У Національному інституті раку нещодавно відбулася зустріч дітей, які подолали цю страшну хворобу. Уже п’ятий рік поспіль вони збираються тут, щоб підтримати одне одного та подякувати лікарям, які зробили неможливе.
— Я не знав, чи зможу вижити, а нині працюю, навчаюся, граю у футбол та знімаюся у фільмах, — розповідає колишній онкохворий Антон Цивінський. — У мене багато планів, так само як у всіх, хто пройшов через схожі випробування.
— Здебільшого причиною захворювання є порушення всередині організму, не спричинені жодними зовнішніми чинниками. Лише іноді до групи ризику потрапляють ті, чиї матері курили та вживали наркотики під час вагітності, — каже керівник дитячого відділення онкології Національного інституту раку Григорій Климнюк.
В Україні на 100 тисяч дитячого населення налічується одинадцять з половиною онкохворих. Майже така само статистика і в інших країнах Європи. Відрізняється лише державна фінансова допомога маленьким пацієнтам...
— Держава не може допомогти всім. Багато залежить від небайдужості людей, — переконує Григорій Климнюк. — Скрізь є волонтери, благодійні фонди, які повинні брати на себе відповідальність за допомогу в таких випадках.
Вл. інф.
