На Прикарпатті комбайни працюють у загінках уже третій тиждень, тоді як торік починали лише наприкінці липня
Хоча через посушливу осінь і сувору зиму прогнози були невтішними, та весняної вологи в наших краях виявилося достатньо, щоб зернові піднялися. Тож на початку косовиці, приміром, у Городенківському районі ужинку вже чекали на рівні минулого року, коли зібрали рекордний вал — 160 тисяч тонн. Підставою для оптимізму була й біологічна врожайність пшениці, місцями 80—90 центнерів із гектара. Але спекотна погода висушила колосся так, що й потужні господарства збирають її на круг щонайбільше 70 центнерів.Днями випала нагода спостерігати, як жнивують на десяти сотках одноосібники. Збірний комбайн (від двох списаних «ветеранів») молотив пшеницю. Поля забруднені бур’янами, не такі повноколосі, врожай, зрозуміло, гірший. Дмитро Драбик (на знімку) каже, що доводиться побігати за технікою і копійку немалу викласти. Попри рекомендовані районним управлінням агропромислового розвитку розцінки (сім гривень за сотку) комбайнери диктують свої умови й беруть дванадцять, вдвічі доводиться переплачувати і за тюкування соломи.
— Разом із обробітком цих десяти соток та обмолотом півтисячі виходить, що за ці гроші на ринку можна придбати три центнери зерна, більше ж я і не зберу.
Тож наступного року подумають селяни, чи не віддати ділянки в оренду й отримати пай, нічого не затративши. Лише деякі з сільських голів обліковують зернозбиральну техніку та спонукають їхніх власників платити податки... Хоча великим плюсом є те, що,
посіявши для власних потреб на кількох сотках, одноосібники економлять на гербіцидах і власноруч виполюють бур’яни. Тож, сподіваються, зерно, а отже — і хліб, і до хліба матимуть безпечнішими.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
