На присадиби після зливи нанесло щедро приправленого засобами захисту рослин намулу, вода в криницях забруднена, а люди почали масово хворіти
Чимало прикростей спричиняє мешканцям сіл Росохача і Прикмища Городенківського району виробнича діяльність місцевого сільгосппідприємства. Це питання порушувалося навіть на сесії районної ради.
Землі в урочищі «Гора» розпайовані. Раніше на масиві також вирощували різноманітні сільськогосподарські культури, але були окопи, що захищали присадибні ділянки від потоків води. А тепер після кожної зливи намул разом із землею, хімікатами з урочища потрапляє до криниць.
Небезпечний потік
— Уявіть собі той страх і відчай, — каже місцева жителька Руслана Шевчук (на знімку), — коли вода з гори потоком валить через город на подвір’я, аж пінячись, підступає до порога, проникає в підсобні приміщення... Діти плачуть (у мене їх двоє), я і сама перелякана, бо не знаю, чого далі чекати. Мій чоловік на заробітках, тож довелося самій вивозити намул, вичищати господарку, а про криницю годі й казати: вода мутна, з якимось присмаком. Ми ж помічаємо, що підприємці десь уже з десяток разів обробляли той масив хімією. Попередня повінь чи то суховій понищили там сходи цукрових буряків, поле перекультивували й засіяли кукурудзу, яку також уже двічі «поливали». Шкода, звичайно, бо втрат аграрії зазнали чималих, та ще й уся ця отрута під час зливи тече до нас. Я тоді аж розхворілася, мала алергію. Викликала «швидку». В нас масово люди слабнуть, а хіба нема від чого? Але, як то заведено, до лікарів по допомогу звертаються рідко, бо в селі нема часу на це: куплять якісь пігулки, ото й усе. Чому санстанція не штрафує за такі порушення? 
 Сільський голова Михайло Федорів розповідає, що орендарі розорали окопи, тож довелося самотужки робити вали, копати укріплення біля своїх садиб. Та не всюди: то якийсь пияк не бажає трудитися, то хата стоїть пусткою. Найраціональніше було би масив «Гора» віддати під сільське пасовище, а сільгосппідприємству взамін — інше урочище. Тоді трави укріпили би схил, і вода під час зливи затримувалася б.
Відмовками ситий не будеш  
Поцікавилася думкою представника агропідприємства стосовно означених проблем, на що той сказав: «Ми й самі зазнали значних збитків від стихії. Жодних недозволених пестицидів ми не використовуємо, та й не перевищуємо їх концентрації при обробці. А воду з криниць ми возили на перевірку до Львова, то все в нормі. Також не підтвердилися підозри людей щодо впливу хімічних обробок полів на плодові дерева. Ця пошесть, що вони всихають чи ушкоджується зав’язь, нині повсюдно». 
 Та насправді не все так гладко, адже це господарство за порушення при використанні засобів захисту рослин оштрафовано. Завідувач санітарно-гігієнічного відділу Городенківської райсанепідемстанції Олександр Іваськевич принагідно стверджує, що з усіма керівниками агроформувань проведено інструктаж щодо використання агрохімікатів. Але працівників санстанції на кожне поле не вистачить. Зрештою, сільській владі самій треба контролювати, як орендарі поводяться на землі, забороняти обробку сільгоспугідь без відповідних дозволів на ці роботи. Для їх отримання підприємство повинно представити місцевим органам влади перелік пестицидів і сертифікати на їх застосування, графіки обробки полів, а також вказати, яким методом і які саме угіддя оброблятимуться. Місцева влада має попередити населення про майбутні роботи, а керівники господарств — повідомити санітарну службу, інспекцію захисту рослин, управління екології про їх початок. Асортимент застосування пестицидів повинен відповідати переліку дозволених в Україні. Всі роботи з отрутохімікатами слід проводити до 10-ї години ранку і після 16-ї години дня при мінімальних висхідних повітряних потоках, у прохолодні дні. Протягом наступної доби забороняється ручна праця на ділянках, які межують із обробленими полями в радіусі 300 метрів. Окрема вимога — до осіб, які здійснюють хімічне обприскування полів: до нього можуть бути допущені здорові люди (є довгий перелік протипоказань при роботі з отруйними речовинами), які мають відповідні індивідуальні засоби захисту. 
Гарно сказано. Що тут додати!? То для чого тоді ті всі контролюючі органи, служби, яким іде зарплата з наших податків, якщо люди самі змушені боронитися від новоявлених «господарів» землі?.. 
Замість епілогу 
Щодня цієї пори спостерігаю, як власники городів, що поруч із моїм будинком, труять колорадських жуків, обприскують посіви різних культур. Жодних правил техніки безпеки більшість не дотримується: ні респіраторів, ні бодай захисних марлевих чи одноразових пов’язок, хоча знають про можливість отруєння. Тим паче, кроплять пошесть і серед дня, коли нещадно пече сонце. Яка користь буде нам, споживачам, від капусти, якщо дядько, вирощуючи її на кількох гектарах, бідкався днями, що вже чотирнадцять разів обробляв рослини від шкідників? То чи завжди тут винна лише влада або керівники господарств?
І ще. На сашетках, у яких прийнято реалізувати засоби захисту рослин, застереження щодо використання прописані таким дрібним шрифтом, що більшість людей без лупи й не розгледить. Ну, а те, що про заходи безпеки покупців мають інформувати реалізатори отрути, — про це доводиться лише мріяти...
 
Івано-Франківська область.
Фото автора.