До минулого року на 25-кілометровому приміському маршруті «Суми—Хотінь» були зайняті два приватні автоперевізники — Іван Торяник та Василь Коморний. Перший — «аксакал», на маршруті більше десяти років, другий — удвічі менше, зате «вагова категорія» вп’ятеро важча: у Торяника у володінні два автобуси, у Коморного — більше десяти і обслуговує ними кілька маршрутів. Зате перший ніколи не відмовить людям у допомозі. На прохання селян продовжив маршрут від центру до околиці селища, на прохання студентів — запровадив додатковий п’ятничний рейс, замінивши мікроавтобус на ПАЗ, почав безкоштовно підвозити до школи і дитсадка сільських дітлахів. Однак чуйність і доброта для деяких сумських чиновників — фільчина грамота, адже на чеснотах навару не зробиш. Тож, попри всі свої чесноти, в липні минулого року Іван Торяник пролетів на конкурсі автоперевізників, як фанера над Парижем, програвши переможцю всього 2,5 бала.
Переможеного «підвів під монастир» пункт про середню спеціальну освіту в галузі. Члени конкурсного комітету «настригли» випускнику Охтирського коледжу В. Коморному додаткові три бали «за навчання» і «нічтоже сумняшеся» оголосили переможцем конкурсу. Відтоді Іван Торяник сидить «на бобах» і не знає, чим виплачувати кредит, взятий на купівлю нового автобуса, чим годувати сім’ю. Разом з ним з хліба на воду перебиваються також двоє водіїв передпенсійного віку, які працювали у нього за наймом. І весь цей час, оскаржуючи результати конкурсу, домагається справедливості у кабінетах головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Сумської облдержадміністрації на чолі з Сергієм Крестенковим. Однак чиновники сім місяців Торяника впритул не бачать. І це, зважте, всупереч рішенню суду.
За позовом Івана Торянка Сумський окружний адміністративний суд 30 листопада 2011 року визнав протиправним рішення конкурсного комітету і зобов’язав його віддати пальму першості Івану Торянику. Одним з головних доказів у справі фігурувала довідка, видана управлінням освіти та науки Сумської облдержадміністрації, в якій зазначено, що випускники Охтирського коледжу Сумського аграрного університету, котрі навчались за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового комплексу», не вивчали дисциплін, пов’язаних з організацією перевезень та експлуатацією автомобільного транспорту. А саме за «спецосвіту», нагадаємо, і присудили Коморному три переможні бали. Заодно І. Торяник оскаржив у суді правочинність нарахування балів опонентові й за інші переваги — зокрема, строк експлуатації автобусів та наявність можливостей для проведення власними силами щоденного технічного контролю транспортних засобів на власному автопідприємстві. З доказами позивача суд погодився. Згідно з його висновком автоперевізнику В. Коморному конкурсний комітет неправочинно нарахував 18 балів: три — за диплом про освіту і 15 — за «здійснення контролю за технічним станом транспортних засобів власними силами на території підприємства».
Цікавимось в одного з членів конкурсного комітету, як сталося, що ніхто з членів комітету не зауважив у підсумкових документах конкурсанта Коморного «безодні» у 18 балів?
— А ніхто й гадки не мав, що підсунуть членам комітету справжню «липу». Знали б, нізащо не визнали б переможцем Коморного. На жаль, про маніпулювання чиновника ми довідалися лише після судової ухвали...
Хто ти такий і де твоє місце?
— ...І одразу почали шукати на Івана Торяника компромат, — розповідає один з Іванових колег по бізнесу, який просив не називати прізвища. —Причепились до того, що він вказав у поданих на конкурс документах, ніби має договір з автотранспортним підприємством і паркує там свої автобуси, а насправді стоянка знаходиться в Торяника вдома, бо живе у приватному секторі.
— А де тримають свої автобуси інші перевізники?
— Та хто де! Хоч формально це й заборонено, багато хто після рейсу ставить транспортний засіб під своїми вікнами. Люди пізно повертаються з роботи, і їх можна зрозуміти. А конкретно щодо Торяника, то він особливо й не приховував, що ставив свої автобуси за місцем проживання.
