Газета «Голос України» — спонсор екологічної експедиції з вивчення ситуації на ріцчі Айдар, ініціатором та організатором якої став голова Денежниківської сільради Сергій Артьомов. Його підтримали члени громади — рибалка-любитель Василь Зубовський та єгер Віктор Кравцов, а також учасник трьох експедицій Айдаром журналіст Володимир Мартинов і його донька Оксана. У такому складі експедиція й вийшла в подорож на багатомісному човні.
Загалом обстежено півтора кілометра річки. Це перший етап програми. Команда продовжить роботу наприкінці липня. Потреба в докладнішому обстеженні є. Останніми роками на річці в бага-
тьох місцях стаються затори, що з’явилися через природні зміни й активну життєдіяльність... бобрів. Їхня популяція так розрослася, що повалені ними дерева перекривають русло, заважають течії та рибі. Кажуть, Айдар зменшив свої рибні запаси, а це не йде йому на користь.
Експедиція має намір досліджувати екологічну ситуацію, що склалася на річці в районі села Денежникове, достукатися до владних структур, природоохоронних організацій — щоб спільними зусиллями оздоровити одну з головних річок регіону. Сил однієї громади Денежникового не вистачає. Приміром, для ліквідації заторів потрібна важка техніка, для регулювання чисельності бобрів — спеціальна програма, котра визначить, що з ними робити. Якщо їх розселятимуть, необхідне відповідне фінансування. Також експедиція щодо Айдару вивчала можливість для прокладення туристичного маршруту річкою зі Співаківки до Денежникового.
Учасники експедиції готують матеріали для природоохоронних організацій, лісомисливських господарств. Сільський голова Сергій Артьомов — в пошуку екологічних грантів міжнародних організацій, за допомогою яких можна розв’язати частину проблем Айдара. Сподіваємося, що публікація в парламентській газеті допоможе Денежниківській громаді добитися в цій справі успіхів.
Розповідь про експедицію ми довірили наймолодшій її учасниці — дев’яти-класниці школи-гімназії Оксані Мартиновій.
Алла АНТІПОВА, власний кореспондент «Голосу України» в Луганській області.
Дивовижне поруч
Ви бачили, як цвітуть білі річкові лілії? Я прожила вже 14 років, але таке диво побачила вперше. До того ж у себе на батьківщині. Першим бажанням було зірвати квітку, але Василь Іванович Зубовський — учасник нашої експедиції — попередив:
— Лілії дуже скоро зав’януть, а їх на річці зовсім мало. Давай помилуємося цією красою з човна.
Ми підпливли ближче, і я поклала собі на долоню цю дивовижну квітку, про яку у світі ходить стільки легенд. Від неї йшла якась незвичайна благодать.
— От бачиш, яка прекрасна природа у своєму природному стані. Вона багато чого може дати, якщо її берегти, якщо їй допомагати, — каже Денежниківський сільський голова Сергій Миколайович Артьомов.
Ми просуваємося вгору за течією річки на невеликому й хитливому човникому до річкових заторів — кінцевої мети експедиції. Ще на березі я запитала в Сергія Миколайовича:
— Чому необхідна експедиція? Адже можна було просто скупатися на пляжі або половити рибу.
— Звичайно, можна. Але для нас важливе вивчення ситуації на Айдарі в рамках розробки стратегії розвитку туризму на території села Денежникове. Ми працюємо над програмою «АИСТ» («Агентство вивчення і збереження території»). Сьогоднішня мета — промоніторити ситуацію на річці Айдар, провести загальний аналіз екологічного стану. Для цього залучили людей, які чудово знають річку. Ми раді, що з нами сьогодні й ти. Адже саме вашому поколінню потрібно буде вирішувати дуже складні проблеми, які виникнуть у найближчі десятиліття.
...Човен легко сковзає водною гладдю. Лівий берег ховається за високим очеретом, а правий потопає в зелені дерев — верби, осики, тополі, дуба, клена.
