До обрання головою сільради Віктор Ладуха був одним із найбільших сільгоспвиробників у Буринському районі — мав в обробітку близько чотирьох тисяч гектарів землі. І хоча на виборах позаминулої осені у нього виявилося з півдесятка конкурентів, дві третини виборців підтримали Ладуху. Як і годиться за законом, він переписав бізнес на родичів і приступив до виконання службових обов’язків. Зроблене ним за півтора року приємно вражає. «Реконструкцію» Слободи голова розпочав із приміщення сільради.

 

Перші кроки

— Коли прийшов на своє робоче місце, був шокований, — розповідає Віктор Ладуха. — Сільська рада не опалювалась, були проблеми з опаленням дитсадка, з надходженнями до місцевого бюджету... Абсолютно зрозуміло: в таких «комфортних» умовах людина ніколи не працюватиме з повною віддачею.

Нині приміщення Слобідської сільради не відрізниш від солідного міського офісу. Є холодна й гаряча вода, санвузол, скрізь сучасне опорядження, меблі. Усі ремонтні роботи зробили за спонсорські гроші, за кошти сільради придбали лише меблі. Йдучи на вибори, В. Ладуха також пообіцяв односельцям, що Новий рік вони зустрічатимуть святковим концертом у теплому і відремонтованому сільському Будинку культури. І слова дотримав.

Природний газ, яким тоді той опалювався, після подорожчання, влітав бюджетним організаціям у таку копійку — «мама не горюй». Тож, щоб не пустити їх світом в латаній свитині, у храмі культури встановили новий твердопаливний котел. На цьому ноу-хау місцевий бюджет солідно економить. На черзі реконструкція опалення в дитсадку. Там лічильник щороку накручує близько 200 тисяч гривень, а власних доходів до місцевої скарбнички протягом року «капає» менш як півмільйона.

За час головування Ладухи надходження власних доходів до сільського бюджету зросли на 200 тисяч гривень. Переважно це плата за використання землі. Утричі збільшилась віддача від чорноземів, що донедавна вважалися «безгоспними». На території сільради працює близько 20 господарюючих суб’єктів, і багато хто використовує земельні паї померлих селян, що не мають правонаступників. Таких ділянок чимало. Сільрада опублікувала списки цих осіб, щоб визнати їх спадщину відумерлою і забрати «нічию» землю на баланс територіальної громади Слободи. Тож орендна плата за її використання також невдовзі істотно поповнить бюджет села.

Гроші на нагальні потреби сільрада бере і з молока. Уклали угоди із заготівельниками, що господарюють на території Слободи. За рік ще набігає близько 40 тисяч гривень. Але й цими грошима, зітхає голова, ми не можемо розпорядитися без дозволу казначейства.

А ще за цей час у Слободі відсипали 10 кілометрів доріг на 100 тисяч гривень. Також допомогли інвестори. За бюджетні гроші виготовили лише проект нічного освітлення Слободи. Робота масштабна: село ж бо розкинулось на 14 кілометрів. «Цього року обов’язково облаштуємо дві нові вулиці», — запевняє Ладуха.

90 відсотків «спонсорських коштів», використаних на благоустрій Слободи — це гроші підприємств, що колись належали нинішньому сільському голові. Тепер корпоративні права на них належать його родичам, але хіба відмовиш у такій благородній справі? Так само — і з сільським ставком. У Слободі останнім часом ніде було навіть скупатися. Тож Ладуха найняв людей і за «спонсорські» впорядкував водойму. Її почистили, поглибили, відсипали пляж. «Усього» за якихось 300 тисяч гривень. Але цей проект не всі оцінили так, як підказує логіка. До Слободи наїхало правоохоронців... І всі мерщій перевіряти, де ж тут корисливий інтерес сільського голови.

— Вони навіть до сільради не заходили: одразу вихором мчали на ставок і гальмували там роботу, — згадує Ладуха. — Аж поки не розібралися, що це робиться для людей, до того ж не за бюджетні гроші.