У «Паспорті приміського автобусного маршруту загального користування «Суми-Хотінь» і справді зазначено, що місцем відстою автобусів перевізника Івана Торяника є «власне подвір’я». Детально розписано шлях прямування нульовим рейсом. Там також кінцевою і відправною точкою руху зазначено адрес оселі Торяника. Комісія у складі заступника начальника управління облдержадміністрації Володимира Дудченка та представника Головавтотрансінспекції Миколи Кіктенка підписала акт про те, що «матеріали та дані, які містяться у паспорті, відповідають фактичним параметрам маршруту, вимогам безпеки та умовам перевезень пасажирів». Тобто, виходить, чиновники дозволили І. Торянику паркувати автобуси вдома. Попри ці, здавалося б, залізні аргументи, 20 грудня 2011 року проти Івана Торяника було порушено кримінальну справу. Автоперевізника звинуватили ледь не в семи смертних гріхах, зокрема, що, «переслідуючи корисливу мету, власноручно вніс в анкету до заяви про участь у конкурсі неправдиву інформацію». Неправдивість полягає в наступному: І. Торяник вказав, що технічне обслуговування та ремонт автобусів нібито здійснює у ПАТ «Сумське АТП-15955», а насправді робить це у себе вдома. Так само вдома паркує свої автобуси, а в анкеті вказав, що вони ночують у вищезгаданому автопідприємстві.
— Спочатку я не зрозумів, у чому річ, і махнув на все рукою — не посадили, то й добре, — каже Іван Торяник. — Але потім стало відомо: у зв’язку із судимістю мене хочуть позбавити і другого місця, зайнятого в конкурсі. Щоб узагалі викинути з бізнесу: за те, що не підкорився і став домагатися справедливості.
Якщо «логіка» суперечить логіці...
Голова конкурсного комітету, начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Сумської облдержадміністрації Сергій Крестенков стверджує:
— Мені що Коморний, що Торяник — усе одно. Утім, логіка підказує, що конкурсний комітет не помилився, визнавши переможцем Коморного. А суд чомусь прийняв таке дивне рішення... Особливо дивує те, що зобов’язав визнати переможцем Торяника. Тут він явно перевищив свої повноваження. Суд може скасувати рішення конкурсного комітету, але тоді оголошується повторний конкурс, в якому можуть взяти участь і Коморний, і Торяник, і будь-хто інший.
Однак не лише логіка, а й урядова постанова № 1081 підказують інше. У пункті 5 «Порядку проведення конкурсу», затвердженого постановою Кабміну, зазначається, що метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є «покращення якості пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу». 14 вересня минулого року, вже після оголошення результатів конкурсу по маршруту «Суми—Хотінь», ситуацію з транспортними пасажироперевезеннями розглянула сесія Хотінської селищної ради. 26 вересня 2011 року селищний голова Хотіні Д. Хохлов підписав листи на адресу голови Сумської райдержадміністрації і голови Сумської райради, в яких висловлюється занепокоєння депутатів селищної ради у зв’язку зі змінами в транспортному обслуговуванні місцевого населення. Керівників району просять «переглянути можливість» і залишити маршрут «Суми—Хотінь» за перевізником І. Торяником, оскільки він «бере участь у заходах селищної ради щодо проведення благоустрою населеного пункту, проведення масових культурних та спортивних заходів». У листах також сказано, що І. Торяник «здійснює безкоштовне перевезення керівників та працівників закладів освіти, лікарні, дитячого садочка, селищної ради, а на прохання селищної ради при необхідності здійснює перевезення до Сум на призовну комісію, районні свята, спортивні заходи».
Про те, що транспортне обслуговування селян, м’яко кажучи, після останнього конкурсу не поліпшилось, свідчить колективне звернення мешканців Хотіні на адресу керівництва Сумської облдержадміністрації. У грудні минулого року С. Крестенков надіслав мешканцям Хотіні «вичерпну» відповідь: «Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Сумської облдержадміністрації розглянуло колективне звернення жителів... Організатором перевезень попереджено Коморного В. О. про недопущення нетактовної поведінки з боку водіїв по відношенню до пасажирів та необхідність покращення умов надання послуг на маршруті загального користування «Суми—Ленінське».
Тим часом, «оптимізація маршрутів» на Сумщині йде повним ходом... Кількість перевізників зменшується, а кількість пасажирів у салонах транспорту зростає, немов огірки у діжці. В обласному центрі, зокрема, вони забиваються під саму зав’язку, але місцева влада пишається тим, що ціна проїзду не підвищується. Ще рік тому працівники ДАІ зупиняли маршрутки, в яких пасажири не сиділи, а стояли. Тепер не зупиняють навіть приміські рейси, де людям — ні дихнути, ні поворухнутись.
Цікаво, чи пан Крестенков змінить своє «логічне» мислення і відновить справедливість після ознайомлення з фактами, викладеними в цій публікації? Редакція обов’язково повідомить про це читачів «Голосу України».
Володимир ЧЕРНОВ, Владислав ЖМУРКОВ.
Сумська область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
