Донбас завжди був твердою опорою для регіоналів. Але сьогодні багато політиків уже не розглядають його таким. Нового політичного руху, який би привернув симпатії значної частини електорату, на Луганщині так і не з’явилося. Всі ті само сили, всі ті обличчя.

 

Комуністи йдуть

...Три дні поспіль біля магазину «Продторг «Радянський» спозарання зібралася величезний натовп пенсіонерів. Рятуючись від палючого сонця за допомогою парасольок і газет, люди похилого віку терпляче чекали своєї черги, щоб одержати подарунковий набір. Він складався із «палки» ковбаси, булки хліба, плавлених сирків і «чвертки» горілки. Все безплатно. Небачену щедрість душі виявив відомий луганський бізнесмен Володимир Медяник, нібито, з нагоди свого дня народження. Пенсіонери коментували: «Ну от, підготовка до виборів почалася». Раніше їхній благодійник представляв інтереси Компартії, а навесні вийшов із фракції комуністів, в якій перебував як депутат Луганської міськради. А яку політичну силу представляє сьогодні Володимир Медяник — незрозуміло. Для ідейної частини луганських пенсіонерів це питання є принциповим, оскільки протягом останніх десятиліть вони здебільшого голосують тільки за комуністів і регіоналів. Утім, якщо подивитися список кандидатів, висунутих КПУ на майбутні вибори, у ньому відсутні яскраві «зірки» місцевої політики. Виняток становить хіба що двоє-троє відомих людей, до яких входить і Спірідон Кілінкаров — обласний керівник комуністів. Можливо, вони складуть конкуренцію регіоналам.

За даними соціологічного дослідження «Соціально-політичні орієнтації жителів Луганської області», проведеного агентством незалежної аналітики Socіolab, лідер КПУ Петро Симоненко повертає свою популярність серед населення регіону. На думку луганського соціолога Ігоря Акімова, для Петра Симоненка сьогодні склалася доволі сприятлива ситуація для подальшого зростання його рейтингу. На запитання: «Якщо вибори Президента України відбудуться завтра, за кого ви проголосуєте?» більша частина респондентів відповіла так: за Віктора Януковича свої голоси віддадуть 26,5% жителів області, на другому місці Петро Симоненко (18,4%), 17% респондентів не готові відповісти й 13,4% зізналися, що не підуть голосувати взагалі. Інші кандидати набрали менше 7%. Так, за екс-прем’єра Юлію Тимошенко проголосували б усього 4,9% жителів області. Соціолог вважає, що рейтинг Януковича значно впав і продовжує знижуватися, тому в Симоненка з’являються хороші шанси. Так, респонденти вважають, що відповідальність за несприятливу ситуацію в країні несе влада разом з опозицією (34,3%), особисто Янукович (27,2%), а відповідальність на комуністів поклали тільки 0,2% виборців.

Протягом двох місяців Партія регіонів втратила в області 2,5% свого рейтингу. Виборці розчарувалися в політиці чинної влади. Достатньо згадати ініціативи уряду про збільшення пенсійного віку та підвищення тарифів на комунальні послуги, зниження соціальної підтримки чорнобильців і афганців, інші непопулярні заходи. Очікування, покладені на Партію регіонів, не здійснилися, тому частина електорату, а це переважно люди пенсійного віку, зрадила свої симпатії і перейшла на покинуті раніше позиції — до КПУ.

Чи буде Луганщина «червоною»

На першотравневому мітингу в Луганську Спірідон Кілінкаров упевнено заявив, що в 2012 році «Луганщина буде червоною». До цієї обіцянки ставлення може бути різне.

Як зазначає видання «Восточный вариант»», створення «комуністичного заповідника» на Луганщині зіграє на руку нинішній владі відразу в декількох аспектах. По-перше, соціальний протест буде спрямовано невідомо куди, а ліва ідея остаточно дискредитована. Справді, нелогічно виходить: з одного боку, комуністи борються з великим капіталом, а з іншого —перебувають у складі парламентської коаліції з партією великого капіталу. По-друге, вважають політики, буде сформовано вісь напруги між Сходом і Заходом України — між «націоналістичною» Галичиною і «комуністичною» Луганщиною, міжрегіональні протиріччя отримають чітку адміністративно-територіальну та політичну форму. Тож далі. Таким чином, з появою в Україні «червоного регіону» влада одержує низку стратегічних переваг, заради яких цілком можна пожертвувати однією депресивною областю.