— Далеко? — запитую.
— А отам бачиш два обгорілі дерева? — показує Василь Іванович. — Приблизно в тому місці, за вигином річки, і буде перший завал.
— А там що, була пожежа?
— Та ні, блискавка вдарила кілька років тому. Від її прямого влучення дерева спалахнули, як стіг сіна. Почалася злива, а дерева горіли, мов свічки. Я тоді був на річці. Видовище не з веселих: темрява, вітер, дощ. А на тлі всього цього — полум’я, що розлітається разом із падаючими гілками.
Наступи на пляшку
Річку перегороджували дерева, що впали й утворили перший затор. Ми спробували обійти скупчення гілок під правим берегом — і це вдалося. Але за 40—50 метрів — черговий завал, серйозніший.
— Тут нещодавно якісь туристи спробували сплавитися річкою із села Співаківка, — посміхнувся Віктор Якович. — Пройшли вниз за течією кілометра півтора від Співаківського моста — і все, ходу немає. Байдарка — легка, ніжна. По таких загатах її не протягти, пошкодити можна. Довелося туристам взяти човники на плечі та пройти з ними до самого пляжу. А там викликали машину й поїхали.
Наша команда до цього була готова, і перед черговим завалом Володимир Мартинов узяв до рук сокиру.
...Рубати дерева з човна — справа нелегка. Тому частина групи зійшла на берег. Поруч був тихий, затишний пляж з «тарзанкою». Можна, вхопившись за ручку, закріплену на кінці троса, що звисає з гілок, розкачатися й шубовснути в воду. Але тільки-но ступили на берег, зрозуміли, що до відпочинку далеко. Біля згаслого багаття валялися порожні пляшки, обривки паперу. Сергій Миколайович зітхнув:
— У Польщі проводять акцію, що називається «Наступи на пляшку». Її сенс у тім, щоб зібрати якнайбільше пляшок, викинутих ось такими горе-відпочивальниками. Тут, на березі, понад десяток пляшок, вони, звісно, в пакет не помістяться. А якщо відкрутити пробку, наступити на пляшку і пробку закрити, то пляшка буде у вигляді млинця. Таких «млинців» ми в пакет ще з десяток укладемо.
Він нахилився до пластмасової пляшки, і в пакеті для збору сміття опинився перший «улов». Перший, але далеко не останній. Мартинов і Зубовський пробилися на чисту воду, але одразу наштовхнулися на велике скупчення пластмасових і скляних пляшок. Одного пакета виявилося мало.
Усі захопилися роботою, й тут у човен влетів... щупачок. Він перестрибнув через борт, плюхнувся на днище й відчайдушно спробував вискочити. Та не вийшло. Василь Іванович кинувся йому на допомогу, а Артьомов посміхнувся:
— Схоже, рибі у воді повітря не вистачає.
Зубовський узяв рибину в руки й пустив у річку:
— Пливи...
Куди подітися річці від людей
...Сонце зникає за верхівками дерев. Настав час повертатися. Забравши пакети зі сміттям, ідемо вниз за течією на свою «базу». Тут підбиваємо підсумки. Я беру в ініціаторів експедиції коротке інтерв’ю.
— Яке ваше враження від сьогоднішнього походу?
— Двояке, — відповів Мартинов. — З одного боку, тішить, що проблеми Айдара ще комусь не дають спокою. Було б непогано, якби ініціативу денежниківців підхопили всі сільради, чиєю територією протікає річка. Дуже важливо, що денежниківська громада порушує питання про збереження та очищення річки. Але вся Україна потребує конкретної програми допомоги малим річкам. Гадаю, така програма повинна прийматися на державному рівні. Ми не такі багаті водними ресурсами, щоб не звертати увагу на мільйони тонн прісної води, життєво необхідної нашому регіону. Вода в нас справді дуже чиста. В останній експедиції 2003 року ми готували їжу винятково на річковій воді. Але Айдар приходить у запустіння: міліє, заростає очеретом, страждає від завалів. У місцях потужних заторів посередині річки вже є острівці з рослинністю. Куди подітися воді?
