Генерал вугілля

Майбутній директор виростав у невеликому селищі Шевченко, поряд із однойменною шахтою. Батько Володимир Гурович, фронтовик і найдосвідченіший гірник, давав перші уроки професії й життя. У селищі кожен — як на долоні. Любов до праці, тяга до знань, готовність прийти на допомогу, стійкість перед труднощами — ці якості з дитинства вбирав у себе завтрашній керівник великого вугільного підприємства. Роздумів з приводу професії не було: звичайно ж, шахтар! Талант, покликання чи вибір епохи? І перше, і друге, і третє. Генеральний директор ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», народний депутат України четвертого скликання, депутат обласної ради декількох скликань, Герой України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Леонід Байсаров — приклад людини, яка проявила себе як неординарна особистість одразу в багатьох сферах.

Про його виняткову працездатність, міцну пам’ять і широкий кругозір ходять легенди. Він особисто розмовляє з кожним з десяти тисяч працівників шахтоуправління та проводить співбесіди з претендентами на роботу. Може поцікавитися у шахтаря, яку книгу той прочитав нещодавно, а в інженерно-технічного працівника — перевірити основи технічних знань. Він переконаний, що нешаблонність думок допомагає розширяти обрії, бачити далі й більше. Про Байсарова часто говорять як про керівника, який ставить нездійсненні завдання. І безмежно високі, на перший погляд, цілі під керівництвом генерального директора стають досяжними. ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» давно перевершило проектну потужність і стало першим підприємством вітчизняної вугільної промисловості, яке досягло торік рекордного обсягу видобутку 6,8 мільйона тонн. Підприємство впевнено посідає перше місце в Україні за рівнем навантаження на очисний вибій, який втричі перевищує средньогалузевий, і за рівнем продуктивності праці — у 3,5 рази вищий галузевого.

Своєю енергією, цілеспрямованістю, натиском він заряджає весь колектив. Коротке, але змістовне слово «генерал» визначає роль керівника у такій складній і часом небезпечній для життя справі, як видобуток вугілля. На шахті не буває півтонів і компромісів. Залізна дисципліна — гарантія безпеки праці. З одного боку, у виробничих питаннях, коли від його рішення залежать не тільки результати роботи підприємства, а й життя людей, Байсаров — строгий і вимогливий директор. З іншого боку, він знає ціну успіху та вміє гідно винагородити підлеглих. Саме «генерал» став родоначальником гарної традиції вручення гірникам автомобілів за ударну роботу. Серйозний крок для підвищення престижності шахтарської праці!

Незважаючи на звання, регалії й величезну зайнятість, він ніколи не втрачав зв’язку з рідним селищем і містом. У спілкуванні із земляками Леонід Володимирович — уважний, чуйний і вміє слухати співрозмовників. На прийом приїжджають навіть виборці з інших міст. Тому що впевнені: хто і вирішить складну проблему, то це — Байсаров. Він будує храми і відкриває дитячі центри, ремонтує школи і дитячі садочки, допомагає медикам і правоохоронцям, ветеранам і вихованцям інтернатів. А ще -спілкується з дружинами гірників та приводить дітей на екскурсії на підприємство. Він відповідає не тільки за долі працівників шахтоуправління, але й за долі їхніх родин, за майбутнє дітей, за розвиток міста, регіону, країни. Скажемо прямо: таких керівників, які готові звалити на свої плечі увесь тягар відповідальності, сьогодні зустрінеш нечасто. Тому до генерального директора і депутата з повагою ставиться будь-яка аудиторія — від кімнати шахти, де роздають наряди, до засідань обласної ради.

В оцінці своїх досягнень ювіляр небагатослівний і підкреслює роль людей, з якими працює пліч-о-пліч. Захоплює вміння генерального директора бачити на багато років наперед. Коротко, але змістовно співрозмовник окреслює пріоритети у розвитку підприємства й галузі в цілому.

— У складний період 90-х розпочалося наше співробітництво з концерном «Енерго» (сьогодні — ПрАО «Донецьксталь» — металургійний завод»), який очолював Віктор Леонідович Нусенкис — професійний промисловець, який відмінно знає всі нюанси виробництва. На шахту прийшов реальний інвестор, що володіє технологією підвищення не тільки рівня виробництва, але і його безпеки, який постійно перебуває у пошуку ринків ефективного збуту продукції, зацікавлений у довгостроковому співробітництві з партнером. В умовах високого ризику інвестування у таку депресивну галузь, як вугільна, концерн не тільки взяв на себе зобов’язання з розробки й реалізації програм підтримки та відновлення шахтного фонду, впровадження передової техніки і технології, але й зміг створити на шахті умови для успішного освоєння інвестицій.