Риску під цими розмовами підводить професор Ілля Кононов, кажучи про «шумові ефекти із прагматичними намірами». Він звертає увагу на те, що розмови про комуністичну силу здебільшого виходять із заяв про неймовірні електоральні перспективи луганських комуністів. Але чи так це насправді?

А що ж опозиція?

Багато хто вважає, що її в Луганську немає, якщо брати до уваги її всеукраїнське значення. Опозиційні партії, які мають прохідні рейтинги в інших областях України, у Луганську не котируються й, власне, помітної роботи у своєму регіоні не ведуть. До речі, як правильно помічено, на Луганщині існує така тенденція, коли персональний рейтинг лідерів обласних організацій вищий, ніж персональний рейтинг лідерів партій. Зокрема, це можна сказати про Наталію Королевську або Ігоря Ліскі. У регіоні їх популярність вища, ніж довіра до політичних сил об’єднаної опозиції. Рік тому, за даними кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, у цілому по області електоральна підтримка «Фронту змін» становила 3%. За опитуванням у березні цього року «фронтовикам» віддали б свої голоси вже 11% опитаних. Зростанню своєї популярності на Луганщині «Фронт змін» передусім зобов’язаний молодому та перспективному бізнесмену Ігорю Ліскі, який очолює обласну організацію. Це одна із найкреативніших постатей молодого політичного бомонду регіону. Він, до речі, обраний керівником виборчої кампанії об’єднаної опозиції на Луганщині.

Після об’єднання опозиція намагається виступити єдиним демократичним фронтом. Вона голосно називає себе «потужною противагою нинішньої партії влади». Але, по суті, цей фронт залишається розрізненим. Кожна з партій, що ввійшли в об’єднання, претендує на роль першої скрипки. Можливо, із цієї причини луганська опозиція явно запізнюється в передвиборній розминці. Поки опозиціонери міркують над тим, скільки колон сформують для походу у владу і як розділять кандидатів по мажоритарних округах. Але, як вважає Ілля Кононов, торг тут, схоже, іде безсистемно. Швидше за все, навіть об’єднавшись, демократичні сили продовжують вважати один одного не партнерами, а конкурентами.

«Об’єднання політичних сил в Україні має шанс на успіх лише в тому разі, коли на чолі його стане безумовний і всіма прийнятий лідер, —відзначив завідувач кафедри політології та правознавства Луганського національного університету професор Ігор Михальський. — Для нашого регіону таким лідером після парламентських виборів 2007 могла стати «Батьківщина». Але вони тоді не зуміли консолідувати сили в регіоні, а тепер у них такої можливості немає. Вибори в місцеві ради показали: луганській «Батьківщині» не вдалося перебороти нині актуальний 5% бар’єр. Багато в чому це ще й наслідок відпливу місцевих лідерів: після президентських виборів з партії пішли спочатку народний депутат і голова обласної організації Віталій Курило, а тепер і народний депутат Наталія Королевська. Після того, як вона пішла, луганська «Батьківщина» втратила місцевого донора».

Голова Луганської обласної організації «Опора» Олексій Кормілецький звертає увагу на такий цікавий факт: рейтинги влади падають, але рейтинги опозиції не зростають. З одного боку, з’являється надія, що, об’єднавшись, «Фронт змін» і «Батьківщина» підсилять одна одну. Але є один істотний нюанс — слабкий кадровий потенціал. На жаль, у луганської опозиції немає достатньої кількості яскравих політиків, які б у мажоритарних округах протистояли іншим політичним силам. Тим більше, що доведеться ділити виборців з доволі авторитетною на регіональному рівні КПУ. Щоправда, луганська опозиція обіцяє «іти від будинку до будинку, стукати в кожну квартиру, до кожної людини». «Ми реально пояснюватимемо, що ми можемо, як можна змінити Україну, щоб з нами рахувалися, довіряли», — пафосно заявляв голова ЛОО ВО «Батьківщина» Ірина Верігіна на презентації програми об’єднаної опозиції в Луганську. Але постає питання: якими силами буде проведено таку роботу й за які кошти?

 

Луганськ.

Думка

В Україні зареєстровано близько 200 політичних партій і продовжують створюватися нові. Це свідчить про те, що політично активні не приєднуються до уже існуючих, а шукають власний шлях задоволення амбіцій. Об’єднати такі партії дуже складно.

Опитування

Результати дослідження «Соціально-політичні орієнтації жителів Луганської області», проведеного агентством незалежної аналітики Socіolab, показали, що в Луганській області реальні шанси потрапити до Верховної Ради на найближчих виборах мають Партія регіонів (28,2%), Комуністична партія України (21%) і об’єднання опозиційних сил «За Батьківщину» (5,6 %).