У капітальному впорядкуванні центрального сільського цвинтаря допоміг заможний земляк із Москви, з котрим сільський голова зумів знайти спільну мову. Тригектарну площу обгородили гарним парканом, поставили нові металеві ворота. Так сільський бюджет зекономив щонайменше 150 тисяч гривень.

Проблема

Основна проблема Слободи, вважає голова, — відсутність чіткого розмежування земель державної та комунальної форм власності. У нього назбиралася ціла тека матеріалів з того питання — листи, відповіді, проекти рішень і навіть судова ухвала. У 2003 році, розповідає В. Ладуха, було змінено межі села, і як наслідок станом на сьогодні цілі житлові масиви де-юре опинилися за його межами. Поза територією Слободи нині перебувають вулиці Комарова, Шкільна, частково — Ульянова, Михайличенка, 40 років Жовтня та Маяковського. За межами села розташовано кілька кладовищ, дільнична лікарня і навіть... приміщення сільської ради.

Паперообіг

У січні минулого року Слобідська сільрада уклала угоду з державним підприємством «Сумигеодезкартографія» на виготовлення «Проекту землеустрою щодо встановлення зміни меж населених пунктів Слобідської сільської ради Буринського району». Влітку-восени 2011 року 9, 10 та 11 сесії Слобідської сільради приймали відповідні рішення. У листопаді 2011-го «Проект землеустрою» розглянула і погодила створена при Буринській райдержадміністрації постійно діюча комісія. На документі стоїть сім печаток і вісім підписів керівників та фахівців із питань землеустрою, архітектури та містобудування, охорони навколишнього природного середовища та правового забезпечення. Термін дії документа — 12 місяців, він вичерпується 2 листопада 2012 року. Однак ситуація складається так, що у строк проект можуть і не реалізувати. Тож доведеться витрачати значні кошти на «друге коло».

У необхідності розширення меж Слобідської сільради чомусь сумнівається керівництво Буринської райради. У грудні 2011-го вона рекомендувала Слобідській доопрацювати «Проект землеустрою», врахувавши в ньому інтереси власників ділянок та землекористувачів. Хоча профільна депутатська комісія райради, яка засідала перед сесією, не надала жодного зауваження та пропозицій до «Проекту землеустрою» і рекомендувала затвердити його на сесії. В. Ладуха вважає, що рішення не прийняли через позицію голови райради Г. Нікітченка, який обіймав цю посаду ще у 2003-му і був причетний до неправильної зміни меж Слободи. 

21 лютого 2012 року Буринський районний суд ухвалив рішення за позовом мешканки села Слобода до Слобідської сільради, де зазначив, що 29 січня 2003 року Слобідська сільська рада, ухваливши рішення про зміну меж населених пунктів, «істотно порушила вимоги законодавства України», а «документ у вигляді проекту зміни меж населених пунктів містить у собі грубі помилки і змістовно суперечить вимогам законодавства України».

Згідно з елементарною логікою межі будь-якого населеного пункту мають окреслюватися замкненою лінією, інакше, які то межі? 

Окрім логіки, замкнена межа — це і вимога ст. 173 Земельного кодексу України. Але суд встановив, що, згідно з прийнятим у 2003 році документом, «межа с. Слобода не є умовною замкненою лінією, що випливає із графічного позначення «границі населеного пункту» на схемі...».

Утім Г. Нікітченко переконаний: прийняте у 2003 році рішення про зміну меж було абсолютно правильним, і той факт, що кілька вулиць опинилися за межами села, нікому жити не заважає. Але тоді, виходить, безпідставне рішення прийняв суд, який ухвалив «визнати рішення Слобідської сільської ради від 20.01.2003 р. незаконним та скасувати його»? Якщо голова райради вважає, що суд помилився, чому його вердикт, який набрав чинності 3.03.12 р., не оскаржили в апеляційному порядку. А відтак, зволікаючи із затвердженням нових меж Слобідської сільради, районна рада нехтує судове рішення?..

