкреслив депутат.

Для Горлівки питання розвитку вугільної промисловості — доволі актуальне, як і для інших міст, де вуглевидобуток є містоутворюючою галуззю або ж у ній задіяна значна частина населення. «Шахта — це не тільки підприємство. Це ще й училища, технікуми, житловий фонд. Немає шахти — одразу немає за що утримувати все це, і населення змушено їхати до інших міст, а то й країн. Одна проблема тягне за собою інші. Закрита шахта — лихо для всього регіону. Адже внаслідок зупинки вуглевидобутку розвалюється інфраструктура, розмерзаються системи водо- і теплопостачання, підвищується безробіття, а з ним погіршується криміногенна обстановка, Крім того, набирають темп незворотні негативні екологічні процеси», — вважає парламентарій.

Михайло Волинець упевнений, що обмеження державного фінансування вугільних підприємств призведе до закриття шахт і появи нелегальних копанок, на яких ніхто не відповідає за загибель і травматизм людей, не сплачуються податки, а отже, лікарні, бібліотеки, житлофонд підтримувати немає за що. Місто гине. «Я виявив в одному населеному пункті, що діти не вчаться в школі, а працюють на цих копанках. Своєю незаконною, непосильною, з величезним ризиком для здоров’я та життя дитячою працею допомагають сім’ям вижити!» — зазначає депутат.

За його словами, ринок тіньового вугілля в Україні становить 5 мільйонів тонн на рік.

Михайло Волинець не залишив без уваги, що перебуває на розгляді у Верховній Раді законопроект Трудового кодексу. Цей проект, вважає депутат, містить норми, котрі суттєво обмежують права працівників.

Перша проблема — можливість збільшення робочого часу до 12 годин на день за рахунок змушеного очікування роботи або обліку часу відпочинку. Тобто роботодавець може в такий спосіб компенсувати неефективність в організації праці.

Друга проблема — використання технічних засобів контролю за працівниками, таких як відео- та аудіозасоби спостереження. Водночас не прописано умови зберігання й використання цієї інформації, що може створити можливість психологічного тиску на співробітників.

Третя проблема — збільшення випробного терміну до 6 місяців (нині — 3 місяці). Спрощується процедура звільнення: у триденний строк, без пояснення причин.

Четверта проблема, за словами політика, полягає в тому, що в разі відсутності на підприємстві колективного договору і профспілки роботодавець має право регулювати трудові відносини шляхом видання нормативно-трудових актів. Отже, стимулюється ситуація, що перешкоджає появі профспілки й колективного договору на підприємстві, тому що роботодавець в однобічному порядку може видавати нормативні акти, не погоджуючи їх із профспілкою, і за їхнє порушення не передбачена відповідальність. Тоді як за порушення колективного договору на даний момент існує штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів.

Є й п’ята, далеко не остання проблема: якщо відсутня профспілка, роботодавець може призначити уповноваженого з прав трудового колективу. Хто повірить, що довірена особа високого начальства захищатиме права працівників?

Депутат закликав працівників підприємств активно організовувати в колективах незалежні профспілки, а в разі обмеження прав — звертатися до правозахисних організацій, всіма доступними способами відстоювати власні права й тим самим розбудовувати громадянське суспільство знизу.

 

Донецька область.