Плідна робота з інвестором дала змогу шахті провести технічне переоснащення і впровадити прогресивні технології, забезпечити виробництво матеріально-технічними ресурсами, вчасно виплачувати заробітну плату, вирішувати соціальні питання колективу і членів родин гірників. Регіон одержав нові робочі місця та фінансові надходження у місцеву казну, а держава — приплив коштів у бюджет країни. Позитивний досвід співробітництва спростував сформований стереотип про безперспективність інвестування в українські вуглевидобувні підприємства.

— Сьогодні шахтоуправління реалізовує чергову програму розвитку, яка дасть змогу ввести в експлуатацію додаткові виробничі потужності обсягом 5 мільйонів тонн за рік. За масштабами це дорівнює будівництву нової шахти. Ідуть проектні роботи щодо шахтного стовбура № 3 блоку 

№ 11 із промисловим запасом вугілля 42 мільйона тонн. Введено в експлуатацію найсучаснішу в Україні когенераційну станцію для отримання з метану електричної й теплової енергії. Переконаний, майбутнє — за комплексною розробкою родовищ, коли підступний супутник гірників — метан — стає корисним ресурсом, додатковим джерелом енергії. Це шлях, яким має іти вугільна промисловість.

— Коли на промисловій площадці шахти розпочалося спорудження храму, коли у Красноармійську будували і вводили в експлуатацію об’єкти соціально-культурного призначення, а в самому шахтоуправлінні замислювали програми, орієнтовані на підтримку іміджу професії, сімейних цінностей та інші, — ми розуміли, що плоди всієї цієї роботи проявляться через багато років. Для шахтоуправління «Покровське» головним є не кількість тонн видобутого вугілля, не кілометри гірських розроблень, а людина. Вирішуючи численні соціальні завдання — як для своїх співробітників, так і для жителів регіону, — шахтоуправління конкретними справами показує, що можна турбуватися не тільки про виробничо-економічний добробут, але й про кожного члена трудового колективу, про благополуччя жителів міста. Ще у 1998 році з ініціативи трудового колективу було створено Благодійний фонд «Надія». «Милосердя вище справедливості» — такий його девіз. Діяльність фонду здійснюється за багатьма напрямкам: допомога храмам, самотнім матерям, багатодітним родинам, ветеранам, інвалідам, пенсіонерам, підтримка талановитої молоді. У мікрорайоні «Лазурний» споруджено і діють, як єдиний організм, православний храм та унікальний дитячий центр. Ми можемо і маємо протиставити насильству, жорстокості, аморальності — віру, духовність і людяність.

У ці дні Леонід Володимирович Байсаров відзначає своє 65-річчя. Теплі відгуки і побажання на адресу ювіляра висловили керівники області, колеги з парламенту та обласної ради, партнери і соратники.

«За роки співпраці у Верховній Раді України і в особистому спілкуванні я знаю та ціную шановного Леоніда Володимировича як розумну, сильну, цілеспрямовану й відкриту людину. Завдяки глибоким знанням, високій працездатності і людській порядності йому вдалося досягти блискучих професійних результатів, заслуживши високе звання Героя України. Його ім’я знає вся країна, і він — з тих людей, чия сумлінна робота, інтелект, талант не просто визнані й шановані, але незмінно асоціюються з поняттям надбання батьківщини, вірою в розвиток і процвітання України.

Шановний Леоніде Володимировичу! За вами — безліч досягнень, і я впевнена: Вам до снаги зробити ще дуже багато добра для української держави. У день Вашого ювілею від щирого серця і всієї душі бажаю міцного здоров’я, невичерпної енергії, душевного спокою і великих звершень».

«Леонід Володимирович — це близька мені за духом і життєвою позицією людина. Абсолютний лідер, беззаперечний авторитет в організації багатотисячного колективу, який глибоко під землею добуває «чорне золото» у дуже небезпечних і складних умовах.

