Ми знаємо напевне, чому Дніпропетровську відмовили у прийнятті чемпіонату Євро-2012: очевидно, ті, хто це питання вирішував, зупинялися у тризірковому готелі з однойменною назвою.
Неймовірно, але тут стовідсотково зберігся радянський «типаж» такого закладу: працівниці реєстратури й досі не навчилися усміхатися гостям, на прохання поселити в номері з вікнами у двір зробили навпаки. А якщо врахувати, що, відчинивши, їх уже неможливо було зачинити, то «байкери», які прибули до міста на якесь своє збіговисько, здавалося, гасають по головах пожильців. Про москітні сітки в готелі не подбали, тож довелося здаватися на поталу всім кусючим, які залітали.
Вранці чекала ще не одна несподіванка: за роки нашої незалежності у готелі, власне, нічого не змінилося. Як і 20 років тому, у скрипучій шафі теліпалося кілька калічних вішаків, у ванній умивальник установлений на рівні колін, а з її чомусь високого порогу довелося мало не зістрибувати. Крім того, там не було розетки, а ті, що в кімнаті — радянського зразка — не приймали штепсель фена, виготовленого в Європі. Довелося «вмикати» логіку радянської людини: якщо телевізор «не наш», то й розетку повинен мати відповідну. Але де ж вона узагалі? Знайшли — за холодильником, де стирчав «трійник», а в ньому чомусь лише ... одна євророзетка. Тож, щоб увімкнути фен, довелося відсовувати холодильник від стіни.
Та це ще не всі спогади про минуле: у буфеті на сніданок пропонували два меню, жодне з яких не можуть споживати люди, які дотримуються дієти, а вибрати з обох те, що для них пасує, заборонено. От уже лихо та й годі з таким сервісом!
Гумор гумором, а питання постає: «Чому в Дніпропетровську вміють випускати суперракети, але не навчили службу побуту приймати гостей на такому само високому рівні?» До речі, вартість одномісного номера, в якому нам довелося зупинитися, близько 400 грн. на добу.
І насамкінець — порада: якщо кого гризе ностальгія за СРСР, то її легко позбутися, переночувавши у готелі «Дніпропетровськ». І ви швидко згадаєте все. Ага, ще: не забудьте прихопити давнього друга «командировочного» — кип’ятильник, бо чайника у номері теж немає...
