Міським мешканцям на природі, селянинові з комфортом пропонують відпочивати в Острозькому районі. Розвитку туризму тут сприяє районна влада, тож більшає ініціативних людей, які готові гостинно приймати відвідувачів у власних оселях.

 

— Усе моє: починаючи з тих верб і аж до ставу. А бачили б ви, яке тут було болото! Кінь не міг пройти. Я зі ставка аж п’ять підвод вільхи витягнув, — з гордістю каже Юрій Хижевський про свої окультурені володіння.

Саме тут, у селі Грем’яче Острозького району, він узявся розвивати зелений туризм.

— Хотів придбати столярну майстерню. А діти, побоявшись за моє хворе серце, переконали, що кращого, ніж будинок серед лісу, для розвитку моїх захоплень годі й шукати, — усміхається. — Довго підбирали мальовничу місцину. Вибір упав на цю землю. Купили її, тільки-но почули, що вона продається (Юрій Георгійович і сам родом із Грем’ячого. — Авт.). Тут від Верхова до Грем’ячого — ні душі. Чи може бути щось краще для відпочинку?

Відпочиває тут Хижевський не лише тілом, а й душею. Якої тільки старовинної техніки немає у цього наполегливого чоловіка! У колекції Юрія Георгійовича приймачі зразків різних років, колекція старих фотоапаратів, починаючи з фронтової «Лейки» 1937 року. А як заб’ють в один момент годинники, котрі він сам збирає, то складається враження, що ти не в простій сільській хатині, а на перетині життя цілих поколінь.

— Найстаріший годинник у мене ще з часів Наполеона, — розповідає Юрій Георгійович. — Щастить мені натрапляти на такі речі. Часом приношу годинник «у жмені», а складу всі запчастини докупи — то таке диво виходить!

У майстра і справді справна вся старовинна радіотехніка. Тут її стільки, що вистачило б для облаштування цілої музичної світлиці. Воно й не дивно, адже за спеціальністю Юрій Хижевський — інженер-електронник. До того ж він має ще один фах. Наприкінці сімдесятих років минулого століття навчився різьбі по дереву. Застосовує це вміння і в облаштуванні своєї агросадиби, яка отримала назву «Діброва». Це слово, що в Грем’ячому має символічне значення (так називають тутешнє урочище), умілець витесує на таблиці, яка з центральної дороги вказуватиме напрямок до його будиночка. Витесані з дерева дороговкази розмістять і в лісі — аби жоден подорожуючий не збився з шляху.

Юрій Георгійович достеменно знає кожну лісову стежину. Каже, що з легкістю та задоволенням проводить піші екскурсії, показує заїжджим місцеві цікавинки. А коли потрапити до нього в сезон грибів, то всі виходять із лісу з повними кошиками.

— Я вже й цього року  юшку з бабок скуштував, — каже чоловік. — А скільки тут суниць! Галявина аж червона від них, — посміхається.

Кишить карасями та линами ставок, з дна якого б’є джерело. Пахне медом біля пасіки. А зовсім скоро заквітує біля садиби Хижевського ціла галявина волошок.

— Це ідея районної влади, — каже господар. — Уже й засіяли відповідні площі. Тож невдовзі видно буде цей райський куточок із висоти пташиного польоту.

З цієї дивовижної місцини попрямували до ще однієї, створеної не природою, а зусиллями подружжя Анатолія та Галини Шишко. Ця родина започаткувала в Оженині оздоровчо-туристичний центр «Гармонія».

— Створювали «Гармонію» насамперед для місцевих мешканців. Село в нас велике, а відпочити від роботи людям було ніде, — каже Галина Євгенівна, проводячи екскурсію оздоровчо-туристичним центром. — Намагалися продумати весь комплекс послуг так, аби відвідувачі, скориставшись ними, справді почувалися добре. Є тут сауна, басейн, лазня, кабінет оздоровчого масажу, практикуємо заняття фітнесом... До послуг відвідувачів готель, кафе та банкетний зал.

Це лише кілька адрес в Острозькому районі для любителів зеленого туризму. Загалом же на Рівненщині відпочивальників готові прийняти близько дев’яноста садиб.

Анастасія АДАМЧУК, Олександра ЮРКОВА.