Минулого тижня в Україні стартувала вступна кампанія до вищих навчальних закладів країни. Триватиме вона до кінця місяця, однак багато спостерігачів уже тепер відзначають, що й цього року вона буде напружена: вітчизняна вища школа продовжує втрачати колишні досягнення й продукувати на ринок праці тисячі фахівців, в яких немає потреби.

Демографічна криза як і раніше змушує ректорів «знижувати планку» в оцінюванні якості абітурієнтів. Як і раніше в моді гуманітарні спеціальності, тоді як базові природознавчі факультети зазнають значних труднощів із комплектацією академічних груп. Не кращим чином проявляють себе на ринку освіти багато які нещодавно сформовані вузи, котрі масово видають дипломи й зовсім не піклуються про рівень професійної підготовки випускників. Про проблему працевлаштування, першого робочого місця й говорити не доводиться... Але от що цікаво. У всій цій величезній і аж ніяк не бездоганній освітній махині нерідко з’являються зовсім унікальні вузи, своєрідні території стабільності й надійності, яким уже не страшні ні ресурсні кризи, ні системні прорахунки.

Харків дедалі частіше називають студентською Меккою. У десятках його університетів, академій, інститутів щорічно навчаються близько 300 тисяч студентів. Це приблизно стільки ж, скільки жителів у сусідньому обласному центрі Полтава. Зрозуміло, посісти в цій чималій країні знань гідне місце під сонцем — завдання не з легких.

Харківський Торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету (ХТЕІ КНТЕУ) — навчальний заклад поки що без особливої історії. Створений в 2005 році як структурний підрозділ іменитого столичного вузу. Готує фахівців для невиробничої сфери економіки — ресторанного, готельного, туристичного бізнесу, торгівлі, фінансової системи, митної служби. Здавалося б, звичайні професії, такі сьогодні є в багатьох навчальних закладах, особливо у вузах нової генерації. Але!

— Нещодавно відбувся доволі престижний міжнародний конкурс студентів із маркетингу, — каже директор ХТЕІ Капіталіна Гурова (на знімку). — Предмет і спеціальність для нашого середнього й навіть великого бізнесу поки що щось із розряду туманності Андромеди. Керівники ще не розуміють, як використовувати цей напрям для підвищення ефективності виробництва, тоді як путящий маркетолог здатен значно поліпшити стан справ будь-якого підприємства... Отож у конкурсі, де брало участь 105 команд із п’яти країн, наша команда посіла третє місце. Я дуже пишаюся цією перемогою і наших студентів, і наших викладачів. Адже ми обігравали не провінційних простачків, а імениті, столичні вузи. Але цей факт свідчить ще й про те, що наш колектив працює не так на високу оцінку, як на суто практичну мету: дати студентам глибокі, системні знання, які їм знадобляться у практичному житті, в повсякденній роботі. Мені здається, це дуже важливо — випускати фахівців не для центрів зайнятості, а для конкретної роботи.

— Капіталіно Дмитрівно, знаю вас давно й переконаний, що багато в чому успіх інституту, його популярність серед молоді не в останню чергу залежать від вашої неспокійної вдачі, що прагне завжди до нововведень, нових досягнень.

— Дякую за добре слово. Наш позитивний результат — це щоденна напружена праця всього педагогічного і студентського колективу. Нам удалося створити затишний вуз практичної доцільності завдяки насамперед хорошим традиціям середньої і вищої харківських шкіл і цілеспрямованості наших викладачів.

Наш інститут було створено сім років тому як філію Київського національного торговельно-економічного університету і, звісно, все краще, що є в арсеналі наших колег, ми беремо на озброєння. Але й столичні професори, читаючи в нас лекції, відзначають високу підготовленість наших студентів. І це природно. Харків завжди славився своєю інтелігентністю, високим рівнем освіти й освіченості молодих людей. А з огляду на той факт, що ми даємо своїм випускникам надійну путівку в життя, яка конвертується в багатьох галузях і бізнес-напрямах у привабливі посади, у відкриття власної справи й достатню матеріальну винагороду за якісну і необхідну суспільству працю, то до нас прагнуть кращі, і не тільки з харківського регіону, а й із багатьох інших областей України.

— А чим приваблюють нинішніх абітурієнтів професії, спеціальності, які ще не так давно були не в особливій пошані суспільства. Сфера послуг й обслуговування здавалася молодим людям непрестижною, безперспективною, за «чого бажаєте?» багато не заробиш?

— Давайте спробуємо розставити крапки над «і». Ну яка користь сьогодні від професії інженера, від оволодіння спеціальністю в авіаційній, космічній галузях та навіть у більш приземленому харківському машинобудуванні? Адже держава як і раніше не розвиває ці та багато інших, поза всяким сумнівом, дуже важливих для економіки й могутності держави, галузі економіки. Отримаєш гарну освіту, унікальну професію — а де застосувати свої знання, як заробити на життя? Адже не всі готові грюкнути дверима в рідному домі й шукати щастя на чужині.

Що стосується наших спеціальностей. Вони ж звичайнісінькі. Готельний, ресторанний, туристичний бізнес, сфера торгівлі, фінансів, експертні в митній службі. Таких факультетів із такими спеціальностями у країні можна налічити десятки. Але якщо в багатьох вузах на цих напрямах недобір, то в нас заяв з надлишком.

