Продуктивною та напруженою видалася третя частина чергової сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, на якій більше чотирьох років у складі постійної делегації Верховної Ради Україну представляє народний депутат Микола Шершун. Він поділився враженнями від роботи цієї поважної міжнародної інституції.
— На засіданнях йшлося про вплив світової економічної кризи на місцеві та регіональні органи влади, про проблеми демократії та роль держави в Європі, обговорювали парламентарії й питання захисту прав мусульманських жінок, мігрантів і біженців, а також низку інших надважливих для соціокультурного та економічного розвитку європейських країн питань. А я цього разу у своїх виступах говорив про те, яку загрозу для демократії та соціальних свобод несуть жорсткі заходи економії, а також про вплив світової економічної кризи на місцеві та регіональні органи влади.
— Невже й у стабільних європейських країнах почали говорити про кризу демократії? Чим це викликано?
— Ні для кого не секрет, що лише гідний рівень життя дає змогу утримувати в суспільстві сталу систему цінностей і, в тому числі, дотримуватись демократичних принципів. І навпаки — зниження життєвого рівня призводить до появи радикальних настроїв серед населення.
Звісно, що економічна криза, яка зачепила благополучні, на перший погляд, європейські країни, змушує шукати можливості для економії, а це може згубно вплинути на соціальну сферу. Вже сьогодні ми спостерігаємо (і в нашій країні, зокрема) зменшення довіри до політиків і влади. Для вирішення цієї проблеми саме владі варто більше уваги звертати на розбудову громадянського суспільства, шукати шляхи співпраці, вибудовувати діалог із громадськими організаціями. Можливо, й вони підкажуть, що варто робити для економічного зростання. Переконаний, що зменшення соціальних видатків у кризу — це не вихід, хоча, на перший погляд, так і може здаватися. Наслідки можуть бути значно серйозніші. Тому, на мою думку, потрібно шукати нові шляхи, напрями для розвитку, внутрішні незадіяні ресурси.
— На вашу думку, наскільки такі загрози реальні?
— Добре це чи погано, але сьогоднішня Європа, я маю на увазі в першу чергу країни ЄС, — це вже не та Європа, що була вчора. Економічна криза змусила навіть потужні і стабільні країни замислитися, що ринкова економіка сама по собі — це не панацея, якщо нівелюється роль держави. Прикро, що в пошуку порятунку ці країни почали вживати заходи жорсткої економії. На сьогодні низка провідних європейських країн, як-то Німеччина, Австрія, Італія, не підписали Переглянуту Європейську соціальну хартію. Так вони дозволили собі зменшувати соціальні стандарти. Це, на мою думку, дуже тривожний дзвінок. Оскільки відкритим залишається питання, чи зможуть країни, які не ратифікували Переглянуту Європейську соціальну хартію, гарантувати хоча б мінімальний рівень соціальних стандартів, коли будуть приймати рішення щодо своїх бюджетів? Зрозуміло, що це не поліпшить настроїв у суспільстві. Тому криза демократії — це зовсім не примарна загроза.
— Проблема глобальна і може набути загальноєвропейського масштабу. Чи пропонувалися якісь шляхи її вирішення?
— У нас досі є куточки податкового раю для бізнесу. Мабуть, настав час використати їхні резерви для допомоги економікам окремих країн. Адже бізнес повинен платити податки, а не ховатися у чужих країнах. У свою чергу, на батьківщині потрібно заохочувати до праці. Для прикладу, Україні треба відходити від штучних бюрократичних перепон. Про це постійно говорять наші бізнесмени, про це йшлося і на моїй останній зустрічі з представниками малого та середнього бізнесу в місті Сарни на Рівненщині. Я переконаний, що треба розширити повноваження місцевих органів влади, зробити прозорим і зрозумілим податкове навантаження, оптимізувати контролюючі структури. Зрештою, домогтися того, щоби перевірки сприяли налагодженню легального бізнесу, а не відбивали бажання взагалі ним займатися.
Окремо хочу згадати і про молодь, яка в період кризи страждає найбільше. Відсутність гарантованого першого робочого місця робить її неконкурентоспроможною на сучасному ринку праці. Відтак з’являється ціла армія незадіяних перспективних молодих людей. А саме ці ресурси варто спрямовувати на відновлення економічного потенціалу країни. Бо, створюючи сприятливі умови для молоді зараз, ми забезпечуємо стабільність і процвітання країни в майбутньому.
Записала Світлана ГОРОШКО.
