Таку цифру під час учорашнього засідання уряду озвучив прем’єр Микола Азаров. За його словами, середня врожайність пшениці в центральних регіонах, де зосереджені основні обсяги зернових, у середньому становить 30 центнерів з гектара, а це дозволяє сподіватися, що «хліба вистачить і на внутрішнє споживання, і на експорт». На теперішню пору зернові вже зібрано на 4 мільйонах гектарів, а це понад 40 відсотків від засіяного.
А оскільки й кон’юнктура зовнішніх ринків свідчить, що українське зерно матиме вигідну ціну, то аграрії можуть розраховувати не тільки на повернення вкладених коштів, а й на пристойні прибутки. А для цього прем’єр вимагає від профільного міністра негайного припинення тяганини з отриманням аграріями висновків про якість зерна. 
«До мене звертаються селяни, що, на відміну від попередніх років, вони не можуть отримати офіційні висновки від лабораторій Державної сільськогосподарської інспекції щодо якісних характеристик зерна нового врожаю. Я поцікавився: в чому причина? З’ясувалося, що чиновники так захопилися реорганізацією, що вчасно не потурбувалися про акредитацію цих лабораторій», — сказав М. Азаров. 
Ключовим завданням для агропромислового комплексу глава уряду також вважає раціональне використання земель та підвищення врожайності, що передбачає використання сучасних високопродуктивних сортів і гібридів і впровадження нових технологій вирощування зернових. Те саме стосується тваринницької галузі та забезпечення країни овочами і фруктами вітчизняного виробництва. «Ми запровадили стимулювання будівництва сучасних овоче- та фруктосховищ і тепличних господарств через систему часткової компенсації витрачених на спорудження коштів», — нагадав прем’єр та пообіцяв, що підтримка АПК зростатиме.
ФАКТ
У держбюджеті на 2012 році на розвиток агропромислового комплексу передбачено 8,6 мільярда гривень, або в 1,4 разу більше, ніж у 2009 році. Утім, якщо держава виділила кошти, то це аж ніяк не означає, що селяни їх обов’язково отримають. М. Азаров навів приклад: цьогоріч для компенсації втрат господарствам, у яких вимерзли озимі, було виділено 300 мільйонів гривень, але заявок на таку компенсацію надійшло лише на 26 мільйонів гривень, та й ті з не з найбільш постраждалих областей. Невже селяни не бажають компенсувати збитки? З’ясувалося, що як тільки якесь господарство отримує компенсацію, до нього відразу ж вишиковуються в чергу різні контролюючі та силові органи. Отож, щоб не витрачати час на «спілкування» з контролерами, селяни просто відмовляються подавати такі заявки.