Опоненти

Голова Буринської райради Григорій Нікітченко пояснює: затвердження нових меж населених пунктів Слобідської сільради затримується через керівництво останньої, яке подало документи з порушеннями чинного законодавства. Зокрема, немає погодження із власниками ділянок та землекористувачами. Така норма і справді передбачена 

ст. 46 Закону України «Про землеустрій». Але як її реалізувати практично? Сільська рада ще у грудні 2011 року письмово звернулась до землевласників та землекористувачів, щоб вони надали копії підтверджувальних документів на землю. Жоден із них досі не відповів. Окрім одного: приватне підприємство «Агропромислова фірма «Україна» повідомило, що питання буде розглянуто на зборах товариства, які відбудуться у грудні 2012 року. Тобто вже після того, як втратить свою чинність інший документ: погодження нового «Проекту землеустрою Слобідської сільради» постійно діючою комісією при Буринській райдержадміністрації.

Не дочекавшись від землевласників письмових відповідей та документів на право використання ними ріллі, сільрада організувала громадське обговорення нового «Проекту землеустрою». Зауважень та пропозицій від учасників обговорення не надійшло. Не надійшли вони і від суб’єктів господарювання, що працюють на території сільради.

Чия земля?

Якщо ситуацію спростити, дійдемо висновку: те, що відбувається нині навколо Слободи — не що інше, як елементарна боротьба за землю. Хоча багато хто й переконаний, що Ладуха затіяв зміну меж села лише для того, щоб розширити свої землеволодіння. Але сільський голова стверджує: він діє в інтересах селян та згідно з генеральним планом і техніко-економічним обґрунтуванням розвитку місцевості. А конфлікт вийшов через те, що значна частина земель на території Слобідської сільради використовується або незаконно, або неефективно, і він став наводити в цьому питанні порядок.

Між керівниками сільських територій та районною владою в усій Україні вже давно точиться невидима боротьба за можливість розпоряджатися земельними ресурсами. 

Її результат дасть відповідь на глобальне запитання, чи є в нашій державі місцеве самоврядування, чи воно тільки декларується? Землями територіальної громади оперує сільський голова. Землі, що перебувають за межами села, де-юре належать до державної форми власності, і ділянки там виділяє районне керівництво. Можливо, через це затягується важлива робота — розмежування земель на масиви державної та комунальної форм власності? Не так давно це питання вивчала Сумська обласна прокуратура і дійшла висновку: «через бездіяльність органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та недостатнє фінансування» на Сумщині з 1 мільйона 154 тисяч гектарів фактично розмежовано лише 14 тисяч. Відомі факти, коли під тиском районного керівництва приймалися такі межі сільських населених пунктів, що це мало смішний вигляд уже на картах-схемах. Навіть центр села виводили за його межі і голова райдержадміністрації своїм розпорядженням виділяв там комусь ділянку під будівництво, скажімо, котеджного масиву для «крутих» городян. І що ближче до великого міста розташоване село, то гостріша ця проблема.

Щось схоже відбулось і в Слободі. І цілком зрозумілі прагнення сільського голови змінити ситуацію. Селян у цьому конфлікті цікавлять взагалі «дрібниці»: чи з’являться на території нові робочі місця, якою буде заробітна плата та як розвиватиметься село. Залежно від цього вони й голосуватимуть «за» чи «проти» нового «Проекту землеустрою» на наступних місцевих виборах. Голосуватимуть не за документ, а за конкретну людину. Якщо В. Ладуха доб’ється позитивних змін — підтримають його ще раз, якщо ні — оберуть головою «ручного» висуванця.

Володимир ЧЕРНОВ, Владислав ЖМУРКОВ.

Сумська область.

ДОВІДКОВО

Серед нагальних завдань — ремонт під’їзної дороги до сільської школи та заміна вікон у ній. Переважно також за спонсорські кошти: лише на вікна знадобиться близько 120 тисяч.

ДОСЛІВНО

Віктор ЛАДУХА:

«Юридично людина проживає за межами Слободи, а зі своїми проблемами звертається до сільради. Таких мешканців близько 15—20 відсотків. А ми не завжди можемо їм допомогти, бо будь-який виданий нами документ можна оскаржити в суді і визнати його нечинним».