Запитаєте чому? Мені здається ми зуміли знайти ту золоту серединку вимогливості і взаємної зацікавленості одне в одному, довірливих, партнерських стосунків між студентами та викладачами, внаслідок чого виробляємо не масову продукцію, а штучний товар, виготовлений з ретельністю, з теплотою рук майстра, а тому дорогий, який має попит, вже вибачте за таке порівняння, але мені здається, що воно дуже точно відображає реальність.

Багато хто з випускників після закінчення вузу одразу відкриває власну справу, більше того — вони ще в студентські роки формуються в певні групи, де є всі необхідні фахівці для ведення бізнесу. Багато хто з них уже міцно став на ноги. І ми за них спокійні. По-перше, вони навчені сучасних методів роботи. По-друге, вони не з тієї радянської системи, котра «заробляла» на обважуванні або обрахуванні. Багато хто з них влаштовується працювати в уже діючі фірми. І ми поки що не в змозі задовольнити всі заявки, що надходять до нас.

— Ви кажете, що здобувачі вашого диплома здебільшого захоплені й цілеспрямовані молоді люди. Але всі ми були студентами...

— Безперечно, студентські роки — кращі роки життя.

Але, по-перше, сьогодні мені як директору вже немає потреби ховатися від наполегливих батьків, система добору абітурієнтів дає змогу вручати студентські квитки справді кращим із кращих.

По-друге, вже з перших днів занять ми намагаємося донести студентам, що студентське життя — це не тільки романтика, а й серйозна праця, якщо ти хочеш чогось домогтися, якщо в тебе є певна мета.

А по-третє, майже всі наші студенти з третього курсу починають працювати. Звісно, ми суворо вимагаємо, щоб вони ходили на заняття, але до того часу в них з’являються вже гарні базові знання й навички, які дають їм змогу заробляти непогані гроші й отримати робоче місце задовго до закінчення навчання.

— У чому полягає мистецтво директора, котрий зумів створити сучасний вуз, випускники якого затребувані вже на студентській лаві?

— Я перша тут захистила дисертацію. І колегам сказала: хто хоче далі працювати в цьому навчальному закладі, той повинен займатися наукою, і не у вільний від роботи час, а так, щоб самоосвіта, наука стали способом нашого життя. Ми на сьогоднішній день домоглися гарних результатів на цій ниві. Тільки торік сім викладачів захистили дисертації, а якщо говорити про весь викладацький колектив, те дві третини наших педагогів мають наукові ступені.

Наш інститут невеликий за харківськими мірками, щорічно навчаються на денній і заочній формах трохи більш як дві тисячі студентів, але водночас виш має потужну матеріальну базу для впровадження сучасних методів навчання. У складі інституту економічний факультет, торгівлі, готельно-ресторанного й туристичного бізнесу, відділення довузівської та професійної підготовки. Уся наукова, педагогічна діяльність зосереджена на кафедрах економіки й підприємництва, менеджменту й маркетингу, фінансів, обліку й аудита, вищої математики й інформатики. Може, комусь здасться, що це не зовсім академічно вивірене поєднання наукових напрямів, але в нашому випадку воно виправдано, корисно, а головне — дає практичний ефект. У свою чергу науково-практична діяльність на кафедрах технології та організації ресторанного бізнесу, товаро-

знавства та експертизи якості товарів, туризму та соціальних наук, сучасних європейських мов настільки органічно пов’язана з реальною економікою підприємств, що наші щойно підготовлені фахівці можуть працювати нарівні з більш досвідченими співробітниками.

— Надмірно розширена, роздута, за оцінками багатьох експертів, вітчизняна система вищої освіти сьогодні страждає від недобору не лише студентів, а вже й абітурієнтів...

— Ми не відчули демографічної кризи. На окремі спеціальності торік претендували до 20 осіб на одне місце. Але в середньому — кілька осіб на місце. Думаю, що й цього року жодних проблем з абітурієнтами ми матимемо.

У перші роки про нас мало знали, про нас мало чули, а нині ми беремо участь у всіх олімпіадах, конкурсах, усіляких змаганнях, отримуємо там високі результати. А це найдієвіша реклама. Охоче приймаємо дітей з інвалідністю. Економічні спеціальності їм підходять, даємо їм шанс міцніше закріпиться у цьому непростому житті. У нас більше дівчат, ніж хлопців. Але якщо приходять хлопці, то це вже, як правило, цілеспрямовані люди, які знають, чого хочуть у житті. І я дуже задоволена чоловічим складом наших студентів. Ось нещодавно наша команда брала участь у міжнародному конкурсі з технології ресторанного бізнесу в Іспанії. Бригаду очолював студент-заочник, який працює в ресторані «Козирна карта» в Києві: кажуть до нього на обслуговування стоїть черга — він чарівник. Показали гарний результат.

Але в Україні сьогодні, на превеликий жаль, відсутня державна програма економічного розвитку, як на найближчу, так і на віддаленішу перспективу. І вища освіта теж стала заручником цієї ситуації.

Фото з архіву ХТЕІ.

В інтернет-класах і лабораторіях ХТЕІ.