Кілометрів за п’ятнадцять на південній схід від Луцька розташоване урочище «Воротнів» — унікальний за красою куточок Волині.
Півгодини не дуже швидкої їзди з Луцька — і ми в урочищі «Воротнів». Зазвичай замкнутий на замок шлагбаум, як ті ворота в рай, тепер відкритий. Нас тут чекають. Дивлячись на зарослі дубом і грабом крутосхили, не віриться, що це теж Волинь. Адже для нашого краю більш характерні пейзажі, коли довкруг рівні, як стіл, поля і в ясну пору видно за десяток кілометрів. А в цьому лісовому масиві не знаєш, що тебе чекає за сотню метрів — крутизна деяких пагорбів сягає 45 градусів. Саме тут, між селами Гаразджа, Воротнів, Верхівка, розпочинається відома ще з шкільних років Волино-Подільська височина.
Ліс насамперед тішить прохолодою. І хоч на вулицях Луцька — спека за тридцять, крони дерев надійно захищають від пекучих променів сонця, дихається легко. На карті 1867 року цей лісовий масив підходить аж під Луцьк. Перша світова війна, а потім і друга підрубали йому крила. Тепер тут лише 680 гектарів. Зате яких! Насадженням дуба черешчатого переважно понад 110 років, трапляються й лісові патріархи. Серед столітньої грабини вони здаються казковими велетнями. Ростуть також сосни, берези, ясени, калина, горобина... Та не вони визначають обличчя урочища.
Враховуючи унікальність природи цього куточка Волині, тут в 1978 році створили державний ботанічний заказник «Воротнів», а загалом заповідний статус лісу було надано ще 1968 року. Саме тоді начальник обласного управління лісового господарства і лісозаготівель Дмитро Телішевський підписав наказ про створення дендропарку «Волинь». Під покровом дубово-грабово-ясенових насаджень ростуть понад 900 видів рослин, серед них — любка зеленоколірна, коручка широколиста і темно-пурпурова, занесені до Червоної книги, а також такі рідкісні, як зозулині черевички справжні, вовчі ягоди пахучі, астрація велика. Серед представників фауни в лісі можна зустріти занесених до Червоної книги борсука, лелеку чорного, сорокопуда сірого.
Віднедавна тут оселилися бобри. Неподалік греблі, на річечці Зеленка, яка завершує каскад з п’яти рукотворних ставів, бачимо надгризене ними дерево.
— Звичайно, шкода від них є, — незлобливо каже лісничий Воротнівського лісництва Віктор Романюк, — але деколи вони нам і допомагають. Навесні прорвало дамбу на верхньому ставу, так бобри швиденько залатали її.
Цікаво, що доглядає за цим заповідним масивом Віктор Романюк вже сорок літ. Ще в студентські роки написав дипломну роботу, яка стосувалася організації і розвитку зеленої зони Луцька. У Воротневі пропонував створити дендропарк, зібрати дерева зі всього світу. Тепер поруч з деревами-аборигенами ростуть бук лісовий, дуглаcія, модрина європейська, дуб скальний, барбарис амурський, ліщина деревовидна...
Чарівний куточок приваблював багатьох. У 1956 році в селі знімали художній фільм «Сліпий музикант». Тут бували партизанський генерал двічі Герой Радянського Союзу Олексій Федоров, радянські космонавти, артисти.
Привертає увагу й джерельце, яке в народі називають «Холодною криницею». У повоєнні роки воротнівці намагалися виміряти її глибину. До кінця мотузки прив’язали важкого каменя. Та 30-метрового шнура виявилося замало, щоб дістатися дна студні. З Холодної криниці витікає один з потічків, які живлять каскад ставів. До криниці по джерельну воду залюбки ходять власники розташованих неподалік дач. Щоб їм було зручніше, лісівники облаштували місточок, поновили цямрину, встановили коловорот. Місцина цікава ще й тим, що тут майже немає комарів. А щодо замка на шлагбаумі, то це для надто активних відвідувачів, які готові на легковиках заїжджати у найзаповітніші місця. А ліс, як і його мешканці, любить тишу...
Фото автора.
Останній із п’яти ставів манить чистою водою і лісовим затишком.
Лісничий Віктор Романюк біля оновленої ним «Холодної криниці».