Розум, талант, невпинна творчість, величезна працездатність цього керівника надихають і є прикладом не тільки для молодого покоління, але й для керівників усього Донбасу. Дорогий друже, бажаю тобі нових вершин і нових досягнень у твоїй нелегкій шахтарській праці!»

«Шахтоуправління «Покровське» — одне з кращих підприємств у регіоні: і за обсягами видобутку вугілля, і з погляду ставлення до справи, організації виробництва. Таких людей, як Леонід Володимирович, небагато, але завдяки їм і славиться Донбас. Приємно, що такі керівники у нас є. Як депутат обласної ради, він допомагає в обговоренні й виробленні шляхів рішення не тільки завдань промислового виробництва, але й соціально-економічних проблем. У цей знаменний день я бажаю ювілярові насамперед здоров’я, успіхів, щастя, реалізації планів та ідей. А головне — підтримки цих ідей з боку людей, які працюють поряд. Без такої допомоги не може обійтися ніхто, незалежно від посади. І коли є підтримка близьких, команди, схвалення соратників і однодумців, — це дає заряд бадьорості, енергії та натхнення на нові звершення».

«Леонід Володимирович — людина, яку я глибоко поважаю і просто люблю. Це надзвичайно талановитий керівник: сильний, розумний, цілеспрямований, який не боїться брати відповідальність на себе. Справжній чоловік, по-іншому не скажеш! У день ювілею бажаю тобі, дорогий колего, успіхів і здоров’я. Бережи себе, свою родину і свою шахту!»

«Це унікальна людина, Гірник з великої букви, глибоко відданий своїй справі й своєму колективу. І високе звання Героя України, яке він носить, — не просто слова. Генеральний директор шахтоуправління «Покровське» — справді герой, який щодня підтверджує репутацію керівника кращого вугільного підприємства країни. Дорогий Леоніде Володимировичу! Радіємо твоїм успіхам і захоплюємося твоєю мужністю. Ми завжди поряд з тобою!»

«Леонід Володимирович Байсаров — із плеяди тих, кого називають «червоними директорами». Але за умінням керувати великим підприємством він перевершує багатьох «риночників». Це перше, що вигідно відрізняє його від інших. Друге — неймовірна працездатність і вимогливість, і до себе — у тому числі. Генеральний директор шахтоуправління — максималіст і перфекціоніст. Планку перед підлеглими ставить завжди дуже високу. Додайте сюди глибоке знання справи, вникнення у процеси до дрібниць, — за рахунок цього і досягається результат вищий від очікуваного.

У певному значенні він — людина, не для всіх «зручна»: не стане іти на компроміс, якщо йдеться про виробництво. І ті обсяги добового видобутку, які дає шахтоуправління, змушують погоджуватися з генеральним директором навіть опонентів. За два роки співробітництва нашої компанії із шахтоуправлінням обсяг виробітку, який проходить за місяць, збільшився в 2,5 рази. Головна складова цього успіху — вимогливість з боку керівника підприємства, його допомога, консультації. Зізнаюся, коли ми тільки починали працювати, навіть не підозрювали, що здатні на такі темпи. Змогли. І все одно це — не межа. Постійна невдоволеність досягнутим, яка властива Леонідові Володимировичу, його бажання зробити ще краще, ще більше, і змушують рухатися вперед усіх, хто з ним поруч».

«Леонід Володимирович — новатор і генератор ідей. Він завжди знайде вихід з будь-якої ситуації завдяки своєму нестандартному підходу до всього. Для нього не існує дріб’язків, для нього важливо все. Це стосується й організації виробництва, і рішення будь-яких життєвих питань. Він дуже вимогливий і педантичний, але в першу чергу до самого себе — справжній працелюб. Вважаю, що такі люди, як він, які ставляться до своєї роботи з повною самовіддачею, — рідкість. І дуже важливо те, що його здобутки у розвитку вугільної промисловості України й багаторічна самовіддана праця не залишилися непоміченими з боку вищого керівництва держави.

Крім цього, важко переоцінити талант Леоніда Володимировича як мудрого вчителя. На мій погляд, одна з головних його якостей — вміння передавати свої знання і вміння як колегам, так і учням. Всі, кому довелося з ним працювати, одержали безцінний досвід, осягнувши всі ази гірничої професії, які, повірте, не знайдете у жодному підручнику».