— А кажуть, що вода скрізь собі дорогу проб’є.
— Так, проб’є. Але дивіться, отам, біля берега, дерево вже висить над водою. Отже, вода шукає, де їй легше пройти. Дерева, що впали у воду, ніби спрямовують потік убік. Збільшується швидкість води й інтенсивність підмиву берегів. Ось вам перша небезпека. Друге. Дерева, що впали, гниють і виділяють метан, який спалює кисень у воді. Тому жодна риба там не виживе. Здається, вона звідти пішла туди, де їй легше дихається.
— У місцях заторів ми виловили багато порожніх пляшок. Це не дивує?
— Уже не дивує. Психологія обивателя залишилася колишньою. Ну що заважає людині, якщо вона взяла із собою пластикову пляшку з водою, принести цю пляшку додому й покласти у сміттєвий бак? Нічого. Але ж залишають. От ми два пакети таких пляшок виловили. А через тиждень усе повториться. Дуже важливо, щоб боротьба за чистоту велася ще з дитячого садка, зі школи, щоб кожен розумів, що він відповідає за природу. Що залишиться вашому поколінню? Що зможете зробити ви для того, щоб ваші діти любувалися своєю річкою через 50 років? Мені б дуже не хотілося, щоб наша річка Айдар зникла з карти.
— Наша експедиція перша, але не остання, — каже Денежниківський сільський голова Сергій Артьомов. — Мені особливо приємно, що інформаційним спонсором виступає таке серйозне видання, як газета Верховної Ради «Голос України». Вона виділила форму для членів експедиції, кошти для її проведення. Хочеться вірити, що серед читачів шанованого видання знайдуться люди, яким небайдужа доля малих річок, які зможуть надати нам допомогу. А допомога потрібна. Уже нині зрозуміло, що одними сокирами затори на річці не розтягнути. Отже, потрібні бензопили, техніка для трелювання дерев на суходіл. Дерева, витягнуті з води, плануємо порізати й завезти гостро потребуючим того ветеранам. У плані розвитку села — організувати зону «зеленого туризму». Адже є всі умови: річка, чисте повітря, вирощування екологічно чистих продуктів. Нині Денежникове — одне з небагатьох сіл на Луганщині, де збільшується дійна громадська череда, значить, гостям ми завжди зможемо запропонувати свіже молоко.
— А що ви робите самі для того, щоб річка стала чистіша й привабливіша?
— Ми підняли громаду на захист річки. Щорічно в рамках акції «Зробимо Україну чистою» проводимо свою акцію — «Зробимо село Денежникове чистим» і всім селом виходимо на прибирання берегів: школярі, дорослі, пенсіонери. Особливо тішить, що охоче підтримує нас молодь. Ми перші (і поки що єдині, здається) в районі уклали договір із Сєверодонецьким підприємством «ПАКТ». Воно поставило нам три контейнери для збору пластикових пляшок. Уже п’ять разів «ПАКТ» забирав продукцію на переробку. Користь подвійна: і територія села стає чистіша, і грошики, нехай невеликі, надходять до бюджету ради. А тепер давайте доведемо завершення експедиції до логічного кінця.
Із цими словами Сергій Миколайович узяв пакети й попрямував до контейнерів, які встановлено біля магазина села Денежникове. Взяла пакет і я...
Довідково
Назва Айдар у перекладі із кримськотатарської мови означає Місячна річка. Це лівий приток Сіверського Дінця, тече по чотирьох районах Луганщини й у Бєлгородській області. Довжина — 264 кілометри, площа басейну — 7420 квадратних кілометрів. Ширина долини біля верхів’я — 2—5, у нижній течії — до 6 кілометрів. Русло на значній протяжності — це чергування плес (глибина — 4—7 метрів) і мілководних перекатів (0,2—0,4). Ширина Айдару в низов’ї — до 50 